- •1.Історія вивчення рельєфу України
- •2. Орогідрографічні особливості території України.
- •3. Геологічна структура та її відображення у рельєфі України.
- •5. Волино-Подільська плита, її двохчленна будова і відображення в рельєфі.
- •7. Причорноморська западина - від'ємна структура платформи.
- •8. Карпатська гірсько-складчаста система.
- •9. Гірський Крим - складне гірсько-складчасте утворення
- •10. Роль неотектонічних рухів у процесах рельєфоутворення на території України
- •12. Історія розвитку рельєфу платформенної частини України
- •11. Вплив клімату на рельєфоутворення у межах України
- •13. Етапи розвитку рельєфу Українських Карпати
- •14.Історія розвитку рельєфу Кримських гір і прилеглих територій
- •15. Принципи і схеми геоморфологічної регіоналізації України.
- •16.Геоморфологія Поліської низовини
- •17. Геоморфологія Придніпровської (Лівобережної) низовини
- •18.Геоморфологія Волинської височини
- •19. Геоморфологія Буго-Стирської рівнини (Мале Полісся)
- •20. Геоморфологія Подільської височини
- •21. Геоморфологія Придніпровської височини
- •22. Геоморфологія Приазовської височини і Запорізької рівнини
- •23.Геоморфологія Донецької височини
- •24. Геоморфологія Азово-Чорноморської низовини
- •25. Геоморфологія південно-західної окраїни Середньоруської височини.
- •26. Схеми геоморфологічної регіоналізації Українських Карпат
- •27. Геоморфологія Бескид.
- •28. Геоморфологія Горган
- •29. Покутсько - Буковинські карпати.
- •30. Особливості рельєфу вододільно- верховинських карпат
- •31. Полонинсько-чорногорські карпати
- •32. Геоморфологія Мармароського массиву
- •33. Геоморфологія Вулканічних Карпат
- •34. Геоморфологія Передкарпатської височини
- •35. Геоморфологія Закарпатської рівнини
- •36. Геоморфологія Головного пасма Кримських гір
- •37.Геоморфологія куестового передгір'я Кримських гір
- •38. Геоморфологія Керченської рівнини.
- •40. Ак. С.Рудницький - видатний український географ,геоморфолог
- •41. Юрій Полянський
- •42. Геолого-геоморфологічні дослідження Тутковського
- •44. Геоморфологічні дослідження професора Замарія
27. Геоморфологія Бескид.
Бескиди – система гірських хребтів у північні смузі Карпат, у межах Польщі, України, Чехії та Словаччини. Простягається між долинами річок Морави та Мизунки. Довжина понад 300км, висота до 1725м – (гора Баб’я Ґура).
Збудовані крейдовими та третинними вапняками, сланцями та пісковиками. У Бескидах (від кордону з Польщею на північному заході до долини р. Мизунки на південному сході) виділяється на різних ділянках до восьми-десяти гірських ланцюгів які приурочені до окремих скиб або їхніх складових (лусок). Абсолютні висоти хребтів поступово зростають з північного заходу на південний схід. У верхньодністерських Бескидах вони коливаються у межах 600-800 м, у Сколівських Бескидах – 900-1100 м. Максимальні висоти приурочені до хребтів Парашки (г. Парашка, 1268 м)і Красношир (г. Магура, 1362 м). Відносні висоти не перевищують 350-400 м.
У Бескидах широкі повздовжні долини переважають над поперечними. Ріки Стрий, частково Дністер, мають чітко виражені меандри. Переважає деревоподібний рисунок гідро мережі (басейни рік Стривігору, Дністра, Бистриці Підбузької, Стрию) .
Підобласть Бескид поділяється на 2 райони: Район Верхньодністерських Бескидів та Район Сколівських Бескидів.
Район Верхньодністерських Бескидів займає північно-західну частину Скибових Карпат. Північно-східна межа проходить від кордону з Польщею до долини р. Стрий уздовж орографічного уступу з Передкарпаттям, південно-західна – зі Стрийсько-Сянською Верховиною (зона Кросно), долина р. Стрий відділяє район від Сколівських Бескидів.
Для району характерний низькогірний рельєф з порівняно м’якими обрисами й абсолютними висотами 600-800 м, за винятком хребтів Магуро-Лімнянського (1 022,0м), Розлуцького (932,9 м) і Цюхового (939, 4м).
Переважна площа району зайнята денудаційною Підбескидською поверхнею з фрагментами Бескидської поверхні. Поздовжні долини домінують над поперечними, добре виражені пліоценові реліктові долини. Ріки Стрий і, частково, Дністер, мають круті врізані меандри, широкі долини з порівняно похилими терасованими схилами. Більша частина району приурочена до найвужчої частини Скибової зони. У межах низькогірних Верхньодністерських Бескидів виділені такі підрайони: Хирівський, Підбузький, Орівський, Орово-Магуро-Лімнянський, Топільнице-Розлуцький.
У північно-західній частині району створений регіональний ландшафтний парк «Верхньодністерські Бескиди».
Район Сколівських Бескидів займає межиріччя Стрию-Опору –Сукелю-Мизунки. Відомий як район середньовисотних моноклінальних хребтів. Хребти приурочені до морфоструктур (скиб) Сколівської, Парашки, Зелем’янки і Рожанки. Переважні абсолютні висоти коливаються у межах 900-1200 м (г. Парашка, 1268 м). Великий контраст абсолютних і відносних висот із Верхньодністерськими Бескидами пояснюють приуроченістю району до проміжного блока (між Бескидським і Горганським). Середньогірний рельєф з елементами низькогір’я є тільки у Сукельському підрайоні, який межує з Передкарпаттям (переважні абсолютні висоти 700-1000м). Характер рельєфу на вододілі Опору і Мизунки (г. Магура, 1362 м), зокрема у басейні Мизунки, більше нагадує горганський. Переважають глибоко врізані поперечні долини (ріки Опір, Сукіль, Лужанка, Мизунка), які перетинають упоперек усі скиби. Як і в районі Верхньодністерських Бескидів, панівне становище в будові хребтів мають відклади стрийської світи верхньої крейди. По рівно висотних хребтах простежуються фрагменти Бескидської поверхні вирівнювання. У районі створений НПП «Сколівські Бескиди» площею 35684 га. За особливостями рельєфу в районі Сколівських Бескидів виділяють три підрайони: Парашківсько-Високоверхський, Сукельський і Магуро-Зелем’янський.