33. Геоморфологія Вулканічних Карпат

До геоморфологічної області Вулканічних Карпат, крім Вигорлат-Гутинського (Ужгород-Хустського) хребта, зачислено Березне-Ліпчанську (Тур’янську) між гірську долину та Іршавську улоговину.

Долинами річок Уж, Латориця, Боржава, Тиса (з Рікою) хребет поділений на окремі масиви, які є морфоструктурами третього порядку. На правобережжі Ужа простежується невеликий масив Попричного Верху – Чонтоша(висота до 1000 м), як складова Вигорлатського масиву, значна частина якого міститься у Словаччині. На межиріччі Ужа-Латориці розташований масив Маковиці – Синяка (висоти 900 – 1000, Маковиця – 978, Дунавка – 1019 м, Середня – 981 м). Межиріччя Латориці – Боржави займає найвищий і другий за площею (після масиву Маковиці – Синяка) масив Великого Долу (г.Бужора – 1085,5 м). На лівобережжі р. Боржави хребет різко змінює свій напрям з типового «карпатського» (ПнЗх—ПдСх) на меридіональний. На цьому відрізку виокремлено два масиви: Тупого-Товстого Верху (межиріччя Боржави-Тиси)(г. Тупий – 878 м, Клобук – 856 м, Гостра – 839 м, Товстий Верх – 818 м) і Оаш-Шаянський(Аваш), який є частиною Гутинського масиву (висоти 600 – 800).

Березне-Ліпчанська (Тур’янська) міжгірна долина простягається між Полонинським І Вигорлат-Гутинським хребтами неширокою смугою (1,5 – 8 км). Детальний аналіз ерозійних поверхонь свідчить, що вона утворилася внаслідок неодноразових перехоплень поздовжніх річок поперечними.

Іршавська улоговина оточена хребтами Великий Діл, Гать, Тупий і тільки вузьким проходом по долині Боржави з’єднана із Закарпатською рівниною. Більшість дослідників вважають улоговину давньоозерною, вудканічного походження.

34. Геоморфологія Передкарпатської височини

Височина простягається уздовж Карпат з північного заходу на південний схід смуго завширшки 40 км і завдовжки 300 км. У Прибескидському Передкарпатті у Внутрішній зоні переважать висоти 280 -360 м (68.3 %) , 200 -280 м (14.1 % ) , 440 -520 м (7.5%) . Висоти зменшують до Східноєвропейської рівнини і мінімальних значень сягають у Зовнішній зоні. Передкарпатська височина є оберненою морфоструктурою , яка розташована між Подільською височиною та гірським поясом Карпат. У геоструктурному відношенні Передкарпатській височині відповідає Передкарпатський гірський прогин, який сформувався як окрема структура у міоцені. На тлі височини в цілому дуже виразно виділяються морфоструктури другого і третього порядків, які узгоджуються з елементами поздовжнього та поперечного тектонічного поділу фундаменту прогину. Ці морфоструктури є переважно прямими та успадкованими. До морфоструктур другого порядку відносять Внутрішнє та Зовнішнє Передкарпаття. Зовнішнє Передкарпаття – морфоструктура перехідного типу з переважанням плоского терасово – акумулятивного рельєфу в пн.-зх. частині. Сформувалося у середньому і пізньому пліоцені. Внутрішнє Передкарпаття – пряма морфоструктура , характеризується пасмово- горбистим структурно – ерозійним рельєфом. Йому відповідає Внутрішня епігеосинклінальна зона прогину. Гірські породи зім’яті у складки, порушені чисельними насувами і скидами. Передкарпатська височина відноситься до обернених, неузгоджених морфоструктур. У межах Передкарпаття виділяють такі типи рельєфу: поверхні вирівнювання, долинно-терасовий, улоговинно-терасовий, зандрово- алювіальний, моренно-флювіогляціально-ерозійний, денудаційно-ерозійний, денудаційно-акумулятивний, структурно-ерозійно-зсувний, структурних низькогір’їв .