3. Принципи планування

Для того, щоб функцiя “Планування” вiдповiдала своєму мiсцю в процесi управлiння, вона повинна базуватися на рядi принципiв: повноти, точностi, економiчностi, гнучкостi, безперервностi, участi виконавцiв у розробцi планiв.

Принцип повноти означає, що якщо прийняте рішення планувати галузь (сферу) чи певну складну діяльність, то планування повинне охоплювати всі параметри чи дії у цій сфері.

Принцип точності. При комплексному плануванні неточності проявляються найсильніше, притому настільки, що можна поставити питання: яка взагалі точність достовірність результату із-за відхилень даних. Звичайно ж, принцип точності конкурує з іншими принципом – з економічністю планування.

Принцип економічності. Планування не може бути самоціллю. Якщо витрати на процес планування складуть 100 тис. грн., а очікуваний результат – 1 млн. грн., то зрозуміло, що такі витрати невиправдані. Про економічний аспект не можна забувати перш за все при одержанні інформації.

Принцип безперервності. Планування у жодному випадку не повинне бути разовим.

Принцип гнучкості. Якщо плани виявилися нездійсненними, то їх необхідно переглянути. На користь гнучкості планування свідчить і кризове планування. В момент кризи багато керівників бажають мати підготований на цей випадок план.

Принцип участі виконавців у плануванні. Вже на перших кроках планування важливо, щоб усі, хто має відношення до даної сфери чи галузі діяльності, прийняли участь у роботі над планом. Це не тільки в інтересах керівництва, яке хоче, щоб план спирався на широку інформаційну базу, але й у тому, що ізольоване від усіх планування може викликати негативну реакцію всіх, кого це стосується.

4. Зміст та послідовність стратегічного, тактичного та оперативного планування

Планування охоплює визначення:

• кінцевих і проміжних цілей;

• завдань, вирішення яких необхідне для досягнення цілей;

• засобів і способів їхнього вирішення;

• необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

Залежно від спрямованості й характеру вирішуваних завдань розрізняють три види планування: перспективне; середньострокове або тактичне; поточне або оперативне.

В системі перспективного планування залежно від методології й цілей розрізняють довготермінове планування і стратегічне планування.

У процесі довгострокового планування використовується метод екстраполяції, тобто використання результатів (показників) минулого періоду і на основі постановки оптимістичних цілей поширення дещо завищених показників на майбутній період.

У системі довгострокового планування цілі перетворюються в програми дій, бюджети (річні плани), плани прибутків, розроблювані для кожного з головних підрозділів організації. Потім програми і бюджети виконуються цими підрозділами і визначаються відхилення фактичних показників від запланованих (рис. 4).

Рис.4. Схема довгострокового планування

Стратегічне планування ставить своєю метою дати комплексне наукове обґрунтування проблем, із якими організація може зустрітися в наступному періоді, і на цій основі розробити показники розвитку організації на плановий період.

Середньострокові плани найчастіше охоплюють п’ятирічний термін, як найбільш зручний для оновлення виробничого апарату й асортименту продукції чи послуг.

В них формулюються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія організації в цілому і кожного підрозділу (реконструкція і розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту); стратегія збуту (структура збутової мережі і її розвиток, ступінь контролю над ринком і просування на нові ринки, проведення заходів для сприяння розширенню збуту); фінансова стратегія (обсяги й напрями капіталовкладень, джерела фінансування, структура портфеля цінних паперів); кадрова політика (склад і структура штатів, їх підготовка, використання та розвиток); визначення обсягів необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з врахуванням внутрішньовиробничої спеціалізації і кооперування виробництва.

Середньострокові плани передбачають розробку у певній послідовності заходів, спрямованих на досягнення цілей, намічених довгостроковою програмою розвитку.

Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки (як правило, на рік) оперативних планів для організації загалом і її окремих підрозділів, зокрема програм маркетингу, планів наукових досліджень, планів виробництва, матеріально-технічного постачання. Основним ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні), які є деталізацією конкретних цілей і завдань, поставлених у перспективних і середньотермінових планах.