Тестові завдання для самоперевірки:

1. Вкажіть правильне визначення психології управління:

1. це наука про закономірності діяльності психіки у людини і вищих тварин, про психічні процеси, які відображають поведінку людей і вищих тварин;

2. це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності;

3. це система наукових знань, яка є теоретичною основою практики управління;

4. це сукупність правил і норм, які регулюють взаємовідносини між керуючою та керованою системами управління.

2. До чинників непрямої дії зовнішнього середовища організації належать:

1. стан економіки, соціокультурні і політичні, демографічні чинники;

2. стан міжнародної економіки;

3. постачальники, споживачі, конкуренти;

4. зовнішня і внутрішня інформація.

3. Характерними особливостями формальних груп є:

1. створюються за продуманим планом; структура формується свідомо; працівники мають на меті реалізацію цілей; отримання доходу;

2. професійна компетентність, досвід, знання, інтелект, розміщення робочого місця;

3. координація діяльності підрозділів, розв’язання проблем, прийняття непопулярних рішень;

4. соціальний контроль, опір перемінам, наявність неформальних лідерів.

4. Менеджмент - це:

1. функції, які виконують структурні підрозділи.

2. функції, які виконують окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління.

3. система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства;

4. людина або група людей, які здійснюють управлінський вплив

5. Об’єкт управління - це:

1. людина, або група людей, які здійснюють управлінський вплив;

2. підсистема, якою управляють;

3. сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

4. конкретний кінцевий етап, або очікуваний результат діяльності організації.

6. Концепціями та підходами в сучасній науці менеджменту є:

1. адміністративно-бюрократичний підхід;

2. управління соціальними, економічними, господарськими процесами;

3. процесний, системний, ситуаційний підходи;

4. економічний, соціальний, педагогічний, перспективний.

7. Управління - це :

1. цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкт.

2. організаційні форми діяльності підприємств і організацій.

3. система пізнання, використання та розвитку економічних законів соціально-економічної системи;

4. система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства.

8. Вкажіть правильне визначення цілей:

1. логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних зон;

2. види робіт, які необхідно виконати певним особам в зумовлений термін;

3. засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб);

4. конкретний кінцевий етап, або очікуваний результат діяльності організації.

9. Постачальники, місцеве населення, посередники, державні органи управління, споживачі, конкуренти, ЗМІ це:

1. середовище прямої дії;

2. середовище непрямої дії;

3. внутрішнє середовище організації;

4. „контактні аудиторії”.

10. Термін "наукове управління" вперше застосував:

1. Д. Мак-Грегор;

2. Ф. Герцберг;

3. Ф. Тейлор;

4. М.Вебер.

11. Системний підхід - це:

1. процес, який складається з серії (суми) взаємопов'язаних дій, які називаються функціями кожна з них, у свою чергу, складається з однорідних дій, опе­рацій, процедур;

2. загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємопов'язаних частин;

3. конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час;

4. цілеспрямована дія на об'єкт для досягнення певної мети.

12. Фази розвитку менеджменту як діяльності і як науки:

1. співпадають;

2. менеджмент як діяльність виник пізніше, ніж науковий менеджмент;

3. менеджмент як діяльність виник раніше, ніж науковий менеджмент;

4. правильні відповіді 1 і 2.

13. Конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації - це:

1. структура;

2. завдання;

3. технологія;

4. цілі.

14. Спонтанно виникають та функціонують:

1. формальні організації;

2. неформальні організації;

3. прості організації;

4. механістичні організації.

15. Суб’єкт управління - це:

1. людина або група людей, які здійснюють управлінський вплив;

2. сукупність інформаційних зв’язків у системі управління.

3. люди, на яких здійснюється управлінський вплив, з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи;

4. підсистема, якою управляють.

16. Ситуаційний підхід - це:

1. загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємопов'язаних частин;

2. процес, який складається з серії (суми) взаємопов'язаних дій, які називаються функціями. Кожна з них, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;

3. вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити виходи з них;

4. цілеспрямована дія на об'єкт для досягнення певної мети.

17. Види робіт, які необхідно виконати певним способом та в зумовлений термін - це:

1. структура;

2. завдання;

3. технологія;

4. цілі.

18. Основоположником наукового менеджменту є:

1. Д. Мак-Грегор;

2. Ф. Герцберг;

3. Ф. Тейлор;

4. М.Вебер.

19. Розрізняють наступні напрямки світового менеджменту:

1. північно-американський, український, російський;

2. західно-європейський, японський, африканський;

3. західно-європейський, північно-американський, азіатський;

4. американський, російський, північно-східний.

20. Статичними складовими частинами менеджменту є:

1. організація структури, інформаційних каналів, прийняття рішень, штати працівників;

2. організація, функції, особистість менеджера;

3. маркетинг, виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент;

4. мотивування, управління персоналом, фінансовий менеджмент.

21. І. Вернадський, М. Туган - Баранавський – представники:

1. дорадянського періоду розвитку управління в Україні;

2. радянського періоду розвитку управління в Україні;

3. сучасної фази розвитку управління в Україні;

4. «класичної» школи менеджменту.

22. Принцип економічності в плануванні:

1. означає, що коли планується складна діяльність, необхідно планами охоплювати усі параметри чи дії у цій сфері.

2. вимагає чіткого визначення параметрів плану, а там де це неможливо зробити визначити допуски.

3. передбачає уточнення та зміни в процесі виконання плану.

4. означає, що витрати на складання плану повинні бути менші за очікуваний від планування результат.

23. До загальних принципiв управлiння вiдносять:

1. принципи: науковостi управлiння, ефективностi, оптимальностi, постiйного удосконалення форм i методiв управлiння, плановостi, єдностi цiлей органiзацiї, цiлiсностi системи управлiння, матерiального i морального стимулювання працi, гнучкостi органiзацiйних структур;

2. принципи: функцiональної дефiнiцiї, скалярний, безумовної вiдповiдальностi, рiвня повноважень, єдиноначальства, делегування повноважень, дiапазону управлiння, паритету повноважень i вiдповiдальностi, вiдповiдностi завдань;

3. принципи: вiдповiдностi органiзацiї i управлiння стану розвитку суспiльства, диверсифiкацiї виробництва i управлiння, спiввiдношення керуючої i керованої системи, децентралiзацiї i демократизацiї управлiння, попиту, пропозицiї, прибтковостi, падаючої дохiдностi.

4. принципи: децентралiзацiї i демократизацiї управлiння, науковостi управлiння, ефективності.