- •1. Визначення понять «кислота» і «основа» за теорією Бренстеда. Тип органічних кислот.
- •2. Залежність кислотності органічних сполук від їх будови і природи розчинника.
- •3. Типи органічних основ за теорією Бренстеда. Фактори, які впливають на силу основ.
- •4. Електронна теорія кислот і основ або теорія Льюїса.
- •5. Види гібридизації атомних орбіталей Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ковалентні α- і π-зв'язки. Електронна будова подвійних і потрійних карбон-карбонових зв'язків. Спряжені системи.
- •6. Взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Індуктивний та мезомерний ефекти. Електронодонорні та електроно-акцепторні замісники.
- •7. Номенклатура, будова, ізомерія способи добування алканів. Хімічні властивості. Реакції sr.
- •8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
- •9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
- •10. Будова, номенклатура, ізомерія, способи добування алкенів та хімічні властивості. Механізм реакції приєднання (ае). Правило Марковникова.
- •11. Класифікація, будова та номенклатура алкадієнів. Спряжені дієни. Особливості реакцій приєднання. Реакції полімеризації.
- •Полимеризация диеновых соединений
- •Натуральный и синтетический каучуки
- •12. Будова, ізомерія, номенклатура та способи добування алкінів. Хімічні властивості алкінів. Реакції приєднання та заміщення, сн-кислотний характер термінальних алкінів.
- •13. Електронна будова бензену. Ароматичність. Номенклатура та ізомерія похідних бензену. Хімічні властивості бензену. Механізм електрофільного заміщення (se).
- •Химические свойства бензола
- •14. Правила орієнтації у бензеновому ядрі. Вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників на реакційну здатність бензену.
- •15. Конденсовані арени. Будова нафталіну, антрацену, фенатрену. Хімічні властивості нафталіну. Правила орієнтації у нафталіновому ядрі.
- •16. Неконденсовані арени: дифеніл, дифенілметан, трифенілметан. Будова та номенклатура їх похідних. Хімічні властивості дифенілметану. Реакції заміщення.
- •17. Хімічні властивості трифенілметану. Стійкість карбкатіона, карбаніона та трифенілметильного радикала. Брильянтовий зелений.
- •18. Будова, номенклатура та ізомерія галогенопохідних. Хімічні властивості. Рухливість галогену при sp3-гібридизованому атомі Карбону.
- •Подвижность галогенов
- •19. Хімічні властивості галогеналканів і галогенаренів. Різниця в рухливості галогену. Механізми реакцій нуклеофільного заміщення (sn) тa елімінування (еn) в ряду галогеналканів
- •Подвижность галогенов
- •20. Номенклатура, ізомерія та способи добування нітросполук. Будова нітрогрупи. Хімічні властивості нітросполук аліфатичного рядів. Реакції ідентифікації первинних, вторинних та третинних нітросполук.
- •Получение Из галогенпроизводных:
- •21. Будова, класифікація, ізомерія та номенклатура спиртів. Способи добування одно-, дво-, триатомних спиртів.
- •Общие химические методы получения спиртов
- •22. Хімічні властивості одно-, дво- і триатомних спиртів. Якісні реакції. Ідентифікація етанолу.
- •23. Ненасичені спирти. Особливості хімічної поведінки.
- •24. Будова, класифікація, номенклатура та способи добування фенолів. Порівняльна характеристика кислотних властивостей одно-, дво-, триатомних фенолів.
- •Способы получения
- •25. Хімічні властивості фенолу. Реакції по гідроксильній групі та бензеновому ядру. Вплив фенольного гідроксилу на реакційну здатність бензенового ядра. Якісні реакції.
- •26. Будова, ізомерія та номенклатура етерів, їх способи добування, та хімічні властивості.
- •27. Номенклатура та ізомерія галогенопохідних вуглеводнів аліфатичного і ароматичного рядів. Основні способи добування моно-, ди- і полігалогеналканів та галогенаренів.
- •Получение моногалогеналканов
- •Получение дигалогеналканов
- •Получение галогенаренов
- •28. Аміни. Будова, номенклатура, ізомерія. Способи добування аліфатичних амінів. Хімічні властивості. Кислотно-основні властивості, нуклеофільність. Реакції алкілування і ацилювання.
- •29. Якісні реакції на первинні, вторинні, третинні аміни аліфатичного рядів.
- •30. Діазосполуки. Реакція діазотування. Будова солей діазонію. Хімічні властивості діазосполук та реакції з виділенням та без виділення азоту.
- •31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
- •32. Будова, класифікація і номенклатура альдегідів та кетонів аліфатичного і ароматичного рядів.
- •Систематическая номенклатура кетонов
- •33. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Реакції по карбонільній групі та вуглеводневому радикалу. Якісні реакції. Специфічні реакції альдегідів ароматичного ряду.
- •Реакции присоединения к карбонильной группе
- •Качественный анализ карбонильных групп
- •34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
- •Химические свойства
- •3 5. Класифікація, номенклатура, ізомерія і способи добування насичених, ненасичених та ароматичних монокарбонових кислот. Електронна будова карбоксильної трупи.
- •36. Хімічні властивості насичених монокарбонових кислот. Вплив природи замісників у вуглеводневому радикалі на реакційну здатність кислот.
- •37. Хімічні властивості ненасичених монокарбонових кислот. Реакції по карбоксильній групі і вуглеводневому радикалу. Приєднання проти правила Марковникова.
- •38. Хімічні властивості ароматичних монокарбонових кислот. Орієнтуюча дія карбоксильної групи в реакціях по бензольному ядру.
- •39. Класифікація, номенклатура та способи добування дикарбонових кислот. Хімічні властивості дикарбонових кислот як біфункціональних сполук.
- •Реакции электрофильного замещения (se).
- •2. Реакции нуклеофильного замещения (sn).
- •Реакция отщепления (по одной или двум карбоксильным группам).
- •40. Естери та способи їх добування. Реакція естерифікації та її механізм.
- •41. Кислотний та лужний гідроліз естерів. Механізми кислотного та лужного гідролізу. Хімічні властивості естерів, їх ацилююча дія.
- •42. Малоновий ефір, його будова. Використання малонового ефіру в органічному синтезі.
- •43. Жири, воски. Гідроліз жирів. Мила.
- •44. Будова, номенклатура та способи добування ангідридів карбонових кислот. Хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.
- •45. Будова, номенклатура, способи добування, хімічні властивості галогенангідридів карбонових кислот.
- •46. Номенклатура, ізомерія, способи добування галогенозаміщених карбонових кислот. Кислотні властивості та їх залежність від кількості та розміщення галогену у вуглеводневому радикалі.
- •47. Хімічні властивості галогенозаміщених карбонових кислот. Підвищена рухливість галогену біля α-Карбонового атома.
- •49. Номенклатура, ізомерія і способи добування фенолокислот. Хімічні властивості саліцилової кислот. Похідні саліцилової кислоти як лікарські засоби.
- •50. Номенклатура і способи добування оксокислот. Специфічні властивості оксокислот, зумовлені взаємним розташуванням функціональних груп.
- •Окисление оксикислот при нагревании с концентрированными минеральными кислотами[
- •51. Ацетооцтовий ефір. Добування, таутомерія, подвійна реакційна здатність. Кислотне та кетонне розщеплення ацетооцтового ефіру.
- •52. Номенклатура, ізомерія, способи добування та хімічні властивості амінокислот. Специфічні реакції на α-β, γ-амінокислоти.
- •53. Карбонатна кислота та її похідні. Фосген, уретани, карбамінова кислота, хімічні властивості сечовини. Біурет, уреїди, уреїдокислоти.
- •Реакции с сохранением цикла
- •Реакции с раскрытием цикла
- •55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
- •5 6. Кислотні властивості піролу. Реакційна здатність піролкалію.
- •57. Фурфурол. Добування, хімічні властивості. Синтез фурациліну.
- •58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
- •59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
- •60. Синтез піразолону-5, таутомерія піразолону-5 і застосування в синтезі лікарських препаратів.
- •61. Бензімідазол та 2-амінотіазол. Добування і хімічні властивості.
- •62. Номенклатура шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Властивості гетероциклів групи пірану. Α-,γ-Пірони. Солі пірилію. Конденсовані похідні піронів — кумарин, флавон, ізофлавон
- •63. Добування і хімічні властивості піридину. Реакції за участю гетероатома, електрофільне і нуклеофільне заміщення у ядрі, відновлення та окиснення.
- •64. Гідроксі- і амінопіридини. Добування, таутомерія, кислотно-основні властивості.
- •65. Піридинкарбонові кислоти і їх функціональні похідні. Добування, властивості, застосування в медицині вітаміну рр, кордіаміну, ізоніазиду, фтивазиду.
- •65. Пиридинкарбоновые кислоты. Витамин рр
- •67. Добування і хімічні властивості хіноліну і його гідроксі-, та амінопохідних.
- •68. Добування і хімічні властивості ізохіноліну
- •69. Синтетичні способи добування акридину та його хімічні властивості.
- •70. Аміноакридин. Добування, хімічні властивості.
- •71. Класифікація, ізомерія і номенклатура шестичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Синтез барбітурової кислоти.
- •72. Кислотні властивості барбітурової кислоти і барбітуратів. Кето-енольна і лактам-лактимна таутомерія барбітурової кислоти.
- •73. Ароматичні і основні властивості діазинів на прикладі піримідину. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Піримідинові основи урацил, тимін, цитозин та їх властивості.
- •74. Номенклатура конденсованих систем із гетероциклів. Пурин і його похідні гіпоксантин, ксантин, сечова кислота.
- •Выбор основного цикла
- •Составление названия
- •Нумерация конденсированного гетероцикла]
- •Номенклатура гетероциклических спиросоединений[
- •Номенклатура гетероциклических ансамблей
- •Номенклатура гетеромостиков
- •75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
- •76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
- •77. Класифікація, будова, номенклатура та способи добування моносахаридів. D- і l-стереохімічні ряди. Карбонільно-ендіольна та цикло-ланцюгова таутомерія моносахаридів. Епімерні монози
- •78. Хімічні властивості моносахаридів. Глікозиди.
- •80. Будова і номенклатура дисахаридів. Відновні та невідновні сахари.
- •Восстанавливающие дисахариды
- •80. Хімічні властивості дисахаридів. Інверсія сахарози.
- •81. Гомополісахариди: крохмаль, глікоген, целюлоза, декстрини. Гідроліз полісахаридів. Властивості нітратів, ацетатів, ксантогенатів целюлози.
- •82.Терпени. Моноциклічні терпени ментан, ментол, лимонен, їх структури і хімічні властивості.
- •83. Біциклічні терпени. Камфора, її добування, синтез, хімічні властивості, застосування.
31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
Аминоспиртами называют производные углеводородов, содержащие аминогруппу (N-алкил- или N.N-диалкиламиногруппу) и спиртовый гидрокеил.
По взаимному расположению амино- и гидроксильных групп различают 1,2-, 1,3-, 1,4-аминоспирты и т.п.; по степени замещения аминогруппы аминоспирты, подобно аминам, делят на первичные, вторичные и третичные.
АМИНОСПИРТЫ -
слабые основания. С увеличением числа
групп ОН температура кипения повышается,
а рКа понижается.
АМИНОСПИРТЫ вступают в реакции,
характерные для аминов и спиртов. Однако
из-за взаимного влияния амино- и
гидроксигрупп они труднее дегидратируются,
этерифицируются или N-алкилируются
спиртами, чем соответствующие амины и
спирты. Аминогруппа первичных и вторичных
АМИНОСПИРТЫ реагирует легче. Так,
разбавленый минеральные и сильные
карбоновые кислоты образуют с АМИНОСПИРТЫ
кристаллич. аммониевые соли, например:
СО2 и
H2S
в водном растворе при комнатной
температуре дают непрочные соли,
распадающиеся при нагревании на исходные
компоненты, например:
При взаимодействие
с СО2 в
безводной среде АМИНОСПИРТЫ превращаются
в замещенные карбаминовые кислоты,
разлагающиеся в воде на карбонаты и
затем на исходные компоненты:
Первичные и
вторичные АМИНОСПИРТЫ реагируют с COS
и CS2 в
водном растворе на холоду:
Высшие жирные кислоты образуют с АМИНОСПИРТЫ при умеренных температурах нейтральные соли (мыла), дегидратирующиеся при 140-160°С в алканоламиды.
С альдегидами и кетонами АМИНОСПИРТЫ образуют основания Шиффа HOCH(R)CH2N=CHR», с формальдегидом-метилольные производные HOCH(R)CH2N(R)CH2OH.
При каталитических гидрировании смесей первичных АМИНОСПИРТЫ с формальдегидом получаются N, N-диметилалканоламины HOCH(R)CH2N(CH3)2.
По группе ОН АМИНОСПИРТЫ реагируют с сильными кислотами с образованием сложных эфиров. Так, нагреванием с конц. H2SO4 этаноламин превращается в 2-аминоэтилсерную кислоту H2NCH2CH2OSO3H, которая под действием щелочи образует этиленимин.
Хлористый тионил SOCl2 замещает гидрок-сигруппы в АМИНОСПИРТЫ на хлор.
Аммонолиз и
аминирование АМИНОСПИРТЫ приводят к
ди- и полиаминам, например:
В более жестких
условиях этанол- и диэтаноламин с
NH3 образуют
пиперазин, изопропаноламин-2,5-диметилпиперазин,
например:
Периодаты в кислой
среде окисляют АМИНОСПИРТЫ в формальдегид
и NH3,
KMnO4 в
щелочной среде (200-300°С)- в К-соль
соответствующей аминокислоты:
АМИНОСПИРТЫ
восстанавливают антрахинон в
дигидроксиантрацен, ацетон - в изопропанол,
а ионы Рb2+ ,
Ag
, Hg+ -
в металлы. С ионами Cu2+ ,
Cr3 + ,
Fe3+ и
др. АМИНОСПИРТЫ образуют хелаты.
Аминоспирты получают:
1. Аммонолизом
или аминированием эпоксисоединений
соответственно NH3 или
аминами, например:
Соотношение моно-, ди- и триалканоламинов в образующейся смеси зависит от кол-ва NH3. При использовании первичных и вторичных аминов получают N-замещенные АМИНОСПИРТЫ
2. Восстановлением
1,2-нитроспиртов, синтезируемых альдольной
конденсацией из низших нитропарафинов
и формальдегида, например:
Аминофенолами называют производные ароматических углеводородов, содержащие в своем составе фенольный гидроксил и аминогруппу.
По
взаимному расположению —ОН и —NH2-rpynn
в аминофенолах возможны три изомера.
Аминофенолы можно получить из
соответствующих нитрофенолов путем
восстановления, при взаимодействии
двухатомных фенолов с аммиаком или при
электролитическом восстановлении
нитробензола в присутствии кони. H2S04
(промышленный способ).
Химические
свойства аминофенолов обусловлены
наличием двух функциональных групп —
фенольного гидроксила и ароматической
аминогруппы.
Аминофенолы проявляют
как основные свойства (за счет NH,-группы),
так и кислотные свойства (за счет
ОП-группы). и в целом являются амфотерными
соединениями. Ацетиламинофенол, известный
»сак лекарственный препарат парацетамол,
применяется как жаропонижающее и
болеутоляющее средство.
Метиловый
эфир (анизидин) и этиловый эфир
я-аминофенола (фенетидин) используются
в синтезе лекарственных препаратов и
красителей. Лекарственный препарат
фенацетин является ацетильным производным
л-фенетилина и находит применение как
жаропонижающее и антиневрологическое
средство.
На воздухе орто- и пара-изомеры окисляются, окрашиваясь в темно-коричневый цвет, мета-изомер довольно стабилен.
АМИНОФЕНОЛЫ амфотерны. Сульфируются труднее, чем фенолы, причем из о-А. образуется З-амино-4-гидроксибензолсульфокислота, из м-А.-4-амино-2-гидроксибензолсульфокислота, из n-А.-5-амино-2-гидроксибензолсульфокислота. Поскольку о- и n-А. в кислой среде окисляются HNO2 до хинонов, диазотируют не АМИНОФЕНОЛЫ, а их гидрохлориды добавлением к их растворам NaNO2 в отсутствие дополнительного кол-ва кислоты и в присутствии эквивалентного кол-ва ZnCl2 или небольшого кол-ва CuSO4 или др. соли Сu.
АМИНОФЕНОЛЫ
легко образуют N-ацилзамещенные при
обработке, например, ангидридами кислот.
о-А., склонный к замыканию цикла, при
ацилировании в жестких условиях
превращается в замещенные бензоксазола,
например:
При
взаимодействие о-А. с о-дигйдроксисоединениями
образуются замещенные феноксазина, с
фосгеном-бензоксазолон (формула I).
n-А.-сильный восстановитель; легко
окисляется до n-бензохинона.
В
промышленности м-А. получают из натриевой
соли метаниловой кислоты:
или
обработкой резорцина при 200°С 10%-ным
водным раствором NH3 (катализатор
- NH4Cl).
n-А. синтезируют из 4-хлорнитробензола:
n-А. получают также электролитич. восстановлением нитробензола в растворе H2SO4. о-А. синтезируют омылением 2-нитрохлорбензола раствором NaOH с последующей восстановлением о-нитрофенола водородом (катализатор-Ni/Cr; 0,6 МПа, 75°С; в этаноле).
