- •1. Визначення понять «кислота» і «основа» за теорією Бренстеда. Тип органічних кислот.
- •2. Залежність кислотності органічних сполук від їх будови і природи розчинника.
- •3. Типи органічних основ за теорією Бренстеда. Фактори, які впливають на силу основ.
- •4. Електронна теорія кислот і основ або теорія Льюїса.
- •5. Види гібридизації атомних орбіталей Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ковалентні α- і π-зв'язки. Електронна будова подвійних і потрійних карбон-карбонових зв'язків. Спряжені системи.
- •6. Взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Індуктивний та мезомерний ефекти. Електронодонорні та електроно-акцепторні замісники.
- •7. Номенклатура, будова, ізомерія способи добування алканів. Хімічні властивості. Реакції sr.
- •8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
- •9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
- •10. Будова, номенклатура, ізомерія, способи добування алкенів та хімічні властивості. Механізм реакції приєднання (ае). Правило Марковникова.
- •11. Класифікація, будова та номенклатура алкадієнів. Спряжені дієни. Особливості реакцій приєднання. Реакції полімеризації.
- •Полимеризация диеновых соединений
- •Натуральный и синтетический каучуки
- •12. Будова, ізомерія, номенклатура та способи добування алкінів. Хімічні властивості алкінів. Реакції приєднання та заміщення, сн-кислотний характер термінальних алкінів.
- •13. Електронна будова бензену. Ароматичність. Номенклатура та ізомерія похідних бензену. Хімічні властивості бензену. Механізм електрофільного заміщення (se).
- •Химические свойства бензола
- •14. Правила орієнтації у бензеновому ядрі. Вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників на реакційну здатність бензену.
- •15. Конденсовані арени. Будова нафталіну, антрацену, фенатрену. Хімічні властивості нафталіну. Правила орієнтації у нафталіновому ядрі.
- •16. Неконденсовані арени: дифеніл, дифенілметан, трифенілметан. Будова та номенклатура їх похідних. Хімічні властивості дифенілметану. Реакції заміщення.
- •17. Хімічні властивості трифенілметану. Стійкість карбкатіона, карбаніона та трифенілметильного радикала. Брильянтовий зелений.
- •18. Будова, номенклатура та ізомерія галогенопохідних. Хімічні властивості. Рухливість галогену при sp3-гібридизованому атомі Карбону.
- •Подвижность галогенов
- •19. Хімічні властивості галогеналканів і галогенаренів. Різниця в рухливості галогену. Механізми реакцій нуклеофільного заміщення (sn) тa елімінування (еn) в ряду галогеналканів
- •Подвижность галогенов
- •20. Номенклатура, ізомерія та способи добування нітросполук. Будова нітрогрупи. Хімічні властивості нітросполук аліфатичного рядів. Реакції ідентифікації первинних, вторинних та третинних нітросполук.
- •Получение Из галогенпроизводных:
- •21. Будова, класифікація, ізомерія та номенклатура спиртів. Способи добування одно-, дво-, триатомних спиртів.
- •Общие химические методы получения спиртов
- •22. Хімічні властивості одно-, дво- і триатомних спиртів. Якісні реакції. Ідентифікація етанолу.
- •23. Ненасичені спирти. Особливості хімічної поведінки.
- •24. Будова, класифікація, номенклатура та способи добування фенолів. Порівняльна характеристика кислотних властивостей одно-, дво-, триатомних фенолів.
- •Способы получения
- •25. Хімічні властивості фенолу. Реакції по гідроксильній групі та бензеновому ядру. Вплив фенольного гідроксилу на реакційну здатність бензенового ядра. Якісні реакції.
- •26. Будова, ізомерія та номенклатура етерів, їх способи добування, та хімічні властивості.
- •27. Номенклатура та ізомерія галогенопохідних вуглеводнів аліфатичного і ароматичного рядів. Основні способи добування моно-, ди- і полігалогеналканів та галогенаренів.
- •Получение моногалогеналканов
- •Получение дигалогеналканов
- •Получение галогенаренов
- •28. Аміни. Будова, номенклатура, ізомерія. Способи добування аліфатичних амінів. Хімічні властивості. Кислотно-основні властивості, нуклеофільність. Реакції алкілування і ацилювання.
- •29. Якісні реакції на первинні, вторинні, третинні аміни аліфатичного рядів.
- •30. Діазосполуки. Реакція діазотування. Будова солей діазонію. Хімічні властивості діазосполук та реакції з виділенням та без виділення азоту.
- •31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
- •32. Будова, класифікація і номенклатура альдегідів та кетонів аліфатичного і ароматичного рядів.
- •Систематическая номенклатура кетонов
- •33. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Реакції по карбонільній групі та вуглеводневому радикалу. Якісні реакції. Специфічні реакції альдегідів ароматичного ряду.
- •Реакции присоединения к карбонильной группе
- •Качественный анализ карбонильных групп
- •34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
- •Химические свойства
- •3 5. Класифікація, номенклатура, ізомерія і способи добування насичених, ненасичених та ароматичних монокарбонових кислот. Електронна будова карбоксильної трупи.
- •36. Хімічні властивості насичених монокарбонових кислот. Вплив природи замісників у вуглеводневому радикалі на реакційну здатність кислот.
- •37. Хімічні властивості ненасичених монокарбонових кислот. Реакції по карбоксильній групі і вуглеводневому радикалу. Приєднання проти правила Марковникова.
- •38. Хімічні властивості ароматичних монокарбонових кислот. Орієнтуюча дія карбоксильної групи в реакціях по бензольному ядру.
- •39. Класифікація, номенклатура та способи добування дикарбонових кислот. Хімічні властивості дикарбонових кислот як біфункціональних сполук.
- •Реакции электрофильного замещения (se).
- •2. Реакции нуклеофильного замещения (sn).
- •Реакция отщепления (по одной или двум карбоксильным группам).
- •40. Естери та способи їх добування. Реакція естерифікації та її механізм.
- •41. Кислотний та лужний гідроліз естерів. Механізми кислотного та лужного гідролізу. Хімічні властивості естерів, їх ацилююча дія.
- •42. Малоновий ефір, його будова. Використання малонового ефіру в органічному синтезі.
- •43. Жири, воски. Гідроліз жирів. Мила.
- •44. Будова, номенклатура та способи добування ангідридів карбонових кислот. Хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.
- •45. Будова, номенклатура, способи добування, хімічні властивості галогенангідридів карбонових кислот.
- •46. Номенклатура, ізомерія, способи добування галогенозаміщених карбонових кислот. Кислотні властивості та їх залежність від кількості та розміщення галогену у вуглеводневому радикалі.
- •47. Хімічні властивості галогенозаміщених карбонових кислот. Підвищена рухливість галогену біля α-Карбонового атома.
- •49. Номенклатура, ізомерія і способи добування фенолокислот. Хімічні властивості саліцилової кислот. Похідні саліцилової кислоти як лікарські засоби.
- •50. Номенклатура і способи добування оксокислот. Специфічні властивості оксокислот, зумовлені взаємним розташуванням функціональних груп.
- •Окисление оксикислот при нагревании с концентрированными минеральными кислотами[
- •51. Ацетооцтовий ефір. Добування, таутомерія, подвійна реакційна здатність. Кислотне та кетонне розщеплення ацетооцтового ефіру.
- •52. Номенклатура, ізомерія, способи добування та хімічні властивості амінокислот. Специфічні реакції на α-β, γ-амінокислоти.
- •53. Карбонатна кислота та її похідні. Фосген, уретани, карбамінова кислота, хімічні властивості сечовини. Біурет, уреїди, уреїдокислоти.
- •Реакции с сохранением цикла
- •Реакции с раскрытием цикла
- •55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
- •5 6. Кислотні властивості піролу. Реакційна здатність піролкалію.
- •57. Фурфурол. Добування, хімічні властивості. Синтез фурациліну.
- •58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
- •59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
- •60. Синтез піразолону-5, таутомерія піразолону-5 і застосування в синтезі лікарських препаратів.
- •61. Бензімідазол та 2-амінотіазол. Добування і хімічні властивості.
- •62. Номенклатура шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Властивості гетероциклів групи пірану. Α-,γ-Пірони. Солі пірилію. Конденсовані похідні піронів — кумарин, флавон, ізофлавон
- •63. Добування і хімічні властивості піридину. Реакції за участю гетероатома, електрофільне і нуклеофільне заміщення у ядрі, відновлення та окиснення.
- •64. Гідроксі- і амінопіридини. Добування, таутомерія, кислотно-основні властивості.
- •65. Піридинкарбонові кислоти і їх функціональні похідні. Добування, властивості, застосування в медицині вітаміну рр, кордіаміну, ізоніазиду, фтивазиду.
- •65. Пиридинкарбоновые кислоты. Витамин рр
- •67. Добування і хімічні властивості хіноліну і його гідроксі-, та амінопохідних.
- •68. Добування і хімічні властивості ізохіноліну
- •69. Синтетичні способи добування акридину та його хімічні властивості.
- •70. Аміноакридин. Добування, хімічні властивості.
- •71. Класифікація, ізомерія і номенклатура шестичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Синтез барбітурової кислоти.
- •72. Кислотні властивості барбітурової кислоти і барбітуратів. Кето-енольна і лактам-лактимна таутомерія барбітурової кислоти.
- •73. Ароматичні і основні властивості діазинів на прикладі піримідину. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Піримідинові основи урацил, тимін, цитозин та їх властивості.
- •74. Номенклатура конденсованих систем із гетероциклів. Пурин і його похідні гіпоксантин, ксантин, сечова кислота.
- •Выбор основного цикла
- •Составление названия
- •Нумерация конденсированного гетероцикла]
- •Номенклатура гетероциклических спиросоединений[
- •Номенклатура гетероциклических ансамблей
- •Номенклатура гетеромостиков
- •75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
- •76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
- •77. Класифікація, будова, номенклатура та способи добування моносахаридів. D- і l-стереохімічні ряди. Карбонільно-ендіольна та цикло-ланцюгова таутомерія моносахаридів. Епімерні монози
- •78. Хімічні властивості моносахаридів. Глікозиди.
- •80. Будова і номенклатура дисахаридів. Відновні та невідновні сахари.
- •Восстанавливающие дисахариды
- •80. Хімічні властивості дисахаридів. Інверсія сахарози.
- •81. Гомополісахариди: крохмаль, глікоген, целюлоза, декстрини. Гідроліз полісахаридів. Властивості нітратів, ацетатів, ксантогенатів целюлози.
- •82.Терпени. Моноциклічні терпени ментан, ментол, лимонен, їх структури і хімічні властивості.
- •83. Біциклічні терпени. Камфора, її добування, синтез, хімічні властивості, застосування.
75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
В водных растворах мочевая кислота существует в двух формах: лактамной (7,9-дигидро-1H-пурин-2,6,8(3H)-трион) и лактимной (2,6,8-тригидроксипурин) с преобладанием лактамной:
М. к.-двухосновная к-та ( р К а5,75 и 10,3), образует кислые и средние соли (ураты). Под действием едких щелочей и конц. к-т разлагается на НСl, NH3, CO2 и глицин. Легко алкилируется сначала по N-9, затем по N-3 и N-1. В гидроксиформе вступает в р-ции нуклеоф. замещения; напр., с РОСl3 образует 2,6,8-трихлорпурин. Состав продуктов окисления М. к. зависит от условий р-ции; под действием HNO3 образуются аллоксантин (III) и аллоксан (IV), при окислении нейтральным или щелочным р-ром КМnО 4, а также р-рами РbО 2 и Н 2 О 2- сначала аллантоин (V), затем гидантоин (VI) и парабановая к-та (VII). Аллоксантин с NH, дает мурексид, к-рый используют для идентификации М. к.
М. к.-продукт азотистого обмена в организме животных и человека. Содержится в тканях (мозг, печень, кровь) и поте млекопитающих. Нормальное содержание в 100 мл крови человека 2-6 мг. Мононатриевая соль-составная часть камней мочевого пузыря. Высохшие экскременты птиц (гуано) содержат до 25% М. к. и служат источником ее получения. Методы синтеза: 1) конденсация урамила (аминобарбиту-ровой к-ты) с изоцианатами, изотиоцианатами или ци-анатом К через образование псевдомочевой к-ты (VIII), напр.:
2) конденсация мочевины с цианоуксусным эфиром с послед. изомеризацией образующейся цианоацетилмочевины в ура-мил, из к-рого по первому способу получают М. к.
М. к.-исходное в-во для получения аллантоина, аллокса-на, парабановой к-ты, кофеина; компонент косметич. кремов; ингибитор коррозии; агент, способствующий равномерному прокрашиванию волокон и тканей.
76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
Пуриновые основания — органические природные соединения, производные пурина. К пуриновым основаниям относятся аденин, гуанин, которые входят в состав нуклеиновых кислот; продукт азотистого обмена — мочевая кислота; лекарственные вещества — кофеин, теобромин.
Азо́тистые основа́ния — гетероциклические органические соединения, производные пиримидина и пурина, входящие в составнуклеиновых кислот. Для сокращенного обозначения пользуются большими латинскими буквами. К азотистым основаниям относятаденин (A), гуанин (G), цитозин (C), которые входят в состав как ДНК, так и РНК. Тимин (T) входит в состав только ДНК, а урацил (U) встречается только в РНК.[1]
После образования молекулы нуклеиновой кислоты входящие в её состав азотистые основания могут вступать в различные химические реакции под действием ферментов а также факторов внешней среды. Таким образом, нуклеиновые кислоты часто содержат модифицированные азотистые основания. Типичной модификацией такого рода является метилирование
А
денин — азотистое
основание,
аминопроизводное пурина (6-аминопурин).
Образует две водородных
связи с урацилом и тимином (комплементарность).
Аденин проявляет основные свойства. При взаимодействии сазотной кислотой, аденин теряет аминогруппу, превращаясь в гипоксантин (6-оксипурин). В водных растворах кристаллизуется в кристаллогидрат с тремя молекулами воды.
Аденин входит в состав многих жизненно важных для живых организмов соединений, таких как: аденозин, аденозинфосфотазы, аденозинфосфорные кислоты, нуклеиновые кислоты, адениновые нуклеотиды и др. В виде этих соединений аденин широко распространен в живой природе.
Исторически, назывался витамином B4[1], однако в настоящее время к витаминам не относится.
Гуани́н — азотистое основание, аминопроизводное пурина (2-амино-6-оксопурин), является составной частью нуклеиновых кислот. В ДНК, при репликации и транскрипции образует три водородных связи с цитозином(Cyt) (комплементарность). Впервые выделен из гуано.
Проявляет основные свойства, . Реагирует с кислотами и щелочами с образованием солей.
При действии на гуанин HNO2 (азотистой кислоты) образуется ксантин.
Для определения гуанина его осаждают метафосфорной и пикриновойкислотами, с диазосульфокислотой в растворе Na2CO3 дает красное окрашивание.
Аденозинтрифосфа́т — нуклеозидтрифосфат, играет исключительно важную роль в обмене энергии и веществ в организмах; в первую очередь соединение известно как универсальный источник энергии для всех биохимических процессов, протекающих в живых системах
Химически АТФ представляет собой трифосфорный эфир аденозина, который является производным аденина и рибозы.
Пуриновое азотистое основание — аденин — соединяется β-N-гликозидной связью с 1'-углеродом рибозы. К 5'-углероду рибозы последовательно присоединяются три молекулы фосфорной кислоты, обозначаемые соответственно буквами: α, β и γ.
АТФ относится к так называемым макроэргическим соединениям, то есть к химическим соединениям, содержащим связи, при гидролизе которых происходит освобождение значительного количества энергии. Гидролиз макроэргических связей молекулы АТФ, сопровождаемый отщеплением 1 или 2 остатков фосфорной кислоты, приводит к выделению, по различным данным, от 40 до 60 кДж/моль.
АТФ + H2O → АДФ + H3PO4 + энергия
АДФ + H2O → АМФ + H3PO4 + энергия
