- •1. Визначення понять «кислота» і «основа» за теорією Бренстеда. Тип органічних кислот.
- •2. Залежність кислотності органічних сполук від їх будови і природи розчинника.
- •3. Типи органічних основ за теорією Бренстеда. Фактори, які впливають на силу основ.
- •4. Електронна теорія кислот і основ або теорія Льюїса.
- •5. Види гібридизації атомних орбіталей Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ковалентні α- і π-зв'язки. Електронна будова подвійних і потрійних карбон-карбонових зв'язків. Спряжені системи.
- •6. Взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Індуктивний та мезомерний ефекти. Електронодонорні та електроно-акцепторні замісники.
- •7. Номенклатура, будова, ізомерія способи добування алканів. Хімічні властивості. Реакції sr.
- •8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
- •9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
- •10. Будова, номенклатура, ізомерія, способи добування алкенів та хімічні властивості. Механізм реакції приєднання (ае). Правило Марковникова.
- •11. Класифікація, будова та номенклатура алкадієнів. Спряжені дієни. Особливості реакцій приєднання. Реакції полімеризації.
- •Полимеризация диеновых соединений
- •Натуральный и синтетический каучуки
- •12. Будова, ізомерія, номенклатура та способи добування алкінів. Хімічні властивості алкінів. Реакції приєднання та заміщення, сн-кислотний характер термінальних алкінів.
- •13. Електронна будова бензену. Ароматичність. Номенклатура та ізомерія похідних бензену. Хімічні властивості бензену. Механізм електрофільного заміщення (se).
- •Химические свойства бензола
- •14. Правила орієнтації у бензеновому ядрі. Вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників на реакційну здатність бензену.
- •15. Конденсовані арени. Будова нафталіну, антрацену, фенатрену. Хімічні властивості нафталіну. Правила орієнтації у нафталіновому ядрі.
- •16. Неконденсовані арени: дифеніл, дифенілметан, трифенілметан. Будова та номенклатура їх похідних. Хімічні властивості дифенілметану. Реакції заміщення.
- •17. Хімічні властивості трифенілметану. Стійкість карбкатіона, карбаніона та трифенілметильного радикала. Брильянтовий зелений.
- •18. Будова, номенклатура та ізомерія галогенопохідних. Хімічні властивості. Рухливість галогену при sp3-гібридизованому атомі Карбону.
- •Подвижность галогенов
- •19. Хімічні властивості галогеналканів і галогенаренів. Різниця в рухливості галогену. Механізми реакцій нуклеофільного заміщення (sn) тa елімінування (еn) в ряду галогеналканів
- •Подвижность галогенов
- •20. Номенклатура, ізомерія та способи добування нітросполук. Будова нітрогрупи. Хімічні властивості нітросполук аліфатичного рядів. Реакції ідентифікації первинних, вторинних та третинних нітросполук.
- •Получение Из галогенпроизводных:
- •21. Будова, класифікація, ізомерія та номенклатура спиртів. Способи добування одно-, дво-, триатомних спиртів.
- •Общие химические методы получения спиртов
- •22. Хімічні властивості одно-, дво- і триатомних спиртів. Якісні реакції. Ідентифікація етанолу.
- •23. Ненасичені спирти. Особливості хімічної поведінки.
- •24. Будова, класифікація, номенклатура та способи добування фенолів. Порівняльна характеристика кислотних властивостей одно-, дво-, триатомних фенолів.
- •Способы получения
- •25. Хімічні властивості фенолу. Реакції по гідроксильній групі та бензеновому ядру. Вплив фенольного гідроксилу на реакційну здатність бензенового ядра. Якісні реакції.
- •26. Будова, ізомерія та номенклатура етерів, їх способи добування, та хімічні властивості.
- •27. Номенклатура та ізомерія галогенопохідних вуглеводнів аліфатичного і ароматичного рядів. Основні способи добування моно-, ди- і полігалогеналканів та галогенаренів.
- •Получение моногалогеналканов
- •Получение дигалогеналканов
- •Получение галогенаренов
- •28. Аміни. Будова, номенклатура, ізомерія. Способи добування аліфатичних амінів. Хімічні властивості. Кислотно-основні властивості, нуклеофільність. Реакції алкілування і ацилювання.
- •29. Якісні реакції на первинні, вторинні, третинні аміни аліфатичного рядів.
- •30. Діазосполуки. Реакція діазотування. Будова солей діазонію. Хімічні властивості діазосполук та реакції з виділенням та без виділення азоту.
- •31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
- •32. Будова, класифікація і номенклатура альдегідів та кетонів аліфатичного і ароматичного рядів.
- •Систематическая номенклатура кетонов
- •33. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Реакції по карбонільній групі та вуглеводневому радикалу. Якісні реакції. Специфічні реакції альдегідів ароматичного ряду.
- •Реакции присоединения к карбонильной группе
- •Качественный анализ карбонильных групп
- •34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
- •Химические свойства
- •3 5. Класифікація, номенклатура, ізомерія і способи добування насичених, ненасичених та ароматичних монокарбонових кислот. Електронна будова карбоксильної трупи.
- •36. Хімічні властивості насичених монокарбонових кислот. Вплив природи замісників у вуглеводневому радикалі на реакційну здатність кислот.
- •37. Хімічні властивості ненасичених монокарбонових кислот. Реакції по карбоксильній групі і вуглеводневому радикалу. Приєднання проти правила Марковникова.
- •38. Хімічні властивості ароматичних монокарбонових кислот. Орієнтуюча дія карбоксильної групи в реакціях по бензольному ядру.
- •39. Класифікація, номенклатура та способи добування дикарбонових кислот. Хімічні властивості дикарбонових кислот як біфункціональних сполук.
- •Реакции электрофильного замещения (se).
- •2. Реакции нуклеофильного замещения (sn).
- •Реакция отщепления (по одной или двум карбоксильным группам).
- •40. Естери та способи їх добування. Реакція естерифікації та її механізм.
- •41. Кислотний та лужний гідроліз естерів. Механізми кислотного та лужного гідролізу. Хімічні властивості естерів, їх ацилююча дія.
- •42. Малоновий ефір, його будова. Використання малонового ефіру в органічному синтезі.
- •43. Жири, воски. Гідроліз жирів. Мила.
- •44. Будова, номенклатура та способи добування ангідридів карбонових кислот. Хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.
- •45. Будова, номенклатура, способи добування, хімічні властивості галогенангідридів карбонових кислот.
- •46. Номенклатура, ізомерія, способи добування галогенозаміщених карбонових кислот. Кислотні властивості та їх залежність від кількості та розміщення галогену у вуглеводневому радикалі.
- •47. Хімічні властивості галогенозаміщених карбонових кислот. Підвищена рухливість галогену біля α-Карбонового атома.
- •49. Номенклатура, ізомерія і способи добування фенолокислот. Хімічні властивості саліцилової кислот. Похідні саліцилової кислоти як лікарські засоби.
- •50. Номенклатура і способи добування оксокислот. Специфічні властивості оксокислот, зумовлені взаємним розташуванням функціональних груп.
- •Окисление оксикислот при нагревании с концентрированными минеральными кислотами[
- •51. Ацетооцтовий ефір. Добування, таутомерія, подвійна реакційна здатність. Кислотне та кетонне розщеплення ацетооцтового ефіру.
- •52. Номенклатура, ізомерія, способи добування та хімічні властивості амінокислот. Специфічні реакції на α-β, γ-амінокислоти.
- •53. Карбонатна кислота та її похідні. Фосген, уретани, карбамінова кислота, хімічні властивості сечовини. Біурет, уреїди, уреїдокислоти.
- •Реакции с сохранением цикла
- •Реакции с раскрытием цикла
- •55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
- •5 6. Кислотні властивості піролу. Реакційна здатність піролкалію.
- •57. Фурфурол. Добування, хімічні властивості. Синтез фурациліну.
- •58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
- •59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
- •60. Синтез піразолону-5, таутомерія піразолону-5 і застосування в синтезі лікарських препаратів.
- •61. Бензімідазол та 2-амінотіазол. Добування і хімічні властивості.
- •62. Номенклатура шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Властивості гетероциклів групи пірану. Α-,γ-Пірони. Солі пірилію. Конденсовані похідні піронів — кумарин, флавон, ізофлавон
- •63. Добування і хімічні властивості піридину. Реакції за участю гетероатома, електрофільне і нуклеофільне заміщення у ядрі, відновлення та окиснення.
- •64. Гідроксі- і амінопіридини. Добування, таутомерія, кислотно-основні властивості.
- •65. Піридинкарбонові кислоти і їх функціональні похідні. Добування, властивості, застосування в медицині вітаміну рр, кордіаміну, ізоніазиду, фтивазиду.
- •65. Пиридинкарбоновые кислоты. Витамин рр
- •67. Добування і хімічні властивості хіноліну і його гідроксі-, та амінопохідних.
- •68. Добування і хімічні властивості ізохіноліну
- •69. Синтетичні способи добування акридину та його хімічні властивості.
- •70. Аміноакридин. Добування, хімічні властивості.
- •71. Класифікація, ізомерія і номенклатура шестичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Синтез барбітурової кислоти.
- •72. Кислотні властивості барбітурової кислоти і барбітуратів. Кето-енольна і лактам-лактимна таутомерія барбітурової кислоти.
- •73. Ароматичні і основні властивості діазинів на прикладі піримідину. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Піримідинові основи урацил, тимін, цитозин та їх властивості.
- •74. Номенклатура конденсованих систем із гетероциклів. Пурин і його похідні гіпоксантин, ксантин, сечова кислота.
- •Выбор основного цикла
- •Составление названия
- •Нумерация конденсированного гетероцикла]
- •Номенклатура гетероциклических спиросоединений[
- •Номенклатура гетероциклических ансамблей
- •Номенклатура гетеромостиков
- •75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
- •76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
- •77. Класифікація, будова, номенклатура та способи добування моносахаридів. D- і l-стереохімічні ряди. Карбонільно-ендіольна та цикло-ланцюгова таутомерія моносахаридів. Епімерні монози
- •78. Хімічні властивості моносахаридів. Глікозиди.
- •80. Будова і номенклатура дисахаридів. Відновні та невідновні сахари.
- •Восстанавливающие дисахариды
- •80. Хімічні властивості дисахаридів. Інверсія сахарози.
- •81. Гомополісахариди: крохмаль, глікоген, целюлоза, декстрини. Гідроліз полісахаридів. Властивості нітратів, ацетатів, ксантогенатів целюлози.
- •82.Терпени. Моноциклічні терпени ментан, ментол, лимонен, їх структури і хімічні властивості.
- •83. Біциклічні терпени. Камфора, її добування, синтез, хімічні властивості, застосування.
58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
Индол (бенз[b]пиррол)
Молекула индола содержит пиррольный гетероцикл, аннелированный с бензольным кольцом. Методы синтеза индола обычно основаны на замыкании пиррольного цикла в молекуле, содержащей бензольное кольцо. Примером такой реакции является взаимодействие анилина с ацетиленом при высокой температуре (Чичибабин).
Наиболее общий способ получения индола и его производных это синтез Фишера, заключающийся в перегруппировке фенилгидразонов альдегидов и кетонов в присутствии кислотных катализаторов – хлористого цинка, трехфтористого бора, полифосфорной кислоты и др. Наиболее вероятный механизм этой реакции включаеторто-бензидиновую перегруппировку, которая протекает как синхронное внутримолекулярное превращение.
Химические свойства индола аналогичны свойствам пиррола. Он практически не обладает основными свойствами, ацидофобен, является слабой NH-кислотой. Активно вступает в реакции электрофильного замещения, при этом заместитель вступает в положение 3 пиррольного кольца.
Индиго 2-(1,3-дигидро-3-оксо-2H-индол-2-илиден)-1,2-дигидро 3H-индол-3-он, (δ2,2'-бииндолин)-3,3'-дион — кристаллы фиолетового цвета.
При сульфировании получается индигокармин, его применяют как окислительно-восстановительный индикатор, для приготовления чернил,синьки, акварельных красок.
При окислении индиго азотной или хромовой кислотами образуется изатин.
Индиго синее легко восстанавливается глюкозой с образованием бесцветного лейкооснования — индиго белого, которое в отличие ог синего хорошо растворимо в воде. На воздухе очень легко идет обратный процесс — индиго белое окисляется до синего. Индиго синее имеет транс-строение, при таком расположении колец относительно двойной связи образуются ВВС между карбонильными и N H-группами.
Основным промышленным методом синтеза индиго является синтез циклизацией N-фенилглицина по типу конденсации Клайзена с образованием индоксилата, который под действием кислорода воздуха окисляется до индиго:
Изатин — индол-2,3-дион
По строению представляет собой внутримолекулярный циклический амид (лактам) изатиновой кислоты. Об этом свидетельствует реакция изатина со щелочью. Нагревание натриевой соли изатиновой кислоты с хлороводородной кислотой приводит к образованию изатина. Для изатина характерна лактан-лактимная таутомерия с преобладанием лактимной формы. В изатине имеются две карбонильные группы. Более реакционно-способной является С=0 группа в ?-положении (кетонный карбонил). а-Амидный карбонил сопряжен с неподеленной парой электронов атома азота. Сопряжение приводит к повышению электронной плотности на а-атоме углерода, а следовательно, и к уменьшению ее реакционной способности в реакциях с нуклеофильными реагентами. Атом водорода группы NH в молекуле изатина подвижен и может замещаться на щелочной металл.
59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
Азолы — пятичленные гетероциклы, имеющие в цикле не менее двух гетероатомов, один из которых атом азота, а также би- и полициклические соединения, включающие азольный цикл.
Основные представители - оксазол, тиазол, имидазол, изоксазол, изотиазол, пиразол, сим-триазол, тетразол, из конденсированных систем - бензимидазол бензотиазол, бенютриазол. Азолы с двумя гетероатомами, содержащие атом N в положении 2, относят к 1,2-А, в положении 3-к 1,3-А.
Все азолы -ароматические 6π-электронные системы. Для азолов, имеющих атомы Н, связанные с атомом N, характерна прототропная таутомерия.
Такие азолы - довольно сильные кислоты, образуют соли с ионами металлов, кислотность возрастает в ряду имидазол < триазол < тетразол.
В то же время все азолы -основания, образуют с кислотами азолиевые катионы, в которых сохраняется ароматическое сопряжение, с алкилирующими агентами дают четвертичные соли.
Азолы устойчивы к действию кислот и окислителей.
По отношению к электрофильным агентам они менее активны, чем их 5-членные аналоги с одним гетероатомом, но более активны, чем пиридин. Это обусловлено образованием связи электроноакцепторного атома азота с электрофильным агентом. При действии нуклеофильных агентов оксазол, тиазол, изотиазол, а также N-алкилированные имидазол и пиразол подвергаются С-депротонированию
Азолы в реакциях электрофильного замещения менее активны, чем пятичленные гетероциклы с одним гетероатомом. Следует учитывать, что азолы являются основаниями, а реакции электрофильного замещения зачастую проводят в сильнокислой среде. Это означает, что в этих условиях азолы существуют преимущественно в протонированной форме, значительно менее активной в реакциях с электрофилами, чем непротонированное соединение. Вследствие этого галоидирование азолов в отсутствие сильных кислот происходит значительно легче, чем нитрование или сульфирование. В случае 1,2-азолов электрофильное замещение происходит преимущественно по положению 4 вследствие образования наиболее устойчивого s-комплекса. 1,2-Азолы практически не вступают в реакции Фриделя-Крафтса, Вильсмайера, не реагируют с солями диазония.
Реакции электрофильного замещения в 1,3-азолах также идут преимущественно по положению 4.
Азольная таутомерия. В ряду пятичленных гетероциклов с двумя гетероатомами для пиразола и имидазола характерна азольная таутомерия. Азольная таутомерия обусловлена перемещением атома водорода гчГН-группы к атому азота пиридинового типа:
В молекулах диазолов постоянно происходит миграция водорода; и определить, у какого из атомов азота находится водород, не представляется возможным.
В результате таутомерных превращений положения 3 и 5 в молекуле пиразола становятся равноценными, 3-метилпиразол и 5-ме-тилпиразол являются таутомерными формами одного и того же соединения:
а в случае имидазола равноценными являются положения 4 и 5.
миграция водорода происходит настолько быстро, что выделить индивидуальные таутомеры не представляется возможным. Поэтому эти соединения так и называют: 3(5)-метилпиразол и 4(5)-ме-тилимидазол.
