- •1. Визначення понять «кислота» і «основа» за теорією Бренстеда. Тип органічних кислот.
- •2. Залежність кислотності органічних сполук від їх будови і природи розчинника.
- •3. Типи органічних основ за теорією Бренстеда. Фактори, які впливають на силу основ.
- •4. Електронна теорія кислот і основ або теорія Льюїса.
- •5. Види гібридизації атомних орбіталей Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ковалентні α- і π-зв'язки. Електронна будова подвійних і потрійних карбон-карбонових зв'язків. Спряжені системи.
- •6. Взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Індуктивний та мезомерний ефекти. Електронодонорні та електроно-акцепторні замісники.
- •7. Номенклатура, будова, ізомерія способи добування алканів. Хімічні властивості. Реакції sr.
- •8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
- •9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
- •10. Будова, номенклатура, ізомерія, способи добування алкенів та хімічні властивості. Механізм реакції приєднання (ае). Правило Марковникова.
- •11. Класифікація, будова та номенклатура алкадієнів. Спряжені дієни. Особливості реакцій приєднання. Реакції полімеризації.
- •Полимеризация диеновых соединений
- •Натуральный и синтетический каучуки
- •12. Будова, ізомерія, номенклатура та способи добування алкінів. Хімічні властивості алкінів. Реакції приєднання та заміщення, сн-кислотний характер термінальних алкінів.
- •13. Електронна будова бензену. Ароматичність. Номенклатура та ізомерія похідних бензену. Хімічні властивості бензену. Механізм електрофільного заміщення (se).
- •Химические свойства бензола
- •14. Правила орієнтації у бензеновому ядрі. Вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників на реакційну здатність бензену.
- •15. Конденсовані арени. Будова нафталіну, антрацену, фенатрену. Хімічні властивості нафталіну. Правила орієнтації у нафталіновому ядрі.
- •16. Неконденсовані арени: дифеніл, дифенілметан, трифенілметан. Будова та номенклатура їх похідних. Хімічні властивості дифенілметану. Реакції заміщення.
- •17. Хімічні властивості трифенілметану. Стійкість карбкатіона, карбаніона та трифенілметильного радикала. Брильянтовий зелений.
- •18. Будова, номенклатура та ізомерія галогенопохідних. Хімічні властивості. Рухливість галогену при sp3-гібридизованому атомі Карбону.
- •Подвижность галогенов
- •19. Хімічні властивості галогеналканів і галогенаренів. Різниця в рухливості галогену. Механізми реакцій нуклеофільного заміщення (sn) тa елімінування (еn) в ряду галогеналканів
- •Подвижность галогенов
- •20. Номенклатура, ізомерія та способи добування нітросполук. Будова нітрогрупи. Хімічні властивості нітросполук аліфатичного рядів. Реакції ідентифікації первинних, вторинних та третинних нітросполук.
- •Получение Из галогенпроизводных:
- •21. Будова, класифікація, ізомерія та номенклатура спиртів. Способи добування одно-, дво-, триатомних спиртів.
- •Общие химические методы получения спиртов
- •22. Хімічні властивості одно-, дво- і триатомних спиртів. Якісні реакції. Ідентифікація етанолу.
- •23. Ненасичені спирти. Особливості хімічної поведінки.
- •24. Будова, класифікація, номенклатура та способи добування фенолів. Порівняльна характеристика кислотних властивостей одно-, дво-, триатомних фенолів.
- •Способы получения
- •25. Хімічні властивості фенолу. Реакції по гідроксильній групі та бензеновому ядру. Вплив фенольного гідроксилу на реакційну здатність бензенового ядра. Якісні реакції.
- •26. Будова, ізомерія та номенклатура етерів, їх способи добування, та хімічні властивості.
- •27. Номенклатура та ізомерія галогенопохідних вуглеводнів аліфатичного і ароматичного рядів. Основні способи добування моно-, ди- і полігалогеналканів та галогенаренів.
- •Получение моногалогеналканов
- •Получение дигалогеналканов
- •Получение галогенаренов
- •28. Аміни. Будова, номенклатура, ізомерія. Способи добування аліфатичних амінів. Хімічні властивості. Кислотно-основні властивості, нуклеофільність. Реакції алкілування і ацилювання.
- •29. Якісні реакції на первинні, вторинні, третинні аміни аліфатичного рядів.
- •30. Діазосполуки. Реакція діазотування. Будова солей діазонію. Хімічні властивості діазосполук та реакції з виділенням та без виділення азоту.
- •31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
- •32. Будова, класифікація і номенклатура альдегідів та кетонів аліфатичного і ароматичного рядів.
- •Систематическая номенклатура кетонов
- •33. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Реакції по карбонільній групі та вуглеводневому радикалу. Якісні реакції. Специфічні реакції альдегідів ароматичного ряду.
- •Реакции присоединения к карбонильной группе
- •Качественный анализ карбонильных групп
- •34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
- •Химические свойства
- •3 5. Класифікація, номенклатура, ізомерія і способи добування насичених, ненасичених та ароматичних монокарбонових кислот. Електронна будова карбоксильної трупи.
- •36. Хімічні властивості насичених монокарбонових кислот. Вплив природи замісників у вуглеводневому радикалі на реакційну здатність кислот.
- •37. Хімічні властивості ненасичених монокарбонових кислот. Реакції по карбоксильній групі і вуглеводневому радикалу. Приєднання проти правила Марковникова.
- •38. Хімічні властивості ароматичних монокарбонових кислот. Орієнтуюча дія карбоксильної групи в реакціях по бензольному ядру.
- •39. Класифікація, номенклатура та способи добування дикарбонових кислот. Хімічні властивості дикарбонових кислот як біфункціональних сполук.
- •Реакции электрофильного замещения (se).
- •2. Реакции нуклеофильного замещения (sn).
- •Реакция отщепления (по одной или двум карбоксильным группам).
- •40. Естери та способи їх добування. Реакція естерифікації та її механізм.
- •41. Кислотний та лужний гідроліз естерів. Механізми кислотного та лужного гідролізу. Хімічні властивості естерів, їх ацилююча дія.
- •42. Малоновий ефір, його будова. Використання малонового ефіру в органічному синтезі.
- •43. Жири, воски. Гідроліз жирів. Мила.
- •44. Будова, номенклатура та способи добування ангідридів карбонових кислот. Хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.
- •45. Будова, номенклатура, способи добування, хімічні властивості галогенангідридів карбонових кислот.
- •46. Номенклатура, ізомерія, способи добування галогенозаміщених карбонових кислот. Кислотні властивості та їх залежність від кількості та розміщення галогену у вуглеводневому радикалі.
- •47. Хімічні властивості галогенозаміщених карбонових кислот. Підвищена рухливість галогену біля α-Карбонового атома.
- •49. Номенклатура, ізомерія і способи добування фенолокислот. Хімічні властивості саліцилової кислот. Похідні саліцилової кислоти як лікарські засоби.
- •50. Номенклатура і способи добування оксокислот. Специфічні властивості оксокислот, зумовлені взаємним розташуванням функціональних груп.
- •Окисление оксикислот при нагревании с концентрированными минеральными кислотами[
- •51. Ацетооцтовий ефір. Добування, таутомерія, подвійна реакційна здатність. Кислотне та кетонне розщеплення ацетооцтового ефіру.
- •52. Номенклатура, ізомерія, способи добування та хімічні властивості амінокислот. Специфічні реакції на α-β, γ-амінокислоти.
- •53. Карбонатна кислота та її похідні. Фосген, уретани, карбамінова кислота, хімічні властивості сечовини. Біурет, уреїди, уреїдокислоти.
- •Реакции с сохранением цикла
- •Реакции с раскрытием цикла
- •55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
- •5 6. Кислотні властивості піролу. Реакційна здатність піролкалію.
- •57. Фурфурол. Добування, хімічні властивості. Синтез фурациліну.
- •58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
- •59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
- •60. Синтез піразолону-5, таутомерія піразолону-5 і застосування в синтезі лікарських препаратів.
- •61. Бензімідазол та 2-амінотіазол. Добування і хімічні властивості.
- •62. Номенклатура шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Властивості гетероциклів групи пірану. Α-,γ-Пірони. Солі пірилію. Конденсовані похідні піронів — кумарин, флавон, ізофлавон
- •63. Добування і хімічні властивості піридину. Реакції за участю гетероатома, електрофільне і нуклеофільне заміщення у ядрі, відновлення та окиснення.
- •64. Гідроксі- і амінопіридини. Добування, таутомерія, кислотно-основні властивості.
- •65. Піридинкарбонові кислоти і їх функціональні похідні. Добування, властивості, застосування в медицині вітаміну рр, кордіаміну, ізоніазиду, фтивазиду.
- •65. Пиридинкарбоновые кислоты. Витамин рр
- •67. Добування і хімічні властивості хіноліну і його гідроксі-, та амінопохідних.
- •68. Добування і хімічні властивості ізохіноліну
- •69. Синтетичні способи добування акридину та його хімічні властивості.
- •70. Аміноакридин. Добування, хімічні властивості.
- •71. Класифікація, ізомерія і номенклатура шестичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Синтез барбітурової кислоти.
- •72. Кислотні властивості барбітурової кислоти і барбітуратів. Кето-енольна і лактам-лактимна таутомерія барбітурової кислоти.
- •73. Ароматичні і основні властивості діазинів на прикладі піримідину. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Піримідинові основи урацил, тимін, цитозин та їх властивості.
- •74. Номенклатура конденсованих систем із гетероциклів. Пурин і його похідні гіпоксантин, ксантин, сечова кислота.
- •Выбор основного цикла
- •Составление названия
- •Нумерация конденсированного гетероцикла]
- •Номенклатура гетероциклических спиросоединений[
- •Номенклатура гетероциклических ансамблей
- •Номенклатура гетеромостиков
- •75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
- •76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
- •77. Класифікація, будова, номенклатура та способи добування моносахаридів. D- і l-стереохімічні ряди. Карбонільно-ендіольна та цикло-ланцюгова таутомерія моносахаридів. Епімерні монози
- •78. Хімічні властивості моносахаридів. Глікозиди.
- •80. Будова і номенклатура дисахаридів. Відновні та невідновні сахари.
- •Восстанавливающие дисахариды
- •80. Хімічні властивості дисахаридів. Інверсія сахарози.
- •81. Гомополісахариди: крохмаль, глікоген, целюлоза, декстрини. Гідроліз полісахаридів. Властивості нітратів, ацетатів, ксантогенатів целюлози.
- •82.Терпени. Моноциклічні терпени ментан, ментол, лимонен, їх структури і хімічні властивості.
- •83. Біциклічні терпени. Камфора, її добування, синтез, хімічні властивості, застосування.
Реакции с сохранением цикла
К этим реакциям относятся в основном реакции образования координационных соединений с ионами металлов, а также реакции замещения водорода в N-H связи:
Реакции с раскрытием цикла
Реакции азиридина с рядом веществ, имеющих активный атом водорода, протекают по механизму протонирования атома азота молекулы азиридина и последующей нуклеофильной атаки на один из атомов углерода. При этом происходит реакция присоединения с раскрытием цикла. Реакция полимеризации азиридина до полиэтилениминапротекает по аналогичной схеме:
55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
Пятичленные ароматические гетероциклы пиррол, фуран и тиофен. Все три гетероцикла генетически связаны друг с другом. Как показал Ю. К. Юрьев, переходы между ними осуществляются при температуре около 400С в присутствии оксида алюминия (катализатор).
Пиррол, фуран и тиофен относятся к так называемым пи-избыточным гетероциклам, т. е. соединениям с повышенной электронной плотностью внутри кольца. Поэтому они обладают повышенной склонностью вступать в реакции электрофильного замещения по сравнению с бензолом и легко окисляются.
1. Пиррол. Этот представитель азотсодержащих гетероциклических соединений с одним гетероатомом азота наиболее важен среди пятичленных ароматических гетероциклов. Пиррол представляет собой бесцветную жидкость (т. кип. 131 °С), практически нерастворимую в воде, быстро темнеющую на воздухе. В пирроле и других гетероциклических соединениях атомы углерода, находящиеся рядом с гетероатомом, обозначают буквой альфа, а более удаленные — бета. Ароматичность пиррола, как и бензола, обусловлена наличием плоской шестиэлектронной пи-системы: по одному электрону от четырех sр2-гибридизованных атомов углерода и еще два пи-электрона sр2-гибридизованного, пиррольного, атома азота. Эта неподеленная пара электронов является частью ароматического секстета и поэтому не проявляет склонности к связыванию протона. В результате пиррол практически лишен основных свойств. Напротив, при взаимодействии с натрием, калием, амидом натрия NН-группа пиррола проявляет кислотный характер. Получающиеся соли — пиррол-натрий или пиррол-калий — разлагаются водой, образуя исходный пиррол и гидроксид щелочного металла. Пиррол является ацидофобным, т. е. не выдерживающим присутствия кислот, соединением. Обработка пиррола минеральными кислотами приводит к образованию темной густой смолы. Ацидофобность пиррола учитывается при выборе реагентов для реакций электрофильного замещения, так как большинство электрофильных реагентов представляет собой кислоты или потенциальные кислоты. Обычно электрофильное замещение в пирроле осуществляют, проводя реакции в щелочной среде или используя комплексы электрофильных реагентов с основаниями, такими, как пиридин. Наибольшую реакционную способность в пирроле проявляет альфа-положение. Если оно занято, то заместитель вступает в бета-положение. Восстановление пиррола требует применения достаточно сильных восстановителей и протекает ступенчато.
Конечный продукт восстановления пирролидин (циклический вторичный амин) обладает сильными основными свойствами. Его ядро входит в состав ряда природных соединений, лекарственных средств, некоторых алкалоидов, альфа-аминокислот пролина и гидроксипролина, а также производных пирролидона-2 — лактама гамма-аминомасляной кислоты.
2. Фуран. Этот пятичленный кислородсодержащий гетероцикл и его производные напоминают соединения пиррольного ряда. Фуран ацидофобен и, подобно пирролу, при действии минеральных кислот подвергается полимеризации с раскрытием цикла, что сопровождается смолообразованием. При действии подходящих электрофильных реагентов фуран легко вступает в реакции электрофильного замещения — нитруется ацетилнитратом в пиридине и сульфируется пиридинсульфотриоксидом. Заместитель при этом вступает в альфа-положение. Фуран может присоединять водород в присутствии никелевого катализатора с образованием тетрагидрофурана. Последний широко используется в качестве растворителя, а также исходного соединения для получения 1,4-дибромобутана, а через него динитрила гександиовой кислоты в производстве нейлона.
3. Тиофен. Из рассматриваемых пятичленных гетероциклических соединений с одним гетероатомом тиофен наиболее близок к бензолу по химическим и физическим свойствам (т. кип. тиофена 84С, бензола 80С). Тиофен содержится в каменноугольной смоле. В реакциях электрофильного замещения тиофен менее активен, чем пиррол и фуран, и гораздо более стоек к действию минеральных кислот. Так, тиофен сульфируется непосредственно серной кислотой с образованием тиофен-2-сульфокислоты; легко нитруется, давая 2-нитротиофен; ацилируется в присутствии кислот Льюиса, что ведет к получению альфа-тиенилкетонов. Восстановление тиофена приводит к тетрагидротиофену.
4. Пиридин и его гомологи. Пиридин представляет собой бесцветную жидкость (т. кип. 115°С), хорошо смешивающуюся с водой и органическими растворителями; имеет характерный неприятный запах; весьма ядовит. Вдыхание его паров можетпривести к тяжелому поражению нервной системы. В небольших количествах пиридин и его гомологи присутствуют в каменноугольной смоле. Пиридин — ароматическое гетероциклическое соединение, обладающее основными свойствами. Если в пирроле атом азота предоставляет пару р-электронов для образования ароматического секстета и тем самым повышает электронную плотность в цикле, то в пиридине sр2-гибридизованный атом азота, напротив, проявляет электроноакцепторный характер. Атом азота более электроотрицателен, чем атом углерода. Поэтому замена группы =СН- в бензоле на изоэлектронный атом азота приводит к тому, что система пиридина по сравнению с бензолом оказывается электронодефицитной. В результате пиридин труднее вступает в реакции электрофильного замещения, труднее окисляется, но легче гидрируется. Гомологи пиридина легко окисляются в соответствующие пиридинкарбоновые кислоты, при этом пиридиновый цикл не затрагивается. Важное значение имеет окисление изомерных метилпиридинов, пиколинов. Так, бета-пиколин превращается в бета-пиридинкарбоновую, никотиновую, кислоту.
В пиридине неподеленная пара электронов атома азота не принимает участия в образовании пи-электронного секстета и, следовательно, ответственна за проявление его основных свойств. Водные растворы пиридина окрашивают лакмус в синий цвет; при действии минеральных кислот образуются кристаллические пиридиниевые соли. С кислотами Льюиса пиридин образует донорно-акцепторные комплексы, примером которых может служить комплекс с триоксидом серы пиридинсульфотриоксид — С5Н5N*SO3, применяемый для сульфирования пятичленных гетероциклов. Основность пиридина значительно меньше основности алифатических аминов. Это связано с тем, что неподеленная пара электронов атома азота занимает sр2-гибридную орбиталь. Атом азота в пиридине более электроотрицателен, чем sрЗ-гибридизованный атом азота в обычных аминах и, следовательно, прочнее удерживает свою электронную пару.
Атом азота в пиридине проявляет нуклеофильные свойства, например в реакциях с алкилгалогенидами. При этом получают четвертичные алкилпиридиниевые соли.
В таких солях за счет положительно заряженного атома азота гетероциклическое кольцо пиридина становится еще более электронодефицитным и поэтому более восприимчивым к нуклеофильной атаке. В частности, действие сильного нуклеофила гидрид-иона на N-метилпиридиний-катион приводит к его восстановлению в 1,4-дигидро-N-метилпиридин.
В 1,4-дигидрометилпиридине ароматичность нарушена, поэтому его молекула нестабильна и стремится за счет обратной реакции окисления вновь перейти в ароматическое состояние. Эти реакции окисления—восстановления моделируют действие важного кофермента НАД, в состав которого входит замещенный катион пиридиния. Восстановление пиридина протекает в более мягких условиях, чем восстановление бензола. Так, пиридин легко гидрируется водородом, образующимся при взаимодействии натрия с этанолом или водородом в присутствии никелевого катализатора. В результате получается гексагидропиридин — пиперидин.
