- •1. Визначення понять «кислота» і «основа» за теорією Бренстеда. Тип органічних кислот.
- •2. Залежність кислотності органічних сполук від їх будови і природи розчинника.
- •3. Типи органічних основ за теорією Бренстеда. Фактори, які впливають на силу основ.
- •4. Електронна теорія кислот і основ або теорія Льюїса.
- •5. Види гібридизації атомних орбіталей Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ковалентні α- і π-зв'язки. Електронна будова подвійних і потрійних карбон-карбонових зв'язків. Спряжені системи.
- •6. Взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Індуктивний та мезомерний ефекти. Електронодонорні та електроно-акцепторні замісники.
- •7. Номенклатура, будова, ізомерія способи добування алканів. Хімічні властивості. Реакції sr.
- •8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
- •9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
- •10. Будова, номенклатура, ізомерія, способи добування алкенів та хімічні властивості. Механізм реакції приєднання (ае). Правило Марковникова.
- •11. Класифікація, будова та номенклатура алкадієнів. Спряжені дієни. Особливості реакцій приєднання. Реакції полімеризації.
- •Полимеризация диеновых соединений
- •Натуральный и синтетический каучуки
- •12. Будова, ізомерія, номенклатура та способи добування алкінів. Хімічні властивості алкінів. Реакції приєднання та заміщення, сн-кислотний характер термінальних алкінів.
- •13. Електронна будова бензену. Ароматичність. Номенклатура та ізомерія похідних бензену. Хімічні властивості бензену. Механізм електрофільного заміщення (se).
- •Химические свойства бензола
- •14. Правила орієнтації у бензеновому ядрі. Вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників на реакційну здатність бензену.
- •15. Конденсовані арени. Будова нафталіну, антрацену, фенатрену. Хімічні властивості нафталіну. Правила орієнтації у нафталіновому ядрі.
- •16. Неконденсовані арени: дифеніл, дифенілметан, трифенілметан. Будова та номенклатура їх похідних. Хімічні властивості дифенілметану. Реакції заміщення.
- •17. Хімічні властивості трифенілметану. Стійкість карбкатіона, карбаніона та трифенілметильного радикала. Брильянтовий зелений.
- •18. Будова, номенклатура та ізомерія галогенопохідних. Хімічні властивості. Рухливість галогену при sp3-гібридизованому атомі Карбону.
- •Подвижность галогенов
- •19. Хімічні властивості галогеналканів і галогенаренів. Різниця в рухливості галогену. Механізми реакцій нуклеофільного заміщення (sn) тa елімінування (еn) в ряду галогеналканів
- •Подвижность галогенов
- •20. Номенклатура, ізомерія та способи добування нітросполук. Будова нітрогрупи. Хімічні властивості нітросполук аліфатичного рядів. Реакції ідентифікації первинних, вторинних та третинних нітросполук.
- •Получение Из галогенпроизводных:
- •21. Будова, класифікація, ізомерія та номенклатура спиртів. Способи добування одно-, дво-, триатомних спиртів.
- •Общие химические методы получения спиртов
- •22. Хімічні властивості одно-, дво- і триатомних спиртів. Якісні реакції. Ідентифікація етанолу.
- •23. Ненасичені спирти. Особливості хімічної поведінки.
- •24. Будова, класифікація, номенклатура та способи добування фенолів. Порівняльна характеристика кислотних властивостей одно-, дво-, триатомних фенолів.
- •Способы получения
- •25. Хімічні властивості фенолу. Реакції по гідроксильній групі та бензеновому ядру. Вплив фенольного гідроксилу на реакційну здатність бензенового ядра. Якісні реакції.
- •26. Будова, ізомерія та номенклатура етерів, їх способи добування, та хімічні властивості.
- •27. Номенклатура та ізомерія галогенопохідних вуглеводнів аліфатичного і ароматичного рядів. Основні способи добування моно-, ди- і полігалогеналканів та галогенаренів.
- •Получение моногалогеналканов
- •Получение дигалогеналканов
- •Получение галогенаренов
- •28. Аміни. Будова, номенклатура, ізомерія. Способи добування аліфатичних амінів. Хімічні властивості. Кислотно-основні властивості, нуклеофільність. Реакції алкілування і ацилювання.
- •29. Якісні реакції на первинні, вторинні, третинні аміни аліфатичного рядів.
- •30. Діазосполуки. Реакція діазотування. Будова солей діазонію. Хімічні властивості діазосполук та реакції з виділенням та без виділення азоту.
- •31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
- •32. Будова, класифікація і номенклатура альдегідів та кетонів аліфатичного і ароматичного рядів.
- •Систематическая номенклатура кетонов
- •33. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Реакції по карбонільній групі та вуглеводневому радикалу. Якісні реакції. Специфічні реакції альдегідів ароматичного ряду.
- •Реакции присоединения к карбонильной группе
- •Качественный анализ карбонильных групп
- •34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
- •Химические свойства
- •3 5. Класифікація, номенклатура, ізомерія і способи добування насичених, ненасичених та ароматичних монокарбонових кислот. Електронна будова карбоксильної трупи.
- •36. Хімічні властивості насичених монокарбонових кислот. Вплив природи замісників у вуглеводневому радикалі на реакційну здатність кислот.
- •37. Хімічні властивості ненасичених монокарбонових кислот. Реакції по карбоксильній групі і вуглеводневому радикалу. Приєднання проти правила Марковникова.
- •38. Хімічні властивості ароматичних монокарбонових кислот. Орієнтуюча дія карбоксильної групи в реакціях по бензольному ядру.
- •39. Класифікація, номенклатура та способи добування дикарбонових кислот. Хімічні властивості дикарбонових кислот як біфункціональних сполук.
- •Реакции электрофильного замещения (se).
- •2. Реакции нуклеофильного замещения (sn).
- •Реакция отщепления (по одной или двум карбоксильным группам).
- •40. Естери та способи їх добування. Реакція естерифікації та її механізм.
- •41. Кислотний та лужний гідроліз естерів. Механізми кислотного та лужного гідролізу. Хімічні властивості естерів, їх ацилююча дія.
- •42. Малоновий ефір, його будова. Використання малонового ефіру в органічному синтезі.
- •43. Жири, воски. Гідроліз жирів. Мила.
- •44. Будова, номенклатура та способи добування ангідридів карбонових кислот. Хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.
- •45. Будова, номенклатура, способи добування, хімічні властивості галогенангідридів карбонових кислот.
- •46. Номенклатура, ізомерія, способи добування галогенозаміщених карбонових кислот. Кислотні властивості та їх залежність від кількості та розміщення галогену у вуглеводневому радикалі.
- •47. Хімічні властивості галогенозаміщених карбонових кислот. Підвищена рухливість галогену біля α-Карбонового атома.
- •49. Номенклатура, ізомерія і способи добування фенолокислот. Хімічні властивості саліцилової кислот. Похідні саліцилової кислоти як лікарські засоби.
- •50. Номенклатура і способи добування оксокислот. Специфічні властивості оксокислот, зумовлені взаємним розташуванням функціональних груп.
- •Окисление оксикислот при нагревании с концентрированными минеральными кислотами[
- •51. Ацетооцтовий ефір. Добування, таутомерія, подвійна реакційна здатність. Кислотне та кетонне розщеплення ацетооцтового ефіру.
- •52. Номенклатура, ізомерія, способи добування та хімічні властивості амінокислот. Специфічні реакції на α-β, γ-амінокислоти.
- •53. Карбонатна кислота та її похідні. Фосген, уретани, карбамінова кислота, хімічні властивості сечовини. Біурет, уреїди, уреїдокислоти.
- •Реакции с сохранением цикла
- •Реакции с раскрытием цикла
- •55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
- •5 6. Кислотні властивості піролу. Реакційна здатність піролкалію.
- •57. Фурфурол. Добування, хімічні властивості. Синтез фурациліну.
- •58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
- •59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
- •60. Синтез піразолону-5, таутомерія піразолону-5 і застосування в синтезі лікарських препаратів.
- •61. Бензімідазол та 2-амінотіазол. Добування і хімічні властивості.
- •62. Номенклатура шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Властивості гетероциклів групи пірану. Α-,γ-Пірони. Солі пірилію. Конденсовані похідні піронів — кумарин, флавон, ізофлавон
- •63. Добування і хімічні властивості піридину. Реакції за участю гетероатома, електрофільне і нуклеофільне заміщення у ядрі, відновлення та окиснення.
- •64. Гідроксі- і амінопіридини. Добування, таутомерія, кислотно-основні властивості.
- •65. Піридинкарбонові кислоти і їх функціональні похідні. Добування, властивості, застосування в медицині вітаміну рр, кордіаміну, ізоніазиду, фтивазиду.
- •65. Пиридинкарбоновые кислоты. Витамин рр
- •67. Добування і хімічні властивості хіноліну і його гідроксі-, та амінопохідних.
- •68. Добування і хімічні властивості ізохіноліну
- •69. Синтетичні способи добування акридину та його хімічні властивості.
- •70. Аміноакридин. Добування, хімічні властивості.
- •71. Класифікація, ізомерія і номенклатура шестичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Синтез барбітурової кислоти.
- •72. Кислотні властивості барбітурової кислоти і барбітуратів. Кето-енольна і лактам-лактимна таутомерія барбітурової кислоти.
- •73. Ароматичні і основні властивості діазинів на прикладі піримідину. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Піримідинові основи урацил, тимін, цитозин та їх властивості.
- •74. Номенклатура конденсованих систем із гетероциклів. Пурин і його похідні гіпоксантин, ксантин, сечова кислота.
- •Выбор основного цикла
- •Составление названия
- •Нумерация конденсированного гетероцикла]
- •Номенклатура гетероциклических спиросоединений[
- •Номенклатура гетероциклических ансамблей
- •Номенклатура гетеромостиков
- •75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
- •76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
- •77. Класифікація, будова, номенклатура та способи добування моносахаридів. D- і l-стереохімічні ряди. Карбонільно-ендіольна та цикло-ланцюгова таутомерія моносахаридів. Епімерні монози
- •78. Хімічні властивості моносахаридів. Глікозиди.
- •80. Будова і номенклатура дисахаридів. Відновні та невідновні сахари.
- •Восстанавливающие дисахариды
- •80. Хімічні властивості дисахаридів. Інверсія сахарози.
- •81. Гомополісахариди: крохмаль, глікоген, целюлоза, декстрини. Гідроліз полісахаридів. Властивості нітратів, ацетатів, ксантогенатів целюлози.
- •82.Терпени. Моноциклічні терпени ментан, ментол, лимонен, їх структури і хімічні властивості.
- •83. Біциклічні терпени. Камфора, її добування, синтез, хімічні властивості, застосування.
34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
Х
иноны —
полностью сопряжённые циклогексадиеноны
и их аннелированные аналоги. Существуют
два класса хинонов: пара-хиноны с
пара-расположением карбонильных групп
(1,4-хиноны) и орто-хиноны с орто-расположением
карбонильных групп (1,2-хиноны). Благодаря
способности к обратимому восстановлению
до двухатомных фенолов некоторые
производные пара-хинонов участвует в
процессах биологического окисления в
качестве коферментов рядаоксидоредуктаз.
Хиноны по своей структуре являются циклогексадиенонами, но их название происходит от ароматических углеводородов: бензохинон от бензола, толухинон от толуола, нафтохинон от нафталина и т.д. Цифры в начале названия обозначают положение двух карбонильных групп.
Получение хинонов
Хиноны получают окислением одно- и двухатомных фенолов, аминов и диаминов ароматического ряда. Самый удобный способ получения хинонов заключается в окислении одноатомных фенолов солью Фреми - нитрозодисульфонатом калия. Эта реакция осуществляется в исключительно мягких условиях в водном спирте или ацетоне, выход обычно превышает 90%.
Приведенный на этой схеме циклогексадиеноновый интермедиат был выделен, что доказывает механизм одноэлектронного окисления фенолов солью Фреми. Другим одноэлектронным окислителем фенолов является карбонат серебра. Этот реагент, согласно данным последних лет, особенно пригоден для окисления 1,2-дигидроксибензола и его производных до орто-хинона.
У
никальным
реагентом для получения орто-хинонов
из одноатомных фенолов оказался
(С6Н5SeO)2O.
Д
ля
окисления фенолов, ароматических аминов
и гидрохинонов до 1,4-бензохинонов и
1,4-нафтохинонов часто используют реагенты
на основе хрома (YI).
К ним относятся оксид хрома (YI)
в уксусной кислоте или реагент Килиани
(дихромат натрия и серной кислоты),
однако выходы хинонов, как правило,
ниже, чем при окислении солью Фреми или
карбонатом серебра.
1
,4-нафтохинон,
9,10-антрахинон и 9,10-фенантренхинон могут
быть получены прямым окислением
углеводородов оксидом хрома (YI)
в уксусной кислоте или бихроматом натрия
в серной кислоте.
В промышленности тот же самый результат достигается при окислении кислородом в присутствии оксида ванадия (Y) как катализатора. Таким способом можно получать антрахинон и фенантренхинон.
9
,10-Антрахинон
получают также ацилированием бензола
фталевым ангидридом по Фриделю-Крафтсу
с последующей циклизацией
орто-бензоилбензойной кислоты.
Химические свойства
Молекула хинона многоцентровая, поэтому для хинонов характерны реакции:
по карбонильной группе(идут под действием сильных нуклеофильных реагентов): реакции нуклеофильного замещения и нуклеофильного присоединения.
по сопряжённой системе связи: неароматический первичный продукт присоединения перегрупировывается в замещённый гидрохинон(1,4 — гидроксибензол), в результате возникает термодинамически более выгодный ароматический продукт. Например, при реакции парабензохинина(1,4 — бензохинон) с HCl образуется 1,4-гидрокси,3-хлорбензол.
по двойной связи(с образованием циклопродуктов):
восстановление сопровождается переносом одного электрона. Присоединение одного электрона приводит к образованию семихинона(анион-радикала), после присоединения второго электрона образуется дианион двухатомного фенола, конечный продукт восстановления — гидрохинон:
В процессе восстановления хинонов образуется окрашенный в темно-зелёный цвет промежуточный комплекс с переносом заряда — хингидрон, в котором образуется водородная и донорно-акцепторная связь:
Восстановление хинонов до двухатомных фенолов проводят с помощью самых разнообразных восстановителей, среди которых в лабораторных условиях предпочтение отдаётся дитиониту натрия Na2S2O4 в щелочной среде.
