- •1. Визначення понять «кислота» і «основа» за теорією Бренстеда. Тип органічних кислот.
- •2. Залежність кислотності органічних сполук від їх будови і природи розчинника.
- •3. Типи органічних основ за теорією Бренстеда. Фактори, які впливають на силу основ.
- •4. Електронна теорія кислот і основ або теорія Льюїса.
- •5. Види гібридизації атомних орбіталей Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ковалентні α- і π-зв'язки. Електронна будова подвійних і потрійних карбон-карбонових зв'язків. Спряжені системи.
- •6. Взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Індуктивний та мезомерний ефекти. Електронодонорні та електроно-акцепторні замісники.
- •7. Номенклатура, будова, ізомерія способи добування алканів. Хімічні властивості. Реакції sr.
- •8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
- •9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
- •10. Будова, номенклатура, ізомерія, способи добування алкенів та хімічні властивості. Механізм реакції приєднання (ае). Правило Марковникова.
- •11. Класифікація, будова та номенклатура алкадієнів. Спряжені дієни. Особливості реакцій приєднання. Реакції полімеризації.
- •Полимеризация диеновых соединений
- •Натуральный и синтетический каучуки
- •12. Будова, ізомерія, номенклатура та способи добування алкінів. Хімічні властивості алкінів. Реакції приєднання та заміщення, сн-кислотний характер термінальних алкінів.
- •13. Електронна будова бензену. Ароматичність. Номенклатура та ізомерія похідних бензену. Хімічні властивості бензену. Механізм електрофільного заміщення (se).
- •Химические свойства бензола
- •14. Правила орієнтації у бензеновому ядрі. Вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників на реакційну здатність бензену.
- •15. Конденсовані арени. Будова нафталіну, антрацену, фенатрену. Хімічні властивості нафталіну. Правила орієнтації у нафталіновому ядрі.
- •16. Неконденсовані арени: дифеніл, дифенілметан, трифенілметан. Будова та номенклатура їх похідних. Хімічні властивості дифенілметану. Реакції заміщення.
- •17. Хімічні властивості трифенілметану. Стійкість карбкатіона, карбаніона та трифенілметильного радикала. Брильянтовий зелений.
- •18. Будова, номенклатура та ізомерія галогенопохідних. Хімічні властивості. Рухливість галогену при sp3-гібридизованому атомі Карбону.
- •Подвижность галогенов
- •19. Хімічні властивості галогеналканів і галогенаренів. Різниця в рухливості галогену. Механізми реакцій нуклеофільного заміщення (sn) тa елімінування (еn) в ряду галогеналканів
- •Подвижность галогенов
- •20. Номенклатура, ізомерія та способи добування нітросполук. Будова нітрогрупи. Хімічні властивості нітросполук аліфатичного рядів. Реакції ідентифікації первинних, вторинних та третинних нітросполук.
- •Получение Из галогенпроизводных:
- •21. Будова, класифікація, ізомерія та номенклатура спиртів. Способи добування одно-, дво-, триатомних спиртів.
- •Общие химические методы получения спиртов
- •22. Хімічні властивості одно-, дво- і триатомних спиртів. Якісні реакції. Ідентифікація етанолу.
- •23. Ненасичені спирти. Особливості хімічної поведінки.
- •24. Будова, класифікація, номенклатура та способи добування фенолів. Порівняльна характеристика кислотних властивостей одно-, дво-, триатомних фенолів.
- •Способы получения
- •25. Хімічні властивості фенолу. Реакції по гідроксильній групі та бензеновому ядру. Вплив фенольного гідроксилу на реакційну здатність бензенового ядра. Якісні реакції.
- •26. Будова, ізомерія та номенклатура етерів, їх способи добування, та хімічні властивості.
- •27. Номенклатура та ізомерія галогенопохідних вуглеводнів аліфатичного і ароматичного рядів. Основні способи добування моно-, ди- і полігалогеналканів та галогенаренів.
- •Получение моногалогеналканов
- •Получение дигалогеналканов
- •Получение галогенаренов
- •28. Аміни. Будова, номенклатура, ізомерія. Способи добування аліфатичних амінів. Хімічні властивості. Кислотно-основні властивості, нуклеофільність. Реакції алкілування і ацилювання.
- •29. Якісні реакції на первинні, вторинні, третинні аміни аліфатичного рядів.
- •30. Діазосполуки. Реакція діазотування. Будова солей діазонію. Хімічні властивості діазосполук та реакції з виділенням та без виділення азоту.
- •31. Аміноспирти та амінофеноли. Добування, хімічні властивості.
- •32. Будова, класифікація і номенклатура альдегідів та кетонів аліфатичного і ароматичного рядів.
- •Систематическая номенклатура кетонов
- •33. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Реакції по карбонільній групі та вуглеводневому радикалу. Якісні реакції. Специфічні реакції альдегідів ароматичного ряду.
- •Реакции присоединения к карбонильной группе
- •Качественный анализ карбонильных групп
- •34. Хінони. Способи добування та хімічні властивості.
- •Химические свойства
- •3 5. Класифікація, номенклатура, ізомерія і способи добування насичених, ненасичених та ароматичних монокарбонових кислот. Електронна будова карбоксильної трупи.
- •36. Хімічні властивості насичених монокарбонових кислот. Вплив природи замісників у вуглеводневому радикалі на реакційну здатність кислот.
- •37. Хімічні властивості ненасичених монокарбонових кислот. Реакції по карбоксильній групі і вуглеводневому радикалу. Приєднання проти правила Марковникова.
- •38. Хімічні властивості ароматичних монокарбонових кислот. Орієнтуюча дія карбоксильної групи в реакціях по бензольному ядру.
- •39. Класифікація, номенклатура та способи добування дикарбонових кислот. Хімічні властивості дикарбонових кислот як біфункціональних сполук.
- •Реакции электрофильного замещения (se).
- •2. Реакции нуклеофильного замещения (sn).
- •Реакция отщепления (по одной или двум карбоксильным группам).
- •40. Естери та способи їх добування. Реакція естерифікації та її механізм.
- •41. Кислотний та лужний гідроліз естерів. Механізми кислотного та лужного гідролізу. Хімічні властивості естерів, їх ацилююча дія.
- •42. Малоновий ефір, його будова. Використання малонового ефіру в органічному синтезі.
- •43. Жири, воски. Гідроліз жирів. Мила.
- •44. Будова, номенклатура та способи добування ангідридів карбонових кислот. Хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.
- •45. Будова, номенклатура, способи добування, хімічні властивості галогенангідридів карбонових кислот.
- •46. Номенклатура, ізомерія, способи добування галогенозаміщених карбонових кислот. Кислотні властивості та їх залежність від кількості та розміщення галогену у вуглеводневому радикалі.
- •47. Хімічні властивості галогенозаміщених карбонових кислот. Підвищена рухливість галогену біля α-Карбонового атома.
- •49. Номенклатура, ізомерія і способи добування фенолокислот. Хімічні властивості саліцилової кислот. Похідні саліцилової кислоти як лікарські засоби.
- •50. Номенклатура і способи добування оксокислот. Специфічні властивості оксокислот, зумовлені взаємним розташуванням функціональних груп.
- •Окисление оксикислот при нагревании с концентрированными минеральными кислотами[
- •51. Ацетооцтовий ефір. Добування, таутомерія, подвійна реакційна здатність. Кислотне та кетонне розщеплення ацетооцтового ефіру.
- •52. Номенклатура, ізомерія, способи добування та хімічні властивості амінокислот. Специфічні реакції на α-β, γ-амінокислоти.
- •53. Карбонатна кислота та її похідні. Фосген, уретани, карбамінова кислота, хімічні властивості сечовини. Біурет, уреїди, уреїдокислоти.
- •Реакции с сохранением цикла
- •Реакции с раскрытием цикла
- •55. Ароматичний характер п'ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Реакції se фурану, піролу та тіофену. Ацидофобність фурану і піролу.
- •5 6. Кислотні властивості піролу. Реакційна здатність піролкалію.
- •57. Фурфурол. Добування, хімічні властивості. Синтез фурациліну.
- •58. Добування і хімічні властивості індолу. Індиго. Добування і властивості. Лактам-лактимна таутомерія ізатину.
- •59. Номенклатура і будова п'ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Ароматичність. Кислотно-основні властивості азолів. Азольна таутомерія. Реакції відновлення і заміщення у ряді азолів.
- •60. Синтез піразолону-5, таутомерія піразолону-5 і застосування в синтезі лікарських препаратів.
- •61. Бензімідазол та 2-амінотіазол. Добування і хімічні властивості.
- •62. Номенклатура шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом. Властивості гетероциклів групи пірану. Α-,γ-Пірони. Солі пірилію. Конденсовані похідні піронів — кумарин, флавон, ізофлавон
- •63. Добування і хімічні властивості піридину. Реакції за участю гетероатома, електрофільне і нуклеофільне заміщення у ядрі, відновлення та окиснення.
- •64. Гідроксі- і амінопіридини. Добування, таутомерія, кислотно-основні властивості.
- •65. Піридинкарбонові кислоти і їх функціональні похідні. Добування, властивості, застосування в медицині вітаміну рр, кордіаміну, ізоніазиду, фтивазиду.
- •65. Пиридинкарбоновые кислоты. Витамин рр
- •67. Добування і хімічні властивості хіноліну і його гідроксі-, та амінопохідних.
- •68. Добування і хімічні властивості ізохіноліну
- •69. Синтетичні способи добування акридину та його хімічні властивості.
- •70. Аміноакридин. Добування, хімічні властивості.
- •71. Класифікація, ізомерія і номенклатура шестичленних гетероциклів з двома гетероатомами. Синтез барбітурової кислоти.
- •72. Кислотні властивості барбітурової кислоти і барбітуратів. Кето-енольна і лактам-лактимна таутомерія барбітурової кислоти.
- •73. Ароматичні і основні властивості діазинів на прикладі піримідину. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Піримідинові основи урацил, тимін, цитозин та їх властивості.
- •74. Номенклатура конденсованих систем із гетероциклів. Пурин і його похідні гіпоксантин, ксантин, сечова кислота.
- •Выбор основного цикла
- •Составление названия
- •Нумерация конденсированного гетероцикла]
- •Номенклатура гетероциклических спиросоединений[
- •Номенклатура гетероциклических ансамблей
- •Номенклатура гетеромостиков
- •75. Добування сечової кислоти. Таутомерія сечової кислоти і її кислотно-основні властивості. Урати.
- •76. Властивості пуринових основ аденіну та гуаніну. Значення азотистих основ у фізіології живих організмів і медицині. Атф.
- •77. Класифікація, будова, номенклатура та способи добування моносахаридів. D- і l-стереохімічні ряди. Карбонільно-ендіольна та цикло-ланцюгова таутомерія моносахаридів. Епімерні монози
- •78. Хімічні властивості моносахаридів. Глікозиди.
- •80. Будова і номенклатура дисахаридів. Відновні та невідновні сахари.
- •Восстанавливающие дисахариды
- •80. Хімічні властивості дисахаридів. Інверсія сахарози.
- •81. Гомополісахариди: крохмаль, глікоген, целюлоза, декстрини. Гідроліз полісахаридів. Властивості нітратів, ацетатів, ксантогенатів целюлози.
- •82.Терпени. Моноциклічні терпени ментан, ментол, лимонен, їх структури і хімічні властивості.
- •83. Біциклічні терпени. Камфора, її добування, синтез, хімічні властивості, застосування.
8. Циклоакани з малими циклами циклопропан і циклобутан. Реакції приєднання та заміщення.
Циклоалканы - это предельные циклические углеводороды. Простейшие представители этого ряда: циклопропан и циклобутан .
Общая формула гомологического ряда циклоалканов CnH2n. Точно такой же формулой описывается гомологический ряд алкенов. Из чего следует, что каждому циклоалкану изомерен соответствующий алкен. Это пример так называемой "межклассовой" изомерии .
Строение. Каждый атом углерода в циклоалканах находится в состоянии sp3-гибридизации и образует четыре s-связи С-С и С-Н. Углы между связями зависят от размера цикла. В простейших циклах С3 и С4 углы между связями С-С сильно отличаются от гетраэдрического угла 109,5°, что создает в молекулах напряжение и обеспечивает их высокую реакционную способность. Свободное вращение вокруг связей С-С, образующих цикл, невозможно.
Изомерия и номенклатура.
1) Для циклоалканов как и для всех классов органических соединений, характерна изомерия углеродного скелета (структурная изомерия). Структурная изомерия для циклоалканов, во-первых, обусловлена размером цикла. Так, существует два циклоалкана формулы С4Н8: циклобутан и метилциклопропан. Во-вторых, такая изомерия обусловливается положением заместителей в цикле (например, 1,1 и 1,2-диметилбутан).
2) Отсутствие свободного вращения вокруг связей С-С в цикле создает предпосылки для существования пространственных изомеров у некоторых замещенных циклоалканов. Например, в молекуле 1,2-диметилциклопропана две группы СН3 могут находиться по одну сторону от плоскости цикла (цис-изомер) или по разные стороны (транс-изомер).
По размеру цикла циклоалканы делятся на ряд групп, из которых мы рассмотрим малые (С3, С4) и обычные (С5-С7) циклы.
Названия циклоалканов строятся путем добавления приставки цикло- к названию алкана с соответствующим числом атомов углерода. Нумерацию в цикле производят таким образом, чтобы заместители получили наименьшие номера.
Структурные формулы циклоалканов обычно записывают в сокращенном виде, используя геометрическую форму цикла и опуская символы атомов углерода и водорода.
1. Дегалогенирование дигалогенпроизводных:
Br-СН2-СН2-СН2-Br + Mg = циклопропан + MgBr2
2. Гидрирование бензола и его гомологов (образуются циклогексан или его производные):
С6Н6 +3Н2 = С6Н12
Циклопропан и Циклобутан склонны к реакциям присоединения, то есть сходны в этом отношении с алкенами.
1. Циклопропан и циклобутан способны присоединять бром:
С3H6 + Br2 → BrCH2—CH2—CH2Br
2. Циклопропан, циклобутан и циклопентан могут присоединять водород, давая соответствующие нормальные алканы. Присоединение происходит при нагревании в присутствии никелевого катализатора:
С4H8 + H2 → CH3—CH2—CH2—CH3
9. Циклоалкани з середніми циклами, їх номенклатура, будова, добування, хімічні властивості. Конформації циклопентану і циклогексану, оріентація замісників та ізомерія.
В отличие от предельных углеводородов, характеризующихся наличием открытых углеродных цепей, существуют углеводороды с замкнутыми цепями (циклами). По своим свойствам они напоминают обычные предельные углеводороды алканы (парафины), отсюда и произошло их название – циклоалканы (циклопарафины). Общая формула гомологического ряда циклоалканов CnH2n
Для циклопарафинов, начиная с C4H8, характерны некоторые виды структурной изомерии, связанные:
a)
с числом углеродных атомов в кольце
– например,
(этилциклопропан),
(метилциклобутан);
b) с числом углеродных атомов в заместителях – (1-метил-2-пропилциклопентан), (1,2-диэтилциклопентан)
c) с положением заместителя в кольце – (1,1-диметилциклогексан), (1,2-диметилциклогексан)
Для циклоалканов характерна также межклассовая изомерия с алкенами.
При наличии двух заместителей в кольце у разных углеродных атомов возможна геометрическая цис-транс-изомерия, начиная с C5H10, и оптическая изомерия. Оптическая изомерия проявляется в том случае, если молекула не имеет плоскости симметрии. Метильные группы в приведенных примерах могут располагаться по одну сторону плоскости кольца (такой изомер называется цис-изомером) и по разные стороны (такой изомер называется транс-изомером).
Естественно, что при наложении друг на друга моделей цис- и транс- изомеров они не совмещаются.
Циклобутан, циклопентан и их конформации
Прочность связей в циклических соединениях зависит от числа атомов, участвующих в образовании цикла. Она определяется степенью его напряженности, обусловленной изменением валентных углов атомов цикла и отклонением этих атомов от нормального направления (см. "теорию напряжения" Байера, разработанную им в 1885 году).
Для циклопропана межъядерные углы составляют 60º, как в равностороннем треугольнике, для циклобутана – 90º, как в квадрате, а в циклопентане – 108º, как в правильном пятиугольнике. Нормальный валентный угол для атома углерода – 109,5º. Поэтому при расположении в названных соединениях всех атомов углерода в одной плоскости уменьшение валентных углов составляет в циклопропане – 49,5º, в циклобутане – 19,5º, в циклопентане – 1,5º.
Чем больше отклонение валентного угла от нормального, тем более напряжены и, следовательно, непрочны циклы. Однако в отличие от циклопропана циклобутан и циклопентан имеют неплоские циклы. Один из атомов углерода непрерывно выходит из плоскости. Циклобутан существует в виде неплоских "сложенных" конформаций. Циклопентан характеризуется конформацией "конверт". Таким образом, обсуждаемые циклы находятся в колебательном движении, приводящем к уменьшению "заслоненности" атомов водорода у соседних углеродных атомов и снижению напряжения."
Циклогексан и его конформации
"Для циклогексана, как правильного шестиугольника, межъядерные углы составляют 120º. Если бы молекула циклогексана имела плоское строение, то отклонение от нормального валентного угла атома углерода составляло:109,5º–120º = 10,5º.
Однако циклогексан и большие циклы имеют неплоское строение. В рассматриваемой молекуле циклогексана сохраняются обычные валентные углы при условии его существования в двух конформациях "кресла" и "ванны". Конформация "кресла" менее напряжена, поэтому циклогексан существует преимущественно в виде конформеров I и III, причем цикл претерпевает непрерывную инверсию (inversio – с латинского переворачивание, перестановка) с промежуточным образованием конформера II:
ось симметрии II III
I
Двенадцать связей C–H, которые имеются у циклогексана в конформации "кресла", делятся на два типа. Шесть связей направлены радиально от кольца к периферии молекулы и называются экваториальными связями (e- связи), остальные шесть связей направлены параллельно друг другу и оси симметрии и называются аксиальными (a- связи). Три аксиальные связи направлены в одну сторону от плоскости цикла, а три – в другую (имеется чередование: вверх-вниз)."
Получение
гидрогенизация ароматических соединений:
(бензол) + 3H2 ––100ºC,Ni=(циклогексан)
циклизация дигалогенопроизводных углеводородов:
CH2–CH2–Br H2C–CH2
I + 2Li/Hg = I I + 2 LiBr + 2Hg
CH2–CH2–Br(1,4-дибромбутан) H2C–CH2(циклобутан)
Реакции замещения. Обычные циклы (С6 и выше) устойчивы и вступают только в реакции радикального замещения подобно алканам:
t°
С6Н12 + Вr2 → С6Н11Вr + НВr.
Дегидрирование циклогексана в присутствии никелевого катализатора приводит к образованию бензола:
t° Ni
C6H12 → C6H6 + 3H2.
Окисление. При действии сильных окислителей (например, 50%-ной азотной кислоты) на циклогексан в присутствии катализатора образуется адипиновая (гександиовая) кислота:
(О) –Н20 СН2-СН2-СООН
С6Н12 → I
СН2-СН2-СООН
