Складнi (комплекснi) добрива

До складних комплексних добрив вiдносяться фосфати амонiю (амофоси). Амофос одержують при нейтралiзацiї екстракцiйної або термiчної фосфатної кислоти амонiаком. Утворену пульпу, тверда фаза якої складається з NH₄H₂PO₄, (NH₄)₂HPO₄ та продуктiв нейтралiзацiї домiшок, якi були у фосфатнiй кислотi, упарюють, гранулюють та сушать в апаратах БГС (барабанний гранулятор-сушарка) – в сумiшi з ретуром готового продукту.

Нiтроамофоска

При амонiзацiї нітратної та фосфатної кислот утворюється плав селiтри та пульпа амоній фосфату. Гранулювання їх в сумiшi з калій хлоридом та сушіння отриманих гранул дає нiтроамофоску.

Сума поживних речовин в продуктi 1-го сорту має складати 50%, а в продуктах другого сорту – 44%. В нiтроамофосцi всi поживнi речовини знаходяться у водорозчиннiй формi.

Виробництво нiтроамофоски складається з стадiй:

- одержання плаву амонiачної селiтри;

- одержання фосфатiв амонiю;

- гранулювання;

- сушіння продукцiї.

Плав амонiачної селiтри отримують при нейтралiзацiї амонiаку нітратною кислотою та упарюванням утвореного розчину.

Для одержання фосфатiв амонiю використовують упарену екстракцiйну або термiчну фосфатну кислоту з концентрацiєю не менше 52% фосфор(V) оксиду та газоподiбний амонiак, який мiстить не менше 99% амонiаку та не бiльше 1% води.

Для уникнення згущування пульпи при амонiзацiї упареної екстракцiйної кислоти її розбавляють до 47% Р₂О₅ i процес ведуть в двi стадiї при поступовому введеннi амонiаку. Це дозволяє також регулювати температуру реакцiї, запобiгаючи перегрiву пульпи та втрат амонiаку. На першiй та другiй стадiях кислота амонiзується до рН = 4-4,5, а потiм в грануляторi до рН = 8. При цьому мольне співвiдношення амонiак/фосфатна кислота в готовiй пульпi стає рiвним 0,7. Амонiзацiю кислоти проводять при 120-125⁰С.

Тема 3. Технологія органічних речовин

1. Продукти і сировина промислового органічного синтезу

До продуктів основного органічного синтезу належать насичені, ненасичені й ароматичні вуглеводні та їх похідні. Промисловість основного органічного синтезу у великих обсягах виробляє різноманітну сировину для одержання інших органічних речовин, зокрема мономери, а також продукти, які використовуються в народному господарстві як розчинники, холодоагенти, отрутохімікати, теплоносії з високою температурою кипіння, антифризи, добавки до палива, миючі засоби тощо. Асортимент та обсяги виробництва продуктів основного органічного синтезу з кожним роком збільшуються.

Мономери – прості органічні речовини, з яких полімеризацією або поліконденсацією одержують пластмаси, синтетичні каучуки і волокна та інші високомолекулярні продукти. Найважливіші мономери – етен, пропен, ізобутен, вініл хлорид, адипінова кислота тощо.

Розчинники: вуглеводні, спирти, кетони, кислоти, прості і складні ефіри, галогенорганічні сполуки тощо.

Органічні отрутохімікати: хлор- і флюорпохідні ароматичних, аліциклічних та аліфатичних вуглеводнів, фосфорорганічні сполуки, різноманітні ефіри тощо.

Синтетичні миючі засоби виробляють з продуктів нафто- і газопереробної промисловості. Вони за багатьма властивостями є кращими від звичайного мила, що отримується на базі рослинних і тваринних жирів. Синтетичні миючі засоби проявляють миючі властивості у кислій і твердій воді, не гідролізуються, їх водні розчини часто не мають лужної реакції.

Антидетонатори і високооктанові добавки до моторних палив покращують їх якість. Як антидетонатори застосовуються також ізооктан, ізопентан та інші розгалужені ненасичені вуглеводні, етилбензен, кумол тощо.

Мастильні матеріали для двигунів і механізмів працюють в умовах дуже низьких (-60⁰С) і дуже високих (понад 300⁰С) температур. Як мастила застосовуються деякі складні ефіри багатоатомних спиртів і двоосновних карбонових кислот, низькомолекулярні продукти полімеризації етену та інших ненасичених сполук, силікатоорганічні речовини, флюор- і хлорфлюорпохідні вуглеводнів.

Фреони – хлорфлюорвуглеводні, які використовуються як холодоагенти в холодильних установках. Найрозповсюдженішим з них є фреон-12 (дихлор-дифлюорметан CF₂С1₂).

Антифризи – органічні рідини, що замерзають за низьких температур; до них належать етиленгліколь, гліцерин, водні розчини етанолу і метанолу. Вони застосовуються для охолодження автомобільних й авіаційних двигунів та як гідравлічні рідини в машинах, що працюють в умовах низьких температур.

Органічні теплоносії з високою температурою кипіння використовуються для нагрівання до температур, вищих від 150...180⁰С, коли застосування насиченої водяної пари стає неможливим через надто високі її тиски. Найпоширенішими органічними теплоносіями є евтектична й азеотропна суміш дифенілу і дифенілоксиду (дифенільна суміш) тощо.

Напівпродукти: анілін, хлорбензол, одноатомні спирти, гліколі, гліцерин, феноли, ацетон та інші кетони, карбонові кислоти, ефіри, нітросполуки, аміносполуки тощо - виробляються промисловістю основного органічного синтезу для інших галузей хімічної промисловості (лакофарбової, фармацевтичної, шинної, гумотехнічної, парфумерної тощо).

Сировиною для виробництва продуктів основного органічного синтезу є парафіни, олефіни, діолефіни, ацетиленові й ароматичні вуглеводні, а також карбон(II) оксид і водень. Джерелом вуглеводнів, карбон(II) оксиду, водню є нафта, вугілля і природний газ (метан).