Аналітична інтерпретація наукового знання (логічний позитивізм – м. Шлік, р. Карнап, б. Рассел, к. Поппер).

Вступ

Аналітична інтерпретація наукового знання була зумовлена переходом науки на теоретичний рівень освоєння світу, а також математизацією та формалізацією природничого знання.

У XX ст. наукове знання функціонує на двох рівнях: емпіричному та теоретичному.

Логічний позитивізм, започатковує дослідження готового наукового знання. Неопозитивісти зводили філ.-ю до аналізу мови науки, намагалися вилучити з науки поняття, які не ґрунтувалися на фактах, прагнули формалізувати мову. Одна з центр. проблем – значення наукових висловів.

Рудольф Карнап (1891-1970)

Структура фізичного знання: досвідні факти, емпіричні закони та теоретичні закони.

Наука починається з безпосередньо спостережуваних фактів (одиничних подій)

Загальні твердження незалежно від рівня узагальненості – закони - емпіричними або теоретичними.

Емпіричні закони виявляють шляхом порівняння спостережень та їхнього узагальнення.

Теоретичні закони формулюють як гіпотези стосовно сконструйованих ідеальних об'єктів, які здатні пояснити відомі емпіричні закони або завбачити нові, що можуть бути підтвердженні в спостереженні або експерименті.

Вихідним пунктом верифікації є класифікація суджень на антинаукові, позанаукові та наукові. Під антинауковими судженнями він розуміє абсурдний набір слів. Про верифікацію таких суджень немає логічних підстав говорити. Позанаукові судження (філософські) формулюються на основі трансцендентального пізнання, а тому принципово не верифікуються. Проте вони мають смисл, оскільки він складається із значень термінів разом із законами синтаксису. Він може бути істинним або хибним, але для людини вартісним. Наукові судження, своєю чергою, Р. Карнап, йдучи за І. Кантом, поділяє на аналітичні та синтетичні.

Під аналітичними судженнями він розуміє логічні та математичні твердження (принципи, закони, аксіоми).

Під синтетичними науковими судженнями філософ ро-зуміє такі, які дають приріст наукового знання. Саме вони ве-рифікуються позитивно чи негативно, тобто встановлюється їхня істинність чи хибність.

Р. Карнап, не вдалося повністю формалізувати мову фізики, більше того, "мова фізики, за винятком математичної частини, все ще залишається головно природною мовою" . Крім того, з'ясувалося, що в структурі наукових теорій завжди є метафізичні висловлювання, які не верифікуються, а це означає, що неможливо повністю формалізувати наукові теорії.

Моріц Шлік (1882-1936) сформував засади процедури верифікації (перевірка на істинність) – перевірка наук. положень через їх зіставлення з фактами, які піддаються спостереженню. 1) виділення провідних положень з певної теорії; 2) зведення їх до простих атомарних суджень; 3) виділення в реальності таких самих атомарних фактів; 4) співставлення атомарних суджень з атомарними фактами; 5) обґрунтування результатів. Залежно від рез-ту висловлювання поділялися на істинні (підтверджені) і хибні. Обмеженість принципу вер-ї: 1) жоден закон науки чи теорет. конц-я такому співставленню не піддаються; 2) не можна застос. до фактів минулого; 3) науку не можна звести лише до фактів і логіки.

Бертра́н Расселл . Расселл вважав, що сутність філософського пізнання полягає не в проясненні філософської термінології, а в систематичному дослідженні навколишнього світу. Згідно з теорією дескрипцій Рассела, для побудови логічно досконалої мови треба переформулювати твердження природної мови таким чином, щоб усунути посилання на сумнівні сутності, уникаючи суперечливих описів «круглий квадрат» і фіктивних дескрипцій ( «крилатий кінь»).

К. Поппер - принцип фалібілізму (фальсифікації) некласичної науки, згідно з яким будь-яка теорія через обмеженість своєї емпіричної бази може бути спростована. Функціонуючи на двох рівнях – емпіричному та теоретичному, наука орієнтується на критичний перегляд власних досягнень.