Система і метод діалектики у філософії Гегеля.

Система:

Абсолют проходить три стадії: Ідея, Природа, Дух. Ідея (Логос) містить в собі принцип саморозвитку, в силу якого вона в самовідчуження спочатку об'єктивується в Природу, а потім, через заперечення заперечення, повертається до себе самої в Дусі.

Абсолют: 1. Ідея-в-собі (= Логос), яка вивчалася логікою 2. Ідея-в-іншому (= Природа), яка вивчалася філософією природи 3. Ідея-в-собі-і-для-себе (= Дух), яка вивчалася філософією духу

Логіка: наука про ідею в собі та для себе. Філософія природи: наука про ідею в її «інобутті». Філософія духу: вчення про суб'єктивний дух (антропологія, феноменологія, психологія), вчення про об'єктивний дух (право, мораль, держава), вчення про абсолютний дух (мистецтво, релігія, філософія).

Метод:

Теза - антитеза - синтез. Теза - начало, вихідна основа об'єкта, а заперечення і становлення протилежності вихідній основі - є антитеза і, нарешті, синтез є запереченням заперечення, зняттям протилежностей.

Ця система є відображенням процесу розвитку, що відбувається за певною схемою: твердження (теза), заперечення цього твердження (антитеза), та заперечення заперечення (синтез). Кожна наступна сходинка, на думку Гегеля, зберігає суттєві результати попереднього розвитку. буття-сутність-поняття.

Перший момент названий Гегелем «абстрактної, або розумової, стороною»; другий визначений як "діалектична (у вузькому сенсі), або негативно розумна, сторона»; третій позначений як «спекулятивна, або позитивно розумна, сторона». Розглянемо ці три пункти більш детально.

Загальне:

Реальність як така є нескінченний Дух.

Всесвітня історія є прогрес в усвідомленні свободи, прогрес, який мають пізнати в його необхідності. Розвиток свободи проходить три ступені, і вся історія ділиться на три етапи: 1) східний світ; 2) греко-римський світ; 3) німецький світ. У першому вільна одна людина – деспот, у другому – певна група, в третьому – вільні всі.

Соціальна дійсність як предмет філософії Просвітництва.

Загальне:

Просвітництво: оптимістичне, пройняте вірою в щасливе майбутнє людства. Наука і технічний прогрес створять рай на землі.

Представники: Вольтер, Монтеск´є, Руссо, Дідро.

Розум: джерело знання і засада побудови щасливого життя (окремої людини та суспільства), віра в науку, в соціальний прогрес, критика релігії та марновірства, віротерпимість аж до атеїзму, визнання природних прав людини. Набуває рис активності, постає як прагнення до істини, знаряддя перетворення буття.

Більшість просвітників і визнавала ідею Бога, але тлумачила її в дусі деїзму.

Завдяки Ньютону та іншим вченим світ уже більше не є Богом, а машиною з колесами, приводами, пружинами і гирями. Світ — це матерія, що рухається в просторі та часі й має причинні зв´язки.

Соціальна філософія:

Людини природна істота – природній стан.

Відповідно існує певна природа людини – добра або зла.

Проте виховання всесильне, за допомогою розуму, створенню певної соціальної спільноти і законів, можна виправити всі недоліки природи людини.

Саме тому потрібна монархія заснована не на вірі у те, що правителя поставив Бог, а розумне правління.

Природні права: право на життя, свободу і на приватну власність як основу добробуту.

Суспільний договір: джерело держави. На їх думку, в природному стані люди постійно воювали між собою. Уклали договір, згідно з яким частину своїх прав передали державі, щоб та стежила за порядком між ними. Ця концепція пояснювала походження держави без втручання вищих сил. У ній простежувалася думка про те, що народ є джерелом влади, і якщо громадяни мають обов´язки перед державою, то і держава має певні обов´язки перед громадянином, адже контракт є двостороннім.

Вольтер: просвічений абсолютизм – монарх не обмежений творити добро лише зло. встановити політичні права: свободу совісті, слова, друку та власності.

Дідро: Продуктом суспільного договору є державна влада, в основі якої — воля народу. Метою держави є забезпечення невід'ємних прав громадян та їхнього добробуту.