58. Філософія Арістотеля.

1. Класифікація наук: теоретичні - філософія, математика і фізика. Філософія - найбільш загальна з усіх наук, тому вона є уміння всіх умінь, виражене у формі чистого знання. Він називає «Перша філософія». Її предметом є суще, буття, перші начала й причини сущого. Практичні: етика і політика – спілкування і взаємодія між людьми. Творчі: мистецтво, ремесла і прикладні науки.

2. Чотири типи причин: Перша причина - матеріальна. Це те, з чого створилася річ, матеріал. Другою причиною буде форма чи зразок речі, тобто її суть. Що є місячне затемнення? Позбавлення Місяця світла через загороджування її Землею. Чому відбувається місячне затемнення? Тому що Місяць позбавляється світла загороджує її Землею. Третя причина: причина діюча, звідки йде початок зміни (причина дитини - батько). Четверта причина: цільова (причина прогулянки - поліпшити здоров'я).

3. Вегетативна душа (все живе): управляє і регулює біологічну активність. Репродукція, відтворення, яке є метою будь-якої форми життя.

4. Почуттєва душа (тварини і люди): відчуття. Здатність відчувати стає актуальною, коли є контакт з актуально чуттєвим об'єктом. Інші дві функції - апетит і рух. Апетит виникає як наслідок відчуття.

5. Розумна душа і раціональне пізнання: розуміння саме по собі є здатність і потенція пізнавати чисті форми, в свою чергу, форми містяться потенційно у відчуттях і фантазійних образах.

Ідеал морального життя: життя мудреця, тому що споглядання істини є найприємнішим з усіх узгоджених з доброчесністю видів діяльності.

59. Філософія Платона. Вчення про буття та ідеї.

1. Платон:

1. Душа: вища за тіло. Ідея, за матерію. Благо для філософа це смерть. Від тіла нас має звільнити Бог. Тіло – те, що заважає пізнавати світ.

2. Ідеї: Абсолютні, об’єктивні поняття. Існує світ ідей. До життєве існування душі тільки розум пізнає речі які існують насправді. Деміург користувався ідеями коли створював світ з матерії, він мав основою ідею блага, проте матерія піддалась на скільки могла. Процес пізнання речей він зводить до пригадування. Людська душа - безсмертна. Втілена в людину, душа через відчуття сприймає речі,які нагадують їй ідеї.

3. Істина: «Листи», Платон пише, що не існує трактату про істину, бо про це неможливо щось сказати, це щось поза цього світу, неможливо, щоб слова цього світу описали ідею. Єдине. Деміург.

Абсолютні, об’єктивні поняття – ідеї

Існує світ ідей

Душа існує в певному світі де бачить ідеї

Деміург користувався ідеями коли створював світ – відділеність ідей взагалі ідеї на відміну від реальних речей вічні і незмінні

До життєве існування душі тільки розум пізнає речі які існують насправді

Важко розглядати теорії Платона, бо Синтез їх через Сократа фактично унеможливлює побачити суперечність у їхніх поглядах, єдине що можна класифікувати як Платонівське це натурфілософія, яка згодом фактично не цікавила Сократа. Також стабільно Платону приписують вчення про ідеї і Платонівську печеру.

Душа вища за тіло. Ідея, за матерію. Як і його вчитель, він поділяв суще на світ вічних неру­хомих, неділимих, тотожних собі ідей і на світ мінливих, подільних чуттєвих речей. Це і є 2 навігацією Платона.Своєрідне відкриття метафізики – надчуттєвого пізнання світу, який не має матеріального характеру. Щоб пояснити, що річ красива, філософ вдавався до фізичних пояснень(смак, колір, фігура). Ідея краси визначає, що є гарним, а що – потворним. Будь-яка річ фізичного світу має свою причину, вона є вищою і останньою.

Ідея – це певна ідеальна сутність, що і снує у метафізичному просторі. Ідея у кінцевому підсумку утворює перманентну модель кожної речі. Світ речей існує лише тому, що існує світ ідей, бо вони мали праречі. Місце, де знаходяться ідей Платон називає – ГІПЕРУРАНІЄЮ, наднебессям.

За Платоном, ідеї є праобразом речей. Процес пізнання речей він зводить до пригадування. Людська душа, на його думку, є безсмертною. До втілен­ня в людину вона жила у світі ідей, безпосередньо спогля­дала ідеї. Втілена в людину, душа через відчуття сприймає речі,які нагадують їй ідеї. Тому пізнання зводиться до пригадування. Завдяки такій інтерпретації пізнання Платон подолав релятивізм і суб'єктивізм софістів. Ідеї (добра, істини, пре­красного тощо) у всіх людей однакові, оскільки живить їх одне джерело — світ вічних ідей.

Єдине – непонятна вєщь така як жизнь, чи то з неї ідеї вийшли з деміургом чи шо воно таке, розум-Деміург який створив світ почуттів з ідей, тому він сам не створив ідеї

Існує піраміда ідей: 1. Ідей, вищі за категорію життя: блага, істини, краси, справедливості; 2. Ідеї фізичних явищ і процесів: спокій, рух, звук, колір, вогонь; 3. Ідеї, що існують для окремих розрядів істот: людина, тварина; 4. Ідеї для предметів, створених людським ремеслом: стіл, вікно, картина; 5. Ідеї відношень – Рівності. Але як зрозуміти тоді ідею «Тварини» чи «Предмети» - збірні поняття…

Існує універсальне, ідеальне поняття речей

Чуттєве сприйняття е може допомогти у істинному пізнанню

Сприйняття не є знанням в сутності, бо є речі які доводяться лише розмірковуванням – математика

Істинне знання не особиста думка

Воно стабільне і постійне істинне знання – знання про універсальне і вони існують у своєму над світі

Люди які сидять і бачать тіні – софістика, мистецтво, переконаність у власній правоті

Люди які усвідомлюють що це тіні математика – між розумом і почуттєвим світом нема куди вкліпашти

І якщо він вийде і побачить світ то може дійти до ідей

Гноселогія Платона грунтується на протиставленні тіла і душі. Суть теорії пізнання Платона полягає в тезі, що "знання — це пригадування (анамнез)" того, що колись душа знала, а потім забула. Є релігійне трактування, за яким душа є безсмертною і народжується кілька разів. Тобто, передумовою видобуття істини з душі, є сам факт наявності її там. Жодна людина не бачила у житті та природі щось абсолютно рівне, значить, вона бачила це раніше у ідеальному світі.

Одним словом суцільні непонятності – купа видів знання, і типу ясно шо філософ доходить до світу ідей, але ж істинне знання – Бог + душа, як він запхався в світ ідей ще живим, не знаю думаю тут якась помилка в інтерпритування

У людині Платон розрізняє смертне тіло і безсмертну душу, яка є керманичем тіла й одночасно його полонян­кою. Тіло є в'язницею душі й прокляттям за недосконале життя в минулому. Людська душа, на його думку, є безсмертною і є вища за тіло. Вона може перероджуватись. Її потрібно постійно удосконалювати, плекати, розвивати свій розум. У душі існує першопочаткова інтуїція істини. Тіло – це лише середовище, у якому перебуває душа. Тому його потрібно підтримувати, щоб не померти. Але й не потрібно піддаватись інстинктам та насолодам. Ідея реінкарнації душі, вона жива, вічна. Платон знехту­вав самоцінність індивіда, цілком підпорядкувавши його принципу державності. Індивід — знаряддя держави. Ви­ховання, мистецтво — все повинно бути підпорядковане державі як вищій меті. Навіть приватну власність запере­чував він в ім'я держави.

Смерть – тіло і душа існують самі собою – філософ турбується про душу а не тіло

Мислення – розвиток душі і пізнання істини – без відчуттів краще – в тілі істини не дізнатись

Життя – смерть – вмирання – оживання – діалектика – відповідно душі перебувають у Аїді

Знання – пригадування – краса, рівність – як ми можемо порівнювати якщо не знали?

Тіло – змінне і тимчасове – душа вічне і незмінне

Щоб тіло було живим туди входить душа, смерть – не життя, відповідно душа безсмертна