- •Передмова
- •Всім гарної здачі Щиро ваші – політологи.
- •Аналітична інтерпретація наукового знання (логічний позитивізм – м. Шлік, р. Карнап, б. Рассел, к. Поппер).
- •Рудольф Карнап (1891-1970)
- •Буття людини як центральна проблема екзистенційної філософії. М. Ґайдеггер “Буття і час”.
- •Витоки та особливості філософської думки доби Київської Русі.
- •Відкрите суспільство, демократія і тоталітаризм в трактуванні к. Поппера. К. Поппер “Відкрите суспільство та його вороги”.
- •Характерними елементами відкр. Сусп.-ва є плюралізм в культурі, економіці, політиці з розвиненими соціальними структурами і правовою державою.
- •Глобально-технократичний та локально-культурологічний підходи до інтерпретації цивілізації.
- •Глобальний-технократичний підхід
- •Локально-культурологічний підхід
- •А. Тойнбі"Дослідження історії"
- •Самуел Гантінґтон (1927 р. Н.) "Зіткнення цивілізацій"
- •Давньогрецька філософія та її проблематика. Досократичні філософські школи.
- •Елліністична та римська філософія: стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм.
- •І.Франко: філософія української перспективи.
- •Класична і некласична парадигми розуміння соціальних процесів.
- •Класичні і сучасні аспекти співвідношення філософії і науки.
- •Концепція людини в екзистенціалізмі. Ж.-п. Сартр "Екзистенціалізм – це гуманізм".
- •Консервативні концепції суспільного розвитку України: п.Куліш, в.Липинський.
- •Кореспондентна та когерентна концепції істини; інструменталістська інтерпретація істини.
- •Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури.
- •Л.Вітгенштайн та його місце у філософії хх ст.
- •Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у хх ст.
- •Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства.
- •Некласична парадигма науки. Критичний раціоналізм к.Поппера.
- •Обґрунтування значення експериментально-досвідного у гносеології Нового часу. Ф.Бекон "Новий Органон".
- •Онтологічна проблематика схоластичної філософії: дискусії про універсалії.
- •Онтологія як галузь філософського знання. Буття та його структура.
- •Основні ідеї християнського світогляду і середньовічна філософія. Теоцентризм філософії а.Августина.
- •Основні підходи до розуміння і визначення філософії.
- •Основні підходи до тлумачення культури в новітній філософії: натуралізм, соціологізм, аксіологізм, семіотика.
- •Пантеїзм філософії н. Кузанського та Дж.Бруно.
- •Персоналістичний напрям в українській філософії: від Сковороди до о.Кульчицького.
- •Поняття громадянського суспільства та його структура.
- •Поняття громадянського суспільства та проблеми його становлення в Україні.
- •Поняття і структура громадянського суспільства та перспективи його розвитку в Україні.
- •Поняття детермінізму та індетермінізму у некласичній філософії.
- •Поняття істини в філософії. Істина як процес, її форми та критерії.
- •Поняття методу, стилю та методології наукового пізнання. Методологія класичної науки та її кумулятивна модель.
- •Поняття парадигми та її роль у наукових дослідженнях (за т.Куном «Структура наукових революцій»)
- •Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.
- •Поняття синергії. Синергетика як напрямок визначення системності і структурності відносно хаосу.
- •Поняття субстанції у філософії: монізм, дуалізм, плюралізм (б.Спіноза, р.Декарт, г.Ляйбніц).
- •Рене Декарт (Дуалізм) (1596-1650) «Засади філософії» (1644) та «Метафізичні розмисли» (1647)
- •Барух Спіноза (Монізм) (1632-1677) «Етика» (1675)
- •Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц (множинність субстанцій) (1646- 1716) «Монадологія»
- •Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної світоглядної парадигми та її відмінність від класичної, саєнтистської та ірраціоналістичної.
- •Критерії та структурні елементи розвитку:
- •Екологічна світоглядна парадигма:
- •Постнекласична наука: модель постнекласичного наукового знання (і.Лакатос).
- •Постнекласична наука
- •І. Лакатош «Історія науки та її раціональні реконструкції».
- •Предмет філософії та його історична еволюція. Класичний та некласичний період.
- •Професійна філософія в Україні (хvi - хvii ст.): неоплатонізм та арістотелізм.
- •Соціальні спільності людей та співвідношення їх інтересів в суспільному розвитку. Нація і суспільство. Проблема націоналізму.
- •К. Дойч «Націоналізм та соціальна взаємодія»
- •Е. Гелнер «Нації та націоналізм»
- •Е. Сміт «Національна ідентичність»
- •Світоглядні ідеї т. Шевченка і п. Куліша.
- •Шевченко (1814 – 1861 рр.)
- •Система і метод діалектики у філософії Гегеля.
- •Система:
- •Загальне:
- •Соціальна дійсність як предмет філософії Просвітництва.
- •Загальне:
- •Соціальна філософія:
- •Соціально-філософські погляди і. Франка. “Що таке поступ?”
- •Суспільний прогрес. Формаційний, цивілізаційний, технократичний та інформаційний підходи до його розуміння.
- •Структуралізм і постструктуралізм у пошуках об’єктивної структури наукового пізнання світу (к.Леві-Строс і м.Фуко, ж.Деріда).
- •Другий етап репрезентує Клод Леві-Строс (нар. 1908)
- •Третій етап еволюції репрезентує Жак Дерида (1930-2004)
- •Соціально-філософська проблематика в Україні хіх-хх ст.
- •Михайлові Петровичу Драгоманову (1841 — 1895 рр.)
- •Феноменологічний напрямок філософії хх століття.
- •Філософія і наука як теоретичне знання: спільні риси та відмінності.
- •Філософія Арістотеля.
- •Філософія Платона. Вчення про буття та ідеї.
- •Платон:
- •Філософія і. Канта. “Критика чистого розуму”.
- •Філософія ірраціоналізму а. Шопенгауера та ф. Ніцше. Ф. Ніцше “Так казав Заратустра”.
- •Шопенгауер:
- •Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •Філософія і політика. Роль філософії в концептуальному обгрунтуванні політики.
- •Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •Філософія як аксіологія. Визначення вартостей, їх функції, класифікація.
- •Філософія як аксіологія
- •Вартості
- •Функції:
- •Класифікація н. Гартман а:
- •Філософська герменевтика як методологія гуманітарного пізнання.
- •Енріко Беті (1890-1970)"Загальна теорія інтерпретації" (1967)
- •М. Гайдегер
- •Філософська парадигма марксизму: основні ідеї, концепти та їх соціально-політичні наслідки.
- •Філософські погляди г.Сковороди: філософія як мудрість, символіка та антитетика, вчення про дві натури на три світи, вчення про людину.
- •Явище глобалізації та його економічні, технологічні, інформаційні, соціальні, культурні і політичні виміри.
- •Три етапи:
- •Формування некласичної науки та її моделі (г.Башляр, к. Поппер).
- •Карл Попер (1902- 1994)
Поняття субстанції у філософії: монізм, дуалізм, плюралізм (б.Спіноза, р.Декарт, г.Ляйбніц).
Рене Декарт (Дуалізм) (1596-1650) «Засади філософії» (1644) та «Метафізичні розмисли» (1647)
Субстанція - універсальна самодостатня основа всього існуючого.
Нествореною субстанцією є Бог. Він - вічна, незмінна, незалежна, всевідаюча й усемогутня субстанція, яка створила й породила людину й усі інші існуючі речі.
У створеному світі Бог проявив себе у двох незалежних субстанціях: матеріальній і духовній.
Атрибутом духовної субстанції є мислення, а атрибутом матеріальної - протяжність.
Природа є виявом матеріальної субстанції. Тіло є протяжною субстанцією і більше нічим. Тому тіло і протяжність тотожні. Протяжність і простір тотожні. Кожне тіло - обмежена просторова величина, що може бути виражена математично.
Наше Я (самосвідомість) є виявом мислячої субстанції-душі. Я мислю, отже, існую. Без самосвідомості немає мислення, немає духу, немає душі.
Розмірковуючи над власним Я, він констатує, що духовне буття людини недосконале. Це спонукало його до пошуків того, звідки він має здатність мислити про що-небудь більш досконале, ніж Я сам. Ця здатність походить від чогось справді більш досконалого за своєю природою.
Тварини не мають душі.
Бог споріднений з людиною через духовну субстанцію, але не з природою, яка є лише матеріальною.
Барух Спіноза (Монізм) (1632-1677) «Етика» (1675)
Пантеїстичне розуміння субстанції Бог – тотожний із природою(самодостатня субстанція).
Бог - причина всіх речей, а не діюча ззовні причина.
Філософ не ототожнює філософського Бога з Богом теїстичних релігій. Бог не особистість, що наділена свідомістю і розумом, а - нескінченна, безособова сутність, що є причиною і початком всього існуючого.
Субстанції притаманні головні властивості (атрибути): протяжність і мислення. Субстанція мисляча і субстанція протяжна складають одну і ту ж субстанцію, яку розуміють в одному випадку під одним атрибутом, а в іншому під іншим.
Індивідууми природи всі одушевлені, хоча і різною мірою.
Субстанції притаманна внутрішня необхідність свого існування. Тому витворений світ також пронизаний необхідністю. У природі немає випадковості, існує лише необхідність. Людина, з одного боку, підлягає необхідності, а з іншого, - як розумна істота, здатна пізнавати необхідність, а отже, досягати певного рівня свободи. Свобода - це пізнана необхідність.
Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц (множинність субстанцій) (1646- 1716) «Монадологія»
З однієї субстанції не може постати все розмаїття світу.
Самостійно існуючі субстанції, він називає монадами. Монада - це проста субстанція, тобто така, що немає частин.
Бог є істинна причина всіх субстанцій.
Творячи монади, Бог так їх «запрограмував», що в результаті їхньої незалежної діяльності постав універсум, де все дихає взаємною згодою.
Нескінченно мала монада має нескінченно велику змістовність, і її не можна осягнути скінченним людським розумом.
Три типи монад: монади з неусвідомленим прагненням і сприйманням, вони виявляють себе в неорганічній природі як її ентелехія. Монади з усвідомленими прагненнями, вони здатні до чіткого сприймання вражень та їхнього запам'ятовування - монади душі. Вони є центром тілесної організації у тварин. І насамкінець - розумні монади, з яких утворюються душі людей, це - монади-духи. Вони мають властивості пам'яті, здатність до судження.