- •Передмова
- •Всім гарної здачі Щиро ваші – політологи.
- •Аналітична інтерпретація наукового знання (логічний позитивізм – м. Шлік, р. Карнап, б. Рассел, к. Поппер).
- •Рудольф Карнап (1891-1970)
- •Буття людини як центральна проблема екзистенційної філософії. М. Ґайдеггер “Буття і час”.
- •Витоки та особливості філософської думки доби Київської Русі.
- •Відкрите суспільство, демократія і тоталітаризм в трактуванні к. Поппера. К. Поппер “Відкрите суспільство та його вороги”.
- •Характерними елементами відкр. Сусп.-ва є плюралізм в культурі, економіці, політиці з розвиненими соціальними структурами і правовою державою.
- •Глобально-технократичний та локально-культурологічний підходи до інтерпретації цивілізації.
- •Глобальний-технократичний підхід
- •Локально-культурологічний підхід
- •А. Тойнбі"Дослідження історії"
- •Самуел Гантінґтон (1927 р. Н.) "Зіткнення цивілізацій"
- •Давньогрецька філософія та її проблематика. Досократичні філософські школи.
- •Елліністична та римська філософія: стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм.
- •І.Франко: філософія української перспективи.
- •Класична і некласична парадигми розуміння соціальних процесів.
- •Класичні і сучасні аспекти співвідношення філософії і науки.
- •Концепція людини в екзистенціалізмі. Ж.-п. Сартр "Екзистенціалізм – це гуманізм".
- •Консервативні концепції суспільного розвитку України: п.Куліш, в.Липинський.
- •Кореспондентна та когерентна концепції істини; інструменталістська інтерпретація істини.
- •Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури.
- •Л.Вітгенштайн та його місце у філософії хх ст.
- •Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у хх ст.
- •Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства.
- •Некласична парадигма науки. Критичний раціоналізм к.Поппера.
- •Обґрунтування значення експериментально-досвідного у гносеології Нового часу. Ф.Бекон "Новий Органон".
- •Онтологічна проблематика схоластичної філософії: дискусії про універсалії.
- •Онтологія як галузь філософського знання. Буття та його структура.
- •Основні ідеї християнського світогляду і середньовічна філософія. Теоцентризм філософії а.Августина.
- •Основні підходи до розуміння і визначення філософії.
- •Основні підходи до тлумачення культури в новітній філософії: натуралізм, соціологізм, аксіологізм, семіотика.
- •Пантеїзм філософії н. Кузанського та Дж.Бруно.
- •Персоналістичний напрям в українській філософії: від Сковороди до о.Кульчицького.
- •Поняття громадянського суспільства та його структура.
- •Поняття громадянського суспільства та проблеми його становлення в Україні.
- •Поняття і структура громадянського суспільства та перспективи його розвитку в Україні.
- •Поняття детермінізму та індетермінізму у некласичній філософії.
- •Поняття істини в філософії. Істина як процес, її форми та критерії.
- •Поняття методу, стилю та методології наукового пізнання. Методологія класичної науки та її кумулятивна модель.
- •Поняття парадигми та її роль у наукових дослідженнях (за т.Куном «Структура наукових революцій»)
- •Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.
- •Поняття синергії. Синергетика як напрямок визначення системності і структурності відносно хаосу.
- •Поняття субстанції у філософії: монізм, дуалізм, плюралізм (б.Спіноза, р.Декарт, г.Ляйбніц).
- •Рене Декарт (Дуалізм) (1596-1650) «Засади філософії» (1644) та «Метафізичні розмисли» (1647)
- •Барух Спіноза (Монізм) (1632-1677) «Етика» (1675)
- •Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц (множинність субстанцій) (1646- 1716) «Монадологія»
- •Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної світоглядної парадигми та її відмінність від класичної, саєнтистської та ірраціоналістичної.
- •Критерії та структурні елементи розвитку:
- •Екологічна світоглядна парадигма:
- •Постнекласична наука: модель постнекласичного наукового знання (і.Лакатос).
- •Постнекласична наука
- •І. Лакатош «Історія науки та її раціональні реконструкції».
- •Предмет філософії та його історична еволюція. Класичний та некласичний період.
- •Професійна філософія в Україні (хvi - хvii ст.): неоплатонізм та арістотелізм.
- •Соціальні спільності людей та співвідношення їх інтересів в суспільному розвитку. Нація і суспільство. Проблема націоналізму.
- •К. Дойч «Націоналізм та соціальна взаємодія»
- •Е. Гелнер «Нації та націоналізм»
- •Е. Сміт «Національна ідентичність»
- •Світоглядні ідеї т. Шевченка і п. Куліша.
- •Шевченко (1814 – 1861 рр.)
- •Система і метод діалектики у філософії Гегеля.
- •Система:
- •Загальне:
- •Соціальна дійсність як предмет філософії Просвітництва.
- •Загальне:
- •Соціальна філософія:
- •Соціально-філософські погляди і. Франка. “Що таке поступ?”
- •Суспільний прогрес. Формаційний, цивілізаційний, технократичний та інформаційний підходи до його розуміння.
- •Структуралізм і постструктуралізм у пошуках об’єктивної структури наукового пізнання світу (к.Леві-Строс і м.Фуко, ж.Деріда).
- •Другий етап репрезентує Клод Леві-Строс (нар. 1908)
- •Третій етап еволюції репрезентує Жак Дерида (1930-2004)
- •Соціально-філософська проблематика в Україні хіх-хх ст.
- •Михайлові Петровичу Драгоманову (1841 — 1895 рр.)
- •Феноменологічний напрямок філософії хх століття.
- •Філософія і наука як теоретичне знання: спільні риси та відмінності.
- •Філософія Арістотеля.
- •Філософія Платона. Вчення про буття та ідеї.
- •Платон:
- •Філософія і. Канта. “Критика чистого розуму”.
- •Філософія ірраціоналізму а. Шопенгауера та ф. Ніцше. Ф. Ніцше “Так казав Заратустра”.
- •Шопенгауер:
- •Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •Філософія і політика. Роль філософії в концептуальному обгрунтуванні політики.
- •Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •Філософія як аксіологія. Визначення вартостей, їх функції, класифікація.
- •Філософія як аксіологія
- •Вартості
- •Функції:
- •Класифікація н. Гартман а:
- •Філософська герменевтика як методологія гуманітарного пізнання.
- •Енріко Беті (1890-1970)"Загальна теорія інтерпретації" (1967)
- •М. Гайдегер
- •Філософська парадигма марксизму: основні ідеї, концепти та їх соціально-політичні наслідки.
- •Філософські погляди г.Сковороди: філософія як мудрість, символіка та антитетика, вчення про дві натури на три світи, вчення про людину.
- •Явище глобалізації та його економічні, технологічні, інформаційні, соціальні, культурні і політичні виміри.
- •Три етапи:
- •Формування некласичної науки та її моделі (г.Башляр, к. Поппер).
- •Карл Попер (1902- 1994)
Філософія і наука як теоретичне знання: спільні риси та відмінності.
Науковий статус філософії: Спільним для науки і філософії є об'єкт дослідження: система людина-світ. У такому розумінні як наукове, так і філософське знання є теоретичним знанням, тобто не обмежується фіксацією та описом одиничних фактів, а обов'язково узагальнює одиничне, прагне до пізнання загального й необхідного та його виразу в поняттях. Поняттєва мова. Прагнуть логічно обґрунтовувати свої твердження. Вони розробляють методи (способи пізнання та розуміння світу й людини), їм притаманний вільний пошук істини.
Філософія не наука: вони не тотожні, специфічні типи знання, і кожна має особливі риси.
Наука вивчає реальність, систему "людина-світ" частинами, у певному розрізі. Кожна наука має свій предмет - те, про що наука знає дещо.
Інша річ із предметом філософії. Термін "філософія" не розкриває того, на що звернена "мудрість" або який її предмет. Предмет філософії не названо і він не осягнений остаточно, то це тому, що він близький до всіх предметів пізнання, взятих разом, охоплює всі предмети, сягаючи водночас у їхню позаявищну суть. Отже, предметом філософії є цілісність буття системи "людина-світ". Оскільки цілісність не дана, то вона є предметом пошуку.
Властивістю кожної науки є спеціалізація, чітке розмежування та виокремлення сфер дійсності, які вона прагне дослідити. Прикметними рисами філософського знання є його універсальність і тотальність, Філософія, на відміну від інших наук, - це найглибше і найширше знання того загального, що існує, та синтетичне пов'язання його в єдину цілісність буття. Така універсальність філософського пізнання в поєднанні з його тотальністю остаточно створюють таку властивість, яка відмежовує філософію як суцільно-загальне знання від окремих спеціалізованих наук.
Якщо наука спирається на емпіричний досвід, описує та нагромаджує факти, що входять у коло її зацікавлень, класифікує їх та віднаходить їхні причини, відкриваючи сутність явищ, то філософія спирається на духовний досвід. Тому для науки недосяжні такі предмети духовного досвіду, як істина, добро, свобода, краса тощо, які не даються у предметно-чуттєвому досвіді людини, але люди зважають на їхнє існування.
Наука опирається на експеримент у доведенні істинності свого знання. Філософські суперечки у такий спосіб не вирішуються. Різниця між філософськими позиціями не може бути ні доведена, ні спростована простим покликанням на емпірично відомі факти.
Якщо наукове знання є особистісно незаінтересованим, тобто його зміст та методи його освоєння є однаковими для всіх науковців, то філософське знання містить ціннісно-особистісну заінтересованість.
Якщо в науці є спадкоємність проблем і прогрес у їхньому розв'язанні, то філософія не "прогресує". Кардинальною помилкою традиційного уявлення про філософію є визнання одних і тих самих проблем в історії філософії.
Філософія ніколи не виникає з науки і завдяки науці, філософія не є тотожна науці, вона має лише науковий статус. Якщо наука є системою об'єктивно-істинного, теоретично обґрунтованого знання, то філософія постає як теоретично сформульований світогляд.