- •Передмова
- •Всім гарної здачі Щиро ваші – політологи.
- •Аналітична інтерпретація наукового знання (логічний позитивізм – м. Шлік, р. Карнап, б. Рассел, к. Поппер).
- •Рудольф Карнап (1891-1970)
- •Буття людини як центральна проблема екзистенційної філософії. М. Ґайдеггер “Буття і час”.
- •Витоки та особливості філософської думки доби Київської Русі.
- •Відкрите суспільство, демократія і тоталітаризм в трактуванні к. Поппера. К. Поппер “Відкрите суспільство та його вороги”.
- •Характерними елементами відкр. Сусп.-ва є плюралізм в культурі, економіці, політиці з розвиненими соціальними структурами і правовою державою.
- •Глобально-технократичний та локально-культурологічний підходи до інтерпретації цивілізації.
- •Глобальний-технократичний підхід
- •Локально-культурологічний підхід
- •А. Тойнбі"Дослідження історії"
- •Самуел Гантінґтон (1927 р. Н.) "Зіткнення цивілізацій"
- •Давньогрецька філософія та її проблематика. Досократичні філософські школи.
- •Елліністична та римська філософія: стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм.
- •І.Франко: філософія української перспективи.
- •Класична і некласична парадигми розуміння соціальних процесів.
- •Класичні і сучасні аспекти співвідношення філософії і науки.
- •Концепція людини в екзистенціалізмі. Ж.-п. Сартр "Екзистенціалізм – це гуманізм".
- •Консервативні концепції суспільного розвитку України: п.Куліш, в.Липинський.
- •Кореспондентна та когерентна концепції істини; інструменталістська інтерпретація істини.
- •Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури.
- •Л.Вітгенштайн та його місце у філософії хх ст.
- •Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у хх ст.
- •Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства.
- •Некласична парадигма науки. Критичний раціоналізм к.Поппера.
- •Обґрунтування значення експериментально-досвідного у гносеології Нового часу. Ф.Бекон "Новий Органон".
- •Онтологічна проблематика схоластичної філософії: дискусії про універсалії.
- •Онтологія як галузь філософського знання. Буття та його структура.
- •Основні ідеї християнського світогляду і середньовічна філософія. Теоцентризм філософії а.Августина.
- •Основні підходи до розуміння і визначення філософії.
- •Основні підходи до тлумачення культури в новітній філософії: натуралізм, соціологізм, аксіологізм, семіотика.
- •Пантеїзм філософії н. Кузанського та Дж.Бруно.
- •Персоналістичний напрям в українській філософії: від Сковороди до о.Кульчицького.
- •Поняття громадянського суспільства та його структура.
- •Поняття громадянського суспільства та проблеми його становлення в Україні.
- •Поняття і структура громадянського суспільства та перспективи його розвитку в Україні.
- •Поняття детермінізму та індетермінізму у некласичній філософії.
- •Поняття істини в філософії. Істина як процес, її форми та критерії.
- •Поняття методу, стилю та методології наукового пізнання. Методологія класичної науки та її кумулятивна модель.
- •Поняття парадигми та її роль у наукових дослідженнях (за т.Куном «Структура наукових революцій»)
- •Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.
- •Поняття синергії. Синергетика як напрямок визначення системності і структурності відносно хаосу.
- •Поняття субстанції у філософії: монізм, дуалізм, плюралізм (б.Спіноза, р.Декарт, г.Ляйбніц).
- •Рене Декарт (Дуалізм) (1596-1650) «Засади філософії» (1644) та «Метафізичні розмисли» (1647)
- •Барух Спіноза (Монізм) (1632-1677) «Етика» (1675)
- •Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц (множинність субстанцій) (1646- 1716) «Монадологія»
- •Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної світоглядної парадигми та її відмінність від класичної, саєнтистської та ірраціоналістичної.
- •Критерії та структурні елементи розвитку:
- •Екологічна світоглядна парадигма:
- •Постнекласична наука: модель постнекласичного наукового знання (і.Лакатос).
- •Постнекласична наука
- •І. Лакатош «Історія науки та її раціональні реконструкції».
- •Предмет філософії та його історична еволюція. Класичний та некласичний період.
- •Професійна філософія в Україні (хvi - хvii ст.): неоплатонізм та арістотелізм.
- •Соціальні спільності людей та співвідношення їх інтересів в суспільному розвитку. Нація і суспільство. Проблема націоналізму.
- •К. Дойч «Націоналізм та соціальна взаємодія»
- •Е. Гелнер «Нації та націоналізм»
- •Е. Сміт «Національна ідентичність»
- •Світоглядні ідеї т. Шевченка і п. Куліша.
- •Шевченко (1814 – 1861 рр.)
- •Система і метод діалектики у філософії Гегеля.
- •Система:
- •Загальне:
- •Соціальна дійсність як предмет філософії Просвітництва.
- •Загальне:
- •Соціальна філософія:
- •Соціально-філософські погляди і. Франка. “Що таке поступ?”
- •Суспільний прогрес. Формаційний, цивілізаційний, технократичний та інформаційний підходи до його розуміння.
- •Структуралізм і постструктуралізм у пошуках об’єктивної структури наукового пізнання світу (к.Леві-Строс і м.Фуко, ж.Деріда).
- •Другий етап репрезентує Клод Леві-Строс (нар. 1908)
- •Третій етап еволюції репрезентує Жак Дерида (1930-2004)
- •Соціально-філософська проблематика в Україні хіх-хх ст.
- •Михайлові Петровичу Драгоманову (1841 — 1895 рр.)
- •Феноменологічний напрямок філософії хх століття.
- •Філософія і наука як теоретичне знання: спільні риси та відмінності.
- •Філософія Арістотеля.
- •Філософія Платона. Вчення про буття та ідеї.
- •Платон:
- •Філософія і. Канта. “Критика чистого розуму”.
- •Філософія ірраціоналізму а. Шопенгауера та ф. Ніцше. Ф. Ніцше “Так казав Заратустра”.
- •Шопенгауер:
- •Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •Філософія і політика. Роль філософії в концептуальному обгрунтуванні політики.
- •Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •Філософія як аксіологія. Визначення вартостей, їх функції, класифікація.
- •Філософія як аксіологія
- •Вартості
- •Функції:
- •Класифікація н. Гартман а:
- •Філософська герменевтика як методологія гуманітарного пізнання.
- •Енріко Беті (1890-1970)"Загальна теорія інтерпретації" (1967)
- •М. Гайдегер
- •Філософська парадигма марксизму: основні ідеї, концепти та їх соціально-політичні наслідки.
- •Філософські погляди г.Сковороди: філософія як мудрість, символіка та антитетика, вчення про дві натури на три світи, вчення про людину.
- •Явище глобалізації та його економічні, технологічні, інформаційні, соціальні, культурні і політичні виміри.
- •Три етапи:
- •Формування некласичної науки та її моделі (г.Башляр, к. Поппер).
- •Карл Попер (1902- 1994)
Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної світоглядної парадигми та її відмінність від класичної, саєнтистської та ірраціоналістичної.
Суспільний розвиток - це процес, в якому діють, з одного боку, люди, спільноти, еліта, маса, а з іншого боку, об'єктивні умови, які стають рамками цілей суб’єктів, діяльності і результатів.
Критерії та структурні елементи розвитку:
Свідома діяльність суб’єктів(індивіди, соціальні групи, народи, маса, еліта).
Об'єктивні фактори: територія, клімат, рівень економіки.
Рушійна сила: Свідомість і воля людини, Божественний Розум, Бог, об’єктивні зовнішні фактори і пристосування до них, а згодом ефективне використання(географічне середовище, клімат, корисні копалини).
Прогрес передбачає рух суспільства від нижчого до вищого, від простого до складного, від частин до цілого.
Регрес - рух суспільства від вищого до нижчого, від складного до простого.
Екологічна світоглядна парадигма:
Люди, що володіють винятковими властивостями (культура, технології), залишаються проте одними з багатьох живих істот - взаємозалежних і включених до глобальної екосистеми, біосфери; винятковість людини як культурної істоти не скасовує законів біосфери.
Екоцентризм: людина части екологічної системи, і не має виняткового статусу.
Холізм: людину не можна вивчати тільки в контексті соціального середовища, треба також помістити її в природне середовище. Все взаємопов’язане.
Апокаліпсизм: можливость несподіваної, швидкої, глобальної екологічної катастрофи, за умови збереження засади антропоцентризму. Розривом/перешкодою заданості лінійного руху до загибелі є перехід до якісно нової системи взаємовідносин між людиною та природою, відмова людства від ідей постійного розвитку та зростаючого споживання за рахунок експлуатації природних ресурсів.
Постнекласична наука: модель постнекласичного наукового знання (і.Лакатос).
Постнекласична наука
60-70-ті роки XX ст.
Зумовлена розчаруванням у науково-технічному прогресі. Не було надійних способів передбачення наслідків власної діяльності людини. Тому людина, незважаючи на потужну техніку, продовжувала діяти на природу неконтрольовано, що зумовило появу глобальних проблем сучасності.
Вивчає саморегулюючі та самоорганізуючі системи як природного, так а соціокультурного походження (наприклад, зростання популяцій у тваринному світі, обіг капіталу, навчання людини в режимі діалогу з комп'ютером).
Таким системам притаманна багаторівнева організація, наявність автономних підсистем, масова випадкова взаємодія елементів, ускладнення організації, становлення нових структур усередині системи. Нелінійний процес розвитку призводить до розгалуження, до роздоріжжя, де система може обрати той чи той шлях.
Хаос розглядають не як джерело деструкції, а як етап, що є похідним від нерівноваги матеріальних систем, що й спричинює спонтанність структурогенезу.
Від усунення із процедур пояснення всього, що не стосується об'єкта (класична), до співставлення пояснюваних характеристик об'єкта з особливостями засобів і операцій діяльності (некласична) та осмислення ціннісно-цільових орієнтацій суб'єкта наукової діяльності у їхній співвіднесеності з можливими соціальними наслідками (постнекласична).
