Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Filosofiya_Kandidatsky_Ispit_2015.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
585 Кб
Скачать
☆
  1. Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної світоглядної парадигми та її відмінність від класичної, саєнтистської та ірраціоналістичної.

  1. Суспільний розвиток - це процес, в якому діють, з одного боку, люди, спільноти, еліта, маса, а з іншого боку, об'єктивні умови, які стають рамками цілей суб’єктів, діяльності і результатів.

  2. Критерії та структурні елементи розвитку:

  3. Свідома діяльність суб’єктів(індивіди, соціальні групи, народи, маса, еліта).

  4. Об'єктивні фактори: територія, клімат, рівень економіки.

  5. Рушійна сила: Свідомість і воля людини, Божественний Розум, Бог, об’єктивні зовнішні фактори і пристосування до них, а згодом ефективне використання(географічне середовище, клімат, корисні копалини).

  6. Прогрес передбачає рух суспільства від нижчого до вищого, від простого до складного, від частин до цілого.

  7. Регрес - рух суспільства від вищого до нижчого, від складного до простого.

  8. Екологічна світоглядна парадигма:

  1. Люди, що володіють винятковими властивостями (культура, технології), залишаються проте одними з багатьох живих істот - взаємозалежних і включених до глобальної екосистеми, біосфери; винятковість людини як культурної істоти не скасовує законів біосфери.

  2. Екоцентризм: людина части екологічної системи, і не має виняткового статусу.

  3. Холізм: людину не можна вивчати тільки в контексті соціального середовища, треба також помістити її в природне середовище. Все взаємопов’язане.

  4. Апокаліпсизм: можливость несподіваної, швидкої, глобальної екологічної катастрофи, за умови збереження засади антропоцентризму. Розривом/перешкодою заданості лінійного руху до загибелі є перехід до якісно нової системи взаємовідносин між людиною та природою, відмова людства від ідей постійного розвитку та зростаючого споживання за рахунок експлуатації природних ресурсів.

  1. Постнекласична наука: модель постнекласичного наукового знання (і.Лакатос).

  1. Постнекласична наука

  1. 60-70-ті роки XX ст.

  2. Зумовлена розчаруванням у науково-технічному прогресі. Не було надійних способів передбачення наслідків власної діяльності людини. Тому людина, незважаючи на потужну техніку, продовжувала діяти на природу неконтрольовано, що зумовило появу глобальних проблем сучасності.

  3. Вивчає саморегулюючі та самоорганізуючі системи як природного, так а соціокультурного походження (наприклад, зростання популяцій у тваринному світі, обіг капіталу, навчання людини в режимі діалогу з комп'ютером).

  4. Таким системам притаманна багаторівнева організація, наявність автономних підсистем, масова випадкова взаємодія елементів, ускладнення організації, становлення нових структур усередині системи. Нелінійний процес розвитку призводить до розгалуження, до роздоріжжя, де система може обрати той чи той шлях.

  5. Хаос розглядають не як джерело деструкції, а як етап, що є похідним від нерівноваги матеріальних систем, що й спричинює спонтанність структурогенезу.

  6. Від усунення із процедур пояснення всього, що не стосується об'єкта (класична), до співставлення пояснюваних характеристик об'єкта з особливостями засобів і операцій діяльності (некласична) та осмислення ціннісно-цільових орієнтацій суб'єкта наукової діяльності у їхній співвіднесеності з можливими соціальними наслідками (постнекласична).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]