► Практична частина ◄ Робота 1. Акомодація ока

Акомодація — це здатність ока чітко бачити предмети на різній відстані. Вона здійснюється шляхом зміни кривизни кришталика та його заломної здатності.

Мета і завдання. Дослідити властивості акомодації. Визначити (виміряти) ближню точку чіткого бачення у людини.

Матеріали та обладнання: вимірювальна лінійка (40— 50 см), лист картону, обтягнена марлею рамка, книга для читання.

Питання для теоретичної підготовки. Загальні властивості аналізаторів. Будова аналізатора за І. П. Павловим. Будова ока. Рефракція ока та її аномалії. Акомодація ока, її механізм.

Хід роботи

1. Укріпити на кінці вимірювальної лінійки лист картону (екран) і зробити в ньому шпилькою два отвори на відстані 1,5 мм. На лінійці укріпити вертикально дві шпильки: одну – на відстані 15-20,-другу – на відстані 30-40 см від екрана.

Прикрити ліве око, правим фіксувати крізь обидва отвори в екрані ближчу шпильку (зображення віддаленої шпильки роздвоюється).

Фіксувати погляд на віддаленій шпильці, визначити, як сприймається зором ближча шпилька.

Закріпити шпильку на відстані 5-8 см від екрана і розглянути її, відзначити чіткість її зображення (роздвоюється чи ні). Потроху відсувати шпильку від екрана, доки вона перестане роздвоюватися, виміряти відстань у сантиметрах. Це буде ближча точка чіткого бачення.

2. Помістити рамку з марлевою сіткою між оком і книгою на відстані 15 см від лиця і прочитати текст. При цьому звернути увагу, наскільки чітко видно марлеву сітку (вона розпливається і стає нечіткою).

Фіксувати погляд на марлевій сітці і одночасно спробувати прочитати текст книги.

Оформити протокол досліду. Внести результати дослідження. Зробити висновки.

Контрольні запитання: 1. Чому не можна одночасно чітко бачити дальню і ближню шпильки? 2. Що таке ближня точка чіткого бачення, її величина? 3. Як змінюється кривизна кришталика при розгляданні віддалених предметів і тих, що знаходяться близько? 4. Чому неможливо чітко бачити предмет на відстані 5-7 см від ока?

Робота 2. Спостереження сліпої плями

Світосприймальні клітини — палички, і колбочки — розташовані у сітківці нерівномірно. Центральна ямка сітківки (проти зіниці) містить лише колбочки. Периферична частина сітківки - переважно палички. Це світлосприймальна частина її. Місце виходу зорового нерва з очного яблука -сосок, або диск, зорового нерва - не має фоторецепторів і зветься сліпою плямою. Колбочки здійснюють денний зір і сприйняття хроматичних кольорів, палички забезпечують нічний та присмерковий зір.

Мета і завдання. Переконатися у відсутності фоторецепторів у місці виходу зорового нерва з сітківки (сліпа пляма у людини).

Матеріали: рисунок Маріотта: на чорному тлі паперу нанесено два білих зображення - кружок і хрестик (див. рис.).

Питання для теоретичної підготовки. Будова сітківки. Будова фоторецепторів - паличок і колбочок, розміщення їх на сітківці. Фотохімічні реакції у сітківці.

Хід роботи

На відстані 20-25 см від ока поміщають рисунок Маріотта. Праве око закривають, лівим оком фіксують праве зображення. Відсуваючи та наближаючи рисунок помічають, що на певній відстані від ока ліве зображення зникає. Дослід повторюють, закривши ліве око і розглядаючи правим оком ліве зображення. У цьому випадку зникає праве зображення.

Оформити протокол досліду. Замалювати рисунок Маріотта. Записати результати досліду і відстань, при якій зникає зображення.

Контрольні запитання і завдання:

1. Поясність зникнення зображення на рисунку при переміщенні його відносно ока.

2. Що таке сліпа пляма, центральна ямка ?

Рисунок для знаходження сліпої плями.