Пояснення за розділами і темами Змістовний модуль №1 Тема 1. Предмет, функції та методи історії вчень про державу і право

Самостійна робота

Науково-практичне значення вивчення історії вчень про державу та право.

Індивідуальна робота

Розкрийте основні принципи та функції науки історії вчень про державу та право.

Семінар

1. Предмет і функції історії вчень про державу і право.

2. Методи історії вчень про державу і право.

3. Періодизація історії вчень про державу і право.

Література:

Основна: 38, 51, 52, 57, 64, 85, 133, 134.

Додаткова: 6,13, 17, 55, 74,  108, 128.

При вивченні даної теми необхідно усвідомити, що предметом історії вчень про державу та право є не просто сукупність політичних і правових вчень минулого, а саме їх історія, історія виникнення і розвитку теоретичних знань про право, державу, політику, законодавство, історія політичних і правових теорій. Під відповідними “вченнями” у даній дисципліні маються на увазі по суті різні форми теоретичного вираження і фіксації історичного знання, що виникає і розвивається, ті теоретичні концепції, ідеї, положення і конструкції, в яких знаходить свій концентрований логіко-понятійний вираз історичний процес поглиблення пізнання політичних і правових явищ. Слід пам’ятати, що вивчення історії вчень про державу і право актуально уже і тому, що вони у тій чи іншій мірі пов’язані із сучасними проблемами правознавства, політики, законодавства і т.д. Мислителями минулого уже давно знайдені концептуальні, а часто і альтернативні рішення багатьох проблем, і їхні теоретичні положення та висновки мають неабияке значення. До того ж історія вчень дає можливість зрозуміти важливість і значення права та держави у духовній історії людства, побачити постійний рух людської думки, її щоденний пошук оптимальних, ідеальних форм державно-правової організації життя народів. Протягом всієї людської цивілізації це прагнення залишається постійним і визначальним: ідеї про право, як мірило справедливості, про верховенство законів, про державу як оптимальну форму узгодження інтересів усіх членів суспільства.

Методологія будь-якої науки включає набір і загальнонаукових, і спеціальних методів дослідження. В історії політико-правових вчень використовуються методи : історичний, логічний, системний (загальнонаукові); хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний, діахронний, біографічний (спеціальні), тому їх потрібно належним чином вивчити, а згодом ними вміло користуватися.

Студентам потрібно звернути увагу на те, як історично розвивались вчення про державу і право, тим самим визначити їх періодизацію, чітко засвоїти сутність кожного з періодів та його характерні ознаки.

Тема 2. Становлення поглядів про державу і право у країнах Стародавнього світу Самостійна робота

Розкрийте основні ідеї вчень про державу і право у Месопотамії, Хетському царстві та Давньому Ірані.

Індивідуальна робота

Поясніть особливості державно-правових поглядів у давні часи. Зародження ранньохристиянських ідей про державу і право.

Семінар

1. Виникнення поглядів на державу і право в країнах Стародавнього Сходу

2. Державно-правові погляди на право і державу в Стародавній Греції

3. Державно-правові вчення Стародавнього Риму

4. Становлення християнських державно-правових ідей.

Література:

Основна: 38, 51, 52, 57, 64, 85, 133, 134.

Додаткова: 13, 17, 26, 55, 74, 75, 83, 89,90, 92, 101, 104,108, 128, 129,130.

У процесі опрацювання даної теми потрібно звернути увагу на те, що політична думка Ст. Сходу розвивалася на основі релігійно-міфологічного світогляду, де головною формою знання у давньосхідних суспільствах були міфи, сказання і притчі. Де стародавні правові приписи були одночасно загально світоглядними принципами (законами всього світу). Релігійними заповідями моральними приписами, а звідси у повній відповідності цією традицією на Сході політичні і правові вчення ще не відособились від міфів, не сформувалися у відносно самостійну сферу суспільної свідомості.

Потрібно знати і пам’ятати, що вчення про державу і право Ст. Сходу не відділилися від моралі і являли собою етико-правові доктрини, в них були відсутні ідеї прав людини (більше в правовому статусі особи мислителі бачили лише одну сторону – обов’язки), і що вони залишалися суту прикладними.

Досить важливо пам’ятати, що філософія права Ст. Індії піддана еволюції, що ж стосується Китаю, то тут філософія права подолала шлях від повного злиття права з мораллю до їхнього повного протиставлення, однак перевірку часом видержало вчення, що базувалося на пріоритеті моралі перед правом.

У процесі самостійного опрацювання даної теми стосовно державно-правової думки Ст. Греції і Ст. Риму, необхідно мати на увазі ряд особливостей античної цивілізації, а саме: універсальною формою соціального буття античності був поліс – громадська община, яка представляла перш за все духовний зв’язок між людьми (поліс в уявлення античних мислителів – єдине місце, де людина - повноправний громадянин; і, навпаки, людиною є тільки громадянин полісу ). Звідси ретельна увага античних мислителів до рівності громадян, співвідношення громадян і суспільства (характерно, що інтересам поліса неоднозначно віддається пріоритет перед інтересами особистості і що античності притаманний полісний націоналізм: всі інші народи асоціювалися із варварством).

Особливо потрібно взяти до уваги, що античному світогляду притаманно уявлення про циклічність розвитку історичного процесу в цілому і державно-правових форм - конкретно. Причому загальна направленість цього процесу оцінювалась більшістю мислителів як регрес: від „золотого віку” богів до сучасного віку людей із їхньою швидкоплинністю та повним небезпек життям.

Звернути увагу на те, що для правових вчень античності притаманні наполегливі пошуки першоджерела законного і справедливого, виявлення співвідношення між природним і позитивним правом і, в певній мірі, метання від правового ідеалізму до правового нігілізму.