Тема 5. Вчення про державу і право в Західній Європі хv – початку хvііі століть (період Відродження та Реформації)

Самостійна робота

Суть нових умов та їх вплив на політичні і правові вчення епохи Відродження і Реформації. Визначте головні ідеї Н. Макіавеллі, Ж. Бодена, Ж. Кальвіна, Т. Мюнцера, Т. Мора, Г. Гроція, Т. Гоббса, Б. Спінози, Дж. Локка (складіть порівняльну таблицю).

Семінар

1. Політико-правові концепції обґрунтування абсолютизму:

а) світська державно – правова концепція ранньобуржуазного періоду Нікколо Макіавеллі;

б) вчення про державу і право Жана Бодена (теорія державного суверенітету).

2. Державно-правові ідеї Реформації: М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін.

3. Держава і право у вченнях мислителів Нового часу:

а) вчення Т.Гоббса про державу та право: його погляди на договірну теорію походження держави; захист абсолютизму; Гоббс про співвідношення особистості й держави;

б) вчення про державу Д. Локка; погляди Локка на права людини, призначення держави та її організацію; теорія розподілу влад;

в) виникнення теорії природного права; вчення про державу і право мислителів Г. Гроція та Б. Спінози; Г. Гроцій про види права, призначення природного права; погляди Спінози на природне право, ідея демократичної республіки.

Література:

Основна: 38, 51, 52, 57, 64, 85, 133, 134.

Додаткова: 13, 28,29, 36, 54, 92, 73, 77,108, 109,120, 139.

В цій темі потрібно звернути увагу на те, що в даний період відбулася радикальна зміна пріоритетів у політико-правовій проблематиці. Співвідношення релігії і права, церковної і світської влади поступилися пріоритетом у дослідженнях. На передній план уваги західноєвропейських мислителів висувається власне проблема суспільства, держави і права. Звернути увагу на те, що християнська релігія, яка пережила у ході Реформації і Контрреформації сильну ідейну кризу, остаточно перетворилась суто в особисту справу, а західноєвропейська цивілізація, не заперечуючи християнства, виробила нові ідейні цінності. Так теорія природного права Нового часу була заснована на визнанні природної рівності людей, на повазі їхньої індивідуальності, непорушності приватної власності і договору як унікальної форми взаємодії людей у приватній і публічній сферах. Саме тому в епоху перших буржуазних революцій отримала класичне втілення договірна теорія виникнення і суті держави.

Потрібно взяти до уваги і те, що не заперечуючи прямо Бога і релігії, філософи права початку Нового часу запропонували два варіанти заміни релігійного культу: культ держави (Т. Гоббс називає її „земним богом”) і культ прав людини (характерним представником цього напрямку у політико-правовій науці став Д. Локк).

Тема 6. Вчення про державу і право західноєвропейського просвітництва та періоду боротьби за незалежність сша

Самостійна робота

Державно-правова концепція Шарля Луї Монтеск'є та Жан Жака Руссо: характеристика основних положень.

Індивідуальна робота

Визначте загальні політичні і етичні установи, які відрізняли просвітників та реформаторів від попередників.

Семінар

1. Державно–правові концепції представників французького Просвітництва :

а) державно-правові ідеї Просвітництва;

б) погляди на державу і право Вольтера; соціальний ідеал Вольтера і шляхи його досягнення;

в) вчення про державу та право Ш Л.Монтеск’є (визначення політичної свободи, теорія розподілу влад);

г) теорія суспільного договору і народного суверенітету у вченні Ж.Ж.Руссо, погляди Руссо на державну владу та гаранти народного суверенітету.

2. Вчення про державу і право представників італійського Просвітництва:

а) вчення Джамбаттіста Віко (1668-1744) про політику, державу і право;

б) політико-правове вчення Чезаре Беккарія (1738-1794).

3. Політичні та правові вчення в США періоду боротьби за незалежність:

а) демократичні традиції “батьків-засновників” США: Б. Франкліна, Т. Пейна, Т. Джеферсона;

б) погляди федералістів на державу і право : О. Гамільтона, Дж. Адамса, Дж. Медісона.

Література:

Основна: 38, 51, 52, 57, 64, 85, 133, 134.

Додаткова: 1, 3,10, 13, 50, 54, 74, 86, 102,105,106,108,109, 110, 127.

У процесі опрацювання даної теми потрібно звернути увагу на те, що просвітителів відрізняли від інших загальні політичні і етичні установлення:

По-перше, це віра у всемогутність людського розуму, а з відси – захист і палка пропаганда освіти народу. По-друге, віра в початкову гуманну добру природу людини, а значить – віра у можливість виховання і виправлення людини. По-третє, відставання природних прав людини, перш за все, права на життя, свободу, рівність, власність. По-четверте, критика абсолютизму, відстоювання ідеї „освіченого правління”, ідеї народного суверенітету. По-п’яте, критика релігійного фанатизму і пропаганда нерелігійних форм ідеології. І, насамкінець, негативне відношення до насилля і революції. Просвітителі вважали, що гуманна розумна природа людини сприяє еволюційному шляху розвитку. Революція – лише крайній вихід, коли монарх змусив людей повстати.

Вивчаючи спадщину американських мислителів слід звернути увагу на те, що вони не внесли суттєво нових положень у західноєвропейську політичну і правову думку. І що їхня головна заслуга полягає у пропаганді і оригінальному трактуванні деяких положень політико-правової теорії Просвітництва стосовно до конкретно-історичної обстановки війни за незалежність і послідуюче конституційне оформлення США (наприклад, виведення із права народу на повстання права на утворення незалежної держави, республіканське тлумачення теорії розподілу влад і ін.).

Слід запам’ятати, що у політичних теоріях американських просвітителів представлений увесь спектр поглядів на державу і право: від демократичних і революційних, які виражали надії самих широких верств колоністів, до спроби довести необхідність встановлення в США монархії і організації елітарної держави, в якій політична влада повинна знаходитися у руках великих власників.

Оцінюючи політичні погляди американських просвітителів, необхідно мати на увазі і ще одну суттєву обставину – вперше в історії політичні і правові ідеї були конкретизовані в конституційних установленнях, закріплені у конституційних документах (так у Декларації незалежності закріплені ідеї народного суверенітету і права народу на революцію).