Тема 3. Особливості розвитку вчень про державу і право середньовічного суспільства.

1. У який період європейської історії догмати церкви стали водночас політичними аксіомами, а біблійні тексти у суді мали силу закону?

а) у стародавньому світі;

б) у добу античності;

в) у середньовіччі;

г) у період нового часу.

2. Твердження, що держава зобов’язана підпорядковуватися церкві, а світські монархи коритися їй як християни – це основа:

а) теорії правової держави;

б) теократичної теорії;

в) патріархальної теорії держави;

г) теорії циклічності форм правління.

3. Головною проблемою державно-правової думки у добу середньовіччя є:

а) боротьба між світською і духовною владами за вплив на суспільство;

б) визначення найбільш ефективних форм правління.

в) проблема правової держави;

г) перетворення суспільного ладу на принципах соціальної рівності, відсутності експлуатації і спільній праці усієї громадян.

4. Автором твору «Про град Божий» є:

а) Сенека;

б) Аврелій Августин;

в) Тома Аквінський;

г) Марсилій Падуанський.

5. Автором твору «Сума теології» є:

а) Аврелій Августин;

б) Тома Аквінський;

в) Марсилій Падуанський;

г) Вільям Оккам.

6. Ідею народного суверенітету, згідно з якою сувереном у державі є народ - єдине джерело світської і духовної влади, вперше в середньовічній Європі висунув:

а) Аврелій Августин;

б) Тома Аквінський;

в) Марсилій Падуанський;

г) Вільям Оккам.

7. Яка релігійна система стала визначальною для розвитку державно-правової думки середньовічного Сходу?

а) християнство;

б) іудаїзм;

в) буддизм;

г) іслам.

8. Домагання католицької церкви на владу обгрунтовувалися теократичними теоріями, їхній основний зміст зводився до наступного:

а) відповідно до доктрини «двох мечів», що уособлювали дві влади — духовну і світську, роль держави, його правителів, трактувалася як підлегла церкв;

б) церква заперечувала право інвеститури (призначення імператором єпископів);

в) посиланнями на Біблію обгрунтовувалася станова нерівність, привілеї феодалів, залежне становище селян;

г) вищими і ледве не єдиними джерелами істини визнавалися Святе Писання і догмати офіційного віровчення католицької церкви;

д) за папською теорією «морального закону», папі приписувалося право судити государів за беззаконні дії, а іноді і позбавляти їхньої влади у вигляді покарання, виступати посередником між ворогуючими сторонами в державі або між государями.

9. Аквінський розробив класифіка­цію законів і поділив їх на чотири види (підібрати визначення для кожного закону):

а) вічний закон —

б) природний закон —

в) людський закон —

г) божественний закон —.

а) це сила, яка примушує недосконалих за своєю природою людей коритися владі перед страхом по­карання, його метою є розвиток чеснот у людині;

б) є сам божественний розум, керуючий світом, він лежить в основі усього світового порядку, природи і суспільства;

в) виникає з Біблії, він необхідний через недосконалість людського розуму, люди самі не можуть прийти до єдиного уявлення про правду, не здатні цілком винищити зло, тому необхідно таке вище керівництво як Біблія, у т.ч. у законодавстві;

г) є тією основою, на якій спочивають усі створювані людьми закони, усі його розпорядження виходять з мети робити добро й уникати зла.

10. Марсіль Падуанський один із перших в історії європейської державно-правової думки:

а) створив нове вчення про державу, побудоване на раціо­нальних засадах;

б) підняв ідею верховенства закону в суспільстві;

в) впритул підійшов до проблеми юрисдикційного розмежування духовної і світської влад, а світської влади - на законодавчу і виконавчу;

г) виступив на захист незалежності королівської влади від папства;

д) обранці на­роду, які ухвалюють закон, мають визначати компетенцію виконавчої влади.