Теоретичне заняття 1 Вступ до медичної інформатики

Медична інформатика та її завдання. Методи обробки медичної інформації.

1. Предмет вивчення та завдання медичної інформатики, роль серед наукових дисциплін. Історична довідка розвитку медичної інформатики.

2. Інформація та дані. Властивості інформації.

3. Інформаційні процеси в медицині. Інформаційні потоки, системи, ресурси. Методи обробки медичної інформації.

Кожен етап розвитку медицини та охорони здоров'я пов'язаний з виникненням нових областей знань, що несуть у собі загальнонаукові основи: медична кібернетика, економіка охорони здоров'я, менеджмент і маркетинг і т.п. Бурхливий розвиток інформаційних процесів в охороні здоров'я з 70-х років спочатку за рубежем, а потім і в нашій країні, призвів до становлення самостійної науки – медичної інформатики (МІ).

Медична інформатика - це наукова дисципліна, яка вивчає інформаційні процеси в медицині і суміжних дисциплінах з використанням інформаційних технологій з метою підвищення якості охорони здоров’я населення.

Інформаційні процеси: збір, обробка, нагромадження, зберігання, пошук, передача інформації.

Інформаційні технології — це переважно комп’ю­теризовані засоби опрацювання, зберігання, передачі й використання інформації.

Хоча поняття “інформаційні технології” ширше, ніж комп’ютерні технології, стосовно сучасної ме­дичної інформатики вони практично співпадають.

МІ орієнтована на біомедицину, тісно зв'язана з фундаментальними і прикладними областями медицини й охорони здоров'я. Особливо варто підкреслити взаємозв'язок МІ із соціальною гігієною й організацією охорони здоров'я.

МІ складається з двох розділів: загальної, базової інформатики і власне медичної інформатики.

Таким чином, МІ розглядає як використання стандартних, універсальних засобів інформатики для розв’язання медичних задач, так і спеціальні медичні ін­формаційні технології та системи.

Коротка історична довідка

Історію розвитку вітчизняної медичної інформатики доцільніше розглядати на тлі розвитку засобів обчислювальної техніки. В 50-і — 60-і роки в країні налічувалось кілька десятків ЕОМ. Це були надзвичайно до­рогі й громіздкі машини, які займали цілі поверхи або невеликі приміщення і потребували великого штату обслуговуючого пер­соналу (до ста працівників). Жоден медичний заклад не міг придбати такі машини. Проте, деякі медичні задачі розв’язувались у великих обчислювальних центрах, де медичні заклади арендували машинний час. В першу че­ргу це були задачі статистичної обробки даних для на­уково-медичних досліджень. Робились перші спроби автоматизації процесу діагностики.

Всю цю область діяльності, пов’язану з розробкою спеціальних алгоритмів і програм, орієнтованих на медичне використання, назвали медичною кібернетикою.

Кібернетика – наука про управління складними динамічними системами (комплекс зв’язаних елементів, що виконують загальну функцію). Системи можуть бути біологічні, технічні, соціальні і техніко-біологічні. Прикладом біологічної системи є цілісний організм і його частини.

Кібернетика вібрала в себе як старі розділи математики, пов’язані з іменами Декарта, Паскаля, Лейбніца, так і її нові підходи: теорію імовірностей, алгебру логіки, математичну статистику, теорію автоматичного регулювання, загальну теорію систем, теорію інформації і т.д.

Медична кібернетика – напрямок, в якому на основі єдиних для кібернетики наукових ідей і методів вивчаються системи управління в медицині та охороні здоров’я. Її виникненню передувала суттєва зміна задач в охороні здоров’я. З’явились великі лікарняні комплекси, виникла потреба в інтенсифікації управління, необхідність в нових рішеннях при плануванні і розвитку економіки охорони здоров’я.

Із ще більшими труднощами зіткнулась практична медицина. Різко зріс об’єм інформації, що аналізується в процесі лікарської діяльності: діагностиці, прогнозуванні, виборі тактики лікування. В лікувально-профілактичних закладах впроваджуються нові складні інструментальні діагностичні комплекси, неперервно зростає кількість медикаментів. Все це вимагало вузької спеціалізації лікарів, створення дослідницьких центрів зі строгою направленістю лікування патології.

Медична кібернетика почала розвиватись з кінця 50-х років. Основним методом медичної кібернетики є моделювання. В 1956 р. була створена перша модель діагностичної ЕОМ, а в 1957 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі демонструвалась керована мозком модель людської руки, створена групою московських інженерів. В 1958 р. в Неаполі відбувся Перший Міжнародний конгрес з медичної кібернетики.

В 1959 р. була организована перша в СРСР лабораторія медичної кібернетики в інституті хірургії ім. О. В. Вишневського під керівництвом М. Л. Биховського.

Піонерами розвитку медичної кібернетики в нашій країні стали київські вчені: кардіохірург Микола Михайлович Амосов, математик Борис Володимирович Гнеденко та ін. (1961-1967), які залучили обчислювальну техніку для діагностики і лікування вад серця.

У 60-70 роках з’явилось нове покоління ЕОМ, їх загальна кількість в країні вже перевищувала тисячу. Вони стали більш компактними (займали 3-4 кімнати) і мали штат обслуговування до 20 чоловік. ЕОМ почали з’являтись в деяких ме­дичних науково-дослідних інститутах.

В Інституті хірургії ім. О. В. Вишневського проводять перші досліди з дистанційної діагностики за допомогою ЕОМ. М.М.Амосов, М. Л. Биховський та ін. роблять перші спроби створення моніторних систем в авіаційній і космічній медицині. Почався процес активного впровадження обчислювальної техніки в науково-медичні дослідження, розроблялась автоматизована система управління (АСУ) охороною здоров’я.

З'явилися повідомлення про перші автоматизовані системи профілактичних оглядів населення, перші мониторні системи для стеження за хворими під час хірургічних операцій та в палатах інтенсивної терапії. Створювались діагностично-консультативні центри.

У другій половині 80-х років з'явилися персональні комп'ютери, після чого процес інформатизації медицини почав лавиноподібно прискорюватись. Створюється велика кількість різноманітних систем для функціональних досліджень, розробляється програмне забезпечення для бухгалтерських, економічних і адміністративних служб. В Ленінграді і Москві в 1982 р. проводяться перші Всесоюзні конференції по застосуванню ЕОМ в медицині.

З початку 90-х років відбулася фактична стандартизація засобів обчислювальної техніки в охороні здоров'я. Основним типом ЕОМ став персональний комп'ютер, сумісний з IBM PC.

Швидкими темпами зростало забезпечення обчислювальними системами установ практичної охорони здоров'я, розвивались комп'ютерні комунікації в медицині (локальні мережі, електронна пошта, Інтернет).