Основні напрямки інформатизації охорони здоров’я в Україні

Процес масового впровадження нових інформаційних технологій в медицині та охороні здоров’я називають інформатизацією охорони здоров’я.

Актуальність впровадження сучасної комп’ютерної техніки, програмних продуктів, систем електронного зв’язку та обміну інформацією надзвичайно висока в охороні здоров’я і вимагає координації зусиль всіх спеціалістів.

Сукупність технічних, програмних, інформаційних, організаційних, економічних, правових, нормативних та інших засобів і методів, що створюють умови для ефективної інформатизації, називається інформаційною інфраструктурою.

В червні 2005 р. Міністерством охорони здоров’я України затверджено концепцію державної політики в охороні здоров’я, ключовим моментом якої є національна програма інформатизації галузі на 2005-2010 роки.

Основними напрямками інформатизації є:

• створення системи комплексного, науково обґрунтованого аналізу динаміки стану здоров'я населення у зв'язку з наявними соціальними, економічними й екологічними факторами;

• розробка на основі комп'ютерних технологій національних науково-практичних програм боротьби з основними захворюваннями;

• збільшення продуктивності праці медичних працівників для підвищення якості лікувально-діагностичного процесу;

• підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров'я.

Дещо умовно інформатизацію в охороні здоров'я можна представити двома блоками завдань: лікувально-діагностичним і соціальним.

Лікувально-діагностичний пов'язаний зі створенням сучасного інформаційного середовища.

Інформаційне середовище - сукупність інформаційних технологій, інформація, реалізована в комп’ютерних системах, що забезпечує функціонування об'єктів, органів керування й окремих користувачів, зв'язаних з охороною здоров'я й медициною.

Повсякденне використання інформаційного середовища реалізується в інформаційних структурах, до яких належать інформаційно-обчислювальні центри, відділи АСУ, бюро і відділи медстатистики, структури оргметодроботи, інформаційно-аналітичні, маркетингові та інші види служб.

Кінцевою метою проектування інформаційного середовища є створення єдиного прозорого інформаційного простору, у якому всі зацікавлені користувачі мають доступ до необхідної інформації.

Інформація про індивіда, групи населення або населення в цілому відноситься до соціального шару інформації. Це персональні дані про населення, уніфіковані дані про роботу з пацієнтами в ЛПЗ і спеціалізовані бази даних - реєстри.

Об'єднання лікувально-діагностичного й соціального шару інформації про пацієнтів найбільш повно може бути забезпечене в ході моніторингу здоров'я населення.

Моніторинг здоров'я - це система оперативного спостереження за станом і зміною здоров'я населення. Головною метою створення системи моніторингу здоров'я населення є організація на базі нових комп'ютерних технологій державної міжгалузевої системи збору, обробки, зберігання і видачі інформації, що забезпечує поглиблену динамічну оцінку суспільного здоров'я за різні часові інтервали та інформаційну підтримку прийняття рішень, спрямованих на його поліпшення.

Серед функцій моніторингу можна виділити:

• обробку статистичної інформації про чисельність і склад населення, народжуваність, смертність, захворюваність, інвалідність, а також результати вибіркових досліджень з медико-демографічної проблематики;

• надання користувачам інформації відповідно до їх компетенції й комплексу розв'язуваних завдань;

• забезпечення завдань прийняття рішень з впливу на причини спостережуваних закономірностей.

Основа діючого моніторингу – формування вихідної бази даних, способів і методів обробки й подання інформації. Моніторинг дозволяє в перспективі мати в розпорядженні відомства всю персональну інформацію про громадян країни.

Моніторинг здоров'я і створення єдиного інформаційного простору нерозривно пов'язані з розвитком єдиної телекомунікаційної мережі Меднет як складової глобальної мережі Інтернет.

Інформаційна інфраструктура охорони здоров'я країни формується на державному, регіональному, територіальному та установчому рівнях. У перспективі мова йде про створення так званої корпоративної (відомчої) інформаційної системи, що безпосередньо об’єднує інформаційні ресурси ЛПЗ (як окремі комп'ютери, так і локальні комп’ютерні мережі) і органів керування охороною здоров'я з використанням державних і місцевих телекомунікаційних мереж.

Сьогодні медичні заклади в Україні мають сучасну комп’ютерну техніку, організовані комп’ютерні мережі з доступом до Інтернету, проводиться розробка власних веб-сайтів, впровадження комп’ютерних діагностичних систем та телекомунікацій. Однак, існує чимало проблем, які потрібно вирішити.

Так, деякі заклади укомплектовані застарілою комп’ютерною технікою, яка не дозволяє використовувати сучасне програмне забезпечення. Користування інформаційними системами різними закладами розрізнене, не узгоджене між собою, ведеться автономно, без єдиних кодувань та уніфікацій, а іноді дублюється через відсутність координації.

Бази даних, які створюються в різних галузях медицини, повинні грунтуватись на сучасних тенденціях, загальних стандартах на зразок національних галузевих реєстрів (онкологічного, чорнобильського, трансплантаційного тощо). Важливість їх беззаперечна, так як сьогодні абсолютно неможливо розвивати трансплантацію органів і тканин без єдиного державного реєстру донорів і реципієнтів.

Великі труднощі виникають в освоєнні Інтернет-простору. В зв’язку з цим постанова Кабінету міністрів України зобов’язує розміщувати на сайтах обласних державних адміністрацій розділ з охорони здоров’я. Це дозволить населенню дізнатись, які є в області лікувальні заклади, які надаються бесплатні послуги, як розвинена сімейна медицина тощо.

В Україні заявлено досить багато інформаційних ресурсів в мережі Інтернет, але більшість з них містять застарілу інформацію. Матеріали з діагностики, лікування різних захворювань, новітні розробки на українських інтернет-ресурсах знайти досить складно.

Отже, першочерговою задачею для формування системи медичних електронних ресурсів є регламентування типової архітектури профільних сайтів та їх обслуговування, тобто, як часто їх поновлювати, хто повинен відповідати за це, як цей процес контролюється і т.д.

В розробці програм, баз даних та медичних інформаційних систем необхідна інвентаризація наявних програм, їх ліцензування, стандартизація, сертифікація. Потрібно створити комп’ютерні фантоми для освоєння складних діагностичних та лікувальних маніпуляцій.

Дуже серйозною проблемою є підготовка кадрів. Професійні потреби спеціаліста вимагають нового рівня знань при роботі з інформацією: можливості вводу-виводу різноманітних мультимедіа даних, включаючи клінічні, лабораторні та документальні зображення, використання системи розпізнавання голосу тощо.

Найбільш активно починають прилучатися до інформаційних технологій студенти медичних вузів. Зараз, напевно, це сама "комп'ютеризована" частина медичних працівників. Сьогодні вкрай важливо забезпечити інформатизацію будь-яких клінічних курсів, що читають студентам, чи то хірургія, терапія, чи інша дисципліна. При відсутності практичного застосування отриманих знань в конкретній клінічній галузі задача інформатизації не вирішується.

Отже, підводячи підсумки, хочеться дати кілька порад.

 Для медичного працівника головне сьогодні - орієнтуватися в тому різноманітті програмного забезпечення, що існує, і вміти вибрати потрібну програму для вирішення поставленого завдання.

 Обсяг інформації та її подання в Internet не можуть зрівнятися з книгами. Використання ресурсів Internet може виявитися більш швидким способом пошуку інформації, ніж довідник або консультація. Internet - джерело більш свіжої й дешевої інформації, ніж традиційні носії.

Висновки напрошуються самі. Уміння працювати з інформацією в Internet впливає на швидкість і ефективність вашої роботи. Уміння знаходити потрібну інформацію - важлива практична навичка.

 98 відсотків документів Internet написані англійською мовою. Знання англійської мови стає не тільки критерієм освіти, але й засобом для одержання потрібної професійної інформації з першоджерел.

 З появою комп’ютерних комунікаційних технологій телемедицина (дистанційне керування медичною інформацією) одержала потужний імпульс у своєму розвитку. Майбутнє телемедицини пов'язане зі створенням у найбільших медичних центрах диспетчерських центрів для прийому запитів на телемедичні консультації та направлення їх в один з ЛПЗ до конкретного досвідченого фахівця, з яким укладений відповідний договір. Подібний центр повинен мати обладнання, що дозволяє зв'язатися з ним за будь-яким каналом зв'язку, доступним споживачеві, починаючи від звичайної телефонної лінії, і до супутникових каналів.

Висновок: телемедицина - перспективний напрямок, але вона зараз на самому початку свого розвитку.

РОЗДІЛ ІV

КОМП’ЮТЕРНІ КОМУНІКАЦІЇ В МЕДИЦИНІ

Теоретичне заняття 3