5.2. Розробка моделі фінансування оборотного капіталу

Для розробки науково обґрунтованої системи формування оборотних коштів підприємства необхідно дослідити рух вартості оборотних коштів, який

підпорядкований певним закономірностям, що дає можливість змоделювати реальні процеси їх кругообігу.

Побудова такої моделі повинна включати такі етапи:

Вибір типового підприємства.

Встановлення обмежень для аналізу кругообігу оборотних коштів.

Обгрунтування параметрів моделі.

Розрахунок кількості закінчених кругообігів оборотних коштів за період.

Визначення величини незавершеного виробництва і вивільнених грошових коштів за один кругообіг.

Розрахунок величини готової продукції та товарів відвантажених за період.

Побудова моделі кругообігу оборотних коштів підприємства.

1. Вибір типового підприємства. Типовим вважається таке підприємство, яке має найменші відхилення значень основних показників, які формують оборотність оборотних коштів та їх елементів ( обсяг виручки від реалізації продукції, сума витрат на виробництво реалізованої продукції, тривалість обороту виробничих запасів, тривалість обороту незавершеного виробництва, тривалість обороту залишків готової продукції та товарів відвантажених, тривалість обороту оборотних коштів) від середнього значення вказаних показників по аналізованих машинобудівних підприємствах.

Методика розрахунків полягає у такому. Спочатку розраховується середнє значення кожного з обраних для аналізу показників за такою формулою:

, (5.1)

де І_і – середнє значення і-го показника за попередній період по групі підприємств;

П_макс – максимальне значення показника за період;

П_мін – мінімальне значення показника за період;

n – кількість підприємств.

Потім розраховується відхилення (∆ П_і) середнього значення кожного показника від фактичного за такою формулою:

(5.2)

Підприємства ранжуються за величиною відхилення значення кожного показника від 1 (мінімальне відхилення) до 6 (максимальне відхилення).

Типовим вважається підприємство (Т_п), сума рангів якого є мінімальною:

, (5.3)

де N – кількість показників;

∆ П_і – відхилення середнього значення кожного показника від фактичного.

Результати розрахунків показників для визначення типового машинобудівного підприємства подано в табл. 5.1.

Отже, ВАТ «Запоріжтрансформатор» має найменшу суму рангів, а тому є типовим машинобудівним підприємством в аналізованій сукупності суб’єктів господарювання.

Таблиця 5.1 Визначення рангів машинобудівних підприємств, 2012 р.

Показники	Акціонерні товариства
	ЗАТ “ЗАЗ”	ЗАТ “Запоріж- трансформатор”	ВАТ “Мотор- Січ”	ЗАТ “Запоріжкран”	ВАТ “Автокраз”	ВАТ “Насос-енергомаш”
Тривалість обороту, днів:
виробничих запасів	6	2	5	1	4	3
незавершеного виробництва	5	2	6	1	3	4
готової продукції та товарів відвантажених	4	3	2	5	1	6
дебіторської заборгованості	3	1	2	5	6	4
оборотних коштів	6	2	4	3	5	1
Виручка від реалізації	6	2	4	5	1	3
Витрати на реалізовану продукцію	6	1	3	5	2	4
Сума рангів	36	13	26	25	22	25

2. Встановлення обмежень для аналізу кругообігу оборотних коштів. У бухгалтерському обліку використовується різна база для визначення вартості незавершеного виробництва, готової продукції та товарів відвантажених, відповідно – виробнича і повна собівартість. Об’єктивний аналіз параметрів руху авансованої вартості може бути досягнутий з використанням єдиної оціночної бази. Тому з цією метою для оцінки обігових коштів прийнято час (дні, місяці). Перерахунок у дні елементів оборотних коштів і обсягу реалізації здійснюється на основі ділення їх вартості на відповідні одноденні витрати.

При розрахунках враховано, що наростання витрат у незавершеному виробництві проходить рівномірно і одноденні витрати дорівнюють одиниці.

Для побудови моделі взято середні за рік терміни періоду виробництва і сфери обігу.

3. Обґрунтування параметрів моделі. Модель представлена такими параметрами, розрахованими на основі показників фінансової звітності типового машинобудівного підприємства: виробничий цикл ( ВЦ=4міс.), тривалість сфери обігу (СО=3міс.), тривалість досліджуваного періоду (П=12міс.).

4. Розрахунок кількості закінчених кругообігів оборотних коштів за рік. Кількість закінчених кругообігів визначається довжиною виробничого циклу і сфери обігу, а також тривалістю періоду, у межах якого здійснюється обіг коштів. Тому їх механічне додавання неможливе, з-за того, що всі кругообіги організовані з врахуванням вимог неперервності процесу виробництва і обмежені періодом одного року.

Реалізація продукції повторюється через періоди довжиною у ВЦ.

5. Визначення величини незавершеного виробництва і вивільнених грошових коштів за один кругообіг. Закономірності руху авансованої вартості оборотних коштів свідчать про те, що в кожний окремий момент часу вона складається із таких елементів:

вартості виробничих запасів;

вартості незавершеного виробництва;

вартості готової продукції та товарів відвантажених;

вартості вивільнених грошових коштів.

Вказане можна записати у вигляді такої формули:

(Т_в + Т_о) · А_д = ВЗ + НВ + ГК_в + ГП, (5.4)

де Тв - період виробництва; То - період обігу оборотних коштів;
Ад - обсяг авансування оборотних коштів за день;
ВЗ - вартість залишків виробничих запасів;
НВ - вартість залишків незавершеного виробництва;
ГКв - залишки вивільнених із кругообігу грошових коштів;
ГП - вартість залишків готової продукції та товарів відвантажених.

Вказана рівність є справедливою і для середніх значень, наведених параметрів руху оборотних коштів.

Джерелами авансованої вартості виступають власні та залучені кошти. Тоді подану вище рівність можна записати так:

ВОК + КЗ +К_б = ВЗ + НВ + ГК_в + ГП, (5.5)

де ВОК - власні оборотні кошти;

КЗ - кредиторська заборгованість;

К_б - кредити банку;

ГК_в - залишки вивільнених із кругообігу грошових коштів (середня сума);

ГП - вартість залишків готової продукції та товарів відвантажених (середня сума).

Після одержання готової продукції та завершення кожного кругообігу частина виручки від реалізації спрямовується на придбання сировини, матеріалів і формування незавершеного виробництва, для початку нового кругообігу, а інша частина вивільняється із обігу у вигляді залишка грошових коштів. Така ситуація пов’язана з тим, що підприємство не може авансувати одержану виручку одночасно.

У моделі виробничі запаси і незавершене виробництво за період виробничого циклу змінюються від 1 до тривалості ВЦ. Тоді його середня тривалість дорівнює (1+ВЦ)/2(міс.).

Середня величина обсягу вивільнених коштів розраховується як середньоарифметичне значення між їх максимальним і мінімальним розміром.

6.Розрахунок величини готової продукції та товарів відвантажених за період. За період обігу вироблена продукція у виробничому періоді повинна бути реалізована. Тобто тривалість першого такого періоду формує суму залишків готової продукції та товарів відвантажених, за які кошти ще не надійшли.

Середня вартість продукції, яка знаходиться в обігу протягом року, дорівнює часу обігу. Вартість готової продукції та товарів відвантажених поділена на обсяг реалізації за цей період покаже тривалість сфери обігу.

7. Побудова моделі кругообігу оборотних коштів підприємства. В табл. 5.2 змодельована ситуація, яка є типовою для машинобудівного підприємства, в обігу якого завжди є залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, нереалізованої продукції, періодично здійснюється реалізація виробленої продукції.

Таблиця 5.2 Схема кругообігу та обігу оборотних коштів підприємства

ВАТ “Запоріжтрансформатор”, 2007р.

Показники	Місяці
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1-й кругообіг	ВЦ	ВЦ	ВЦ	ВЦ	СО	СО	СО	─	─	─	─	─
2-й кругообіг	─	─	─	─	ВЦ	ВЦ	ВЦ	ВЦ	СО	СО	СО	─
3-й кругообіг	─	─	─	─	─	─	─	─	ВЦ	ВЦ	ВЦ	ВЦ
ВР	4	─	─	─	4	─	─	─	4	─	─	─
Г	0	3	2	1	0	3	2	1	0	3	2	1
ВЗ + НВ	1	2	3	4	1	2	3	4	1	2	3	4
ГП + ТВ	6	2	2	2	6	2	2	2	6	2	2	2

Примітка. ВР – виручка від реалізації; Г – залишки вивільнених із кругообігу грошових коштів; ВЗ – вартість залишків виробничих запасів; НВ – вартість залишків незавершеного виробництва; ГП – вартість залишків готової продукції; ТВ – вартість залишків товарів відвантажених, ВЦ – виробничий цикл, СО – сфера обігу.

Отже, оборотні кошти протягом року здійснять два повні кругообіги, які закінчаться процесом реалізації продукції (травень, вересень). Один кругообіг буде перерваний у зв’язку із закінченням періоду. Він буде завершений у наступному році (січень).

Таким чином, розроблену модель кругообігу оборотних коштів доцільно використовувати на машинобудівних підприємствах з метою:

прогнозування тривалості виробничого і фінансового циклів;

встановлення раціонального співвідношення між сферами виробництва і обігу, власними і залученими джерелами грошових коштів;

визначення потреби в оборотних коштах для авансування в одиницю часу;

виявлення основних факторів, що впливають на тривалість індивідуальних кругообігів для підвищення оборотності оборотних коштів;

прогнозування обсягу реалізації продукції у залежності від можливих кількісних співвідношень елементів кругообігу оборотних коштів підприємства у плановому періоді.

Така модель дозволяє визначити причини порушення пропорцій у циклі кругообігу оборотних коштів підприємства, зокрема, на стадії його залучення. З цією метою пропонується класифікатор симптомів і причин їх виникнення, що впливають на формування процесу фінансування оборотних коштів машинобудівних підприємств.

Отже, можна стверджувати, що формування і підтримка ефективного кругообігу оборотних коштів на підприємстві передбачає дотримання таких принципів:

раціональності політики залучення позичкового капіталу (незалежність);

необхідної достатності прибутковості функціонування оборотних коштів (прибутковість);

підтримки ліквідності функціонуючого капіталу на оптимально необхідному рівні ( ліквідність);

необхідного рівня динамізму функціонування оборотних коштів (оборотність).

Додержання вказаних принципів в практиці господарювання машинобудівних підприємств дозволить їм одночасно і ефективно фінансувати і використовувати оборотні кошти.

З метою відновлення порушених пропорцій у циклі кругообігу оборотних коштів і ефективного фінансування оборотних фондів і фондів обігу підприємств пропонується використовувати класифікатор чинників, поданих в табл. 5.3.

Таблиця 5.3 Класифікатор чинників неефективного механізму фінансування оборотних фондів і фондів обігу підприємств

Фактор	Симптоми
1	2
1. Високий рівень залежності від позичкового капіталу	Наявність і зростання позичок непогашених у термін. Наявність і зростання простроченої кредиторської заборгованості товарного характеру Зростання кредиторської заборгованості постачальникам Зростання заборгованості в бюджети і позабюджетні фонди. Зростання сум поточних банківських кредитів. Наявність і зростання збитків.
2. Низька прибутковість або збитковість діяльності	Наявність і зростання збитків Зменшення обсягу нерозподіленого прибутку Зменшення величини резервного капіталу Зменшення вартості середніх залишків оборотних коштів Високі темпи зростання дебіторської заборгованості за поставлену продукцію Зростання залишків виробничих запасів Зростання залишків незавершеного виробництва Зростання залишків готової продукції на складах Зменшення кількості товарів відвантажених Зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції
3. Низький рівень ліквідності.	Наявність і зростання позичок непогашених у термін Наявність і зростання простроченої кредиторської заборгованості постачальникам і підрядникам Зростання заборгованості в бюджет і позабюджетні фонди Наявність зростання простроченої дебіторської заборгованості Зростання дебіторської заборгованості за поставлену продукцію Зростання залишків виробничих запасів Зростання залишків незавершеного виробництва Зростання залишків готової продукції на складах. Зменшення кількості товарів відвантажених
4. Низька оборотність оборотних коштів.	Наявність і зростання простроченої дебіторської заборгованості Зростання дебіторської заборгованості за поставлену продукцію і надані послуги Зростання залишків виробничих запасів Зростання залишків незавершеного виробництва Зростання залишків готової продукції на складах Зменшення обсягів виробництва Зменшення кількості товарів відвантажених

Важливу роль у фінансуванні оборотних фондів і фондів обігу відіграють власні оборотні кошти. Мінімальне значення даного показника доцільно встановлювати не менше 10%.

Додатна величина і зростання власних оборотних коштів свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства. Проте важливою є оцінка самої його величини. Для визначення величини власних оборотних коштів, мінімально необхідної для підприємства в умовах роботи, що склалися, доцільно звернутися до правила фінансового менеджменту: за рахунок власних засобів повинні бути профінансовані найменш ліквідні активи. Власні оборотні кошти характеризують власні засоби, спрямовані на фінансування оборотних фондів та фондів обігу, тому необхідно розрахувати суму власних засобів, які повинні покривати найменш ліквідні оборотні кошти. У якості найменш ліквідних оборотних коштів можна прийняти виробничі запаси, незавершене виробництво і аванси постачальникам.

П орівняння фактичної величини власних оборотних коштів з їх розрахунковим мінімально допустимим значенням дозволяє зробити висновок про достатність чи брак власних засобів, що спрямовуються на фінансування оборотних коштів, а саме:

,

де ОА – оборотні кошти;

ПЗ – поточні зобов’язання;

ВЗ – виробничі запаси;

НВ – незавершене виробництво;

АП – аванси постачальникам.

Перевищення фактичного у порівнянні з мінімально необхідним рівнем власних оборотних коштів дозволить підприємству у перспективі витримати більш високе фінансове навантаження, зокрема, здійснювати значні інвестиції або подолати періоди спаду обсягів реалізації продукції. Такий запас власних ресурсів являє собою можливість значного зростання позичкового капіталу, у разі виробничої необхідності, яку може допустити підприємство без втрати фінансової стійкості.

Як свідчать дослідження, основним параметром, що визначає величину власних оборотних коштів, є прибуткова діяльність підприємств. Зростання прибутковості – могутній важіль нарощування власних оборотних коштів підприємства, забезпечення надійності фінансування оборотних фондів та фондів обігу.

Важливе значення для аналізу і оцінки достатності оборотних коштів для фінансування оборотних фондів і фондів обігу має розрахунок поточних фінансових потреб підприємства, що характеризують можливість покривати вартість товарно-матеріальних запасів кредиторською заборгованістю.

Доки сировина, матеріали, готова продукція не перетворилися в грошові кошти, то вони самим перебуванням на певній фазі операційного циклу викликають потребу в оборотних коштах. Відвантажена, але не оплачена продукція споживачами, генерує дебіторську заборгованість, яка вимагає відповідного покриття оборотними коштами. Тобто, сам факт наявності виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, а також дебіторської заборгованості всіх видів, свідчить про потребу відповідної суми оборотних коштів для їх фінансування.

Важливе практичне значення для удосконалення фінансування оборотних фондів та фондів обігу має оптимізація обсягів і співвідношення власних оборотних коштів та поточних фінансових потреб підприємств.

Для зменшення потреби у залучених коштах у випадку високого ризику зниження фінансової стійкості підприємства необхідно збільшити суму власних оборотних коштів і скоротити поточні фінансові потреби.

Основними напрямками збільшення власних оборотних коштів можуть бути:

нарощування обсягу чистого прибутку;

оптимізація дивідендної політики;

впровадження управлінського обліку;

удосконалення управління дебіторською заборгованістю;

досконала робота маркетингової служби;

висока відповідальність підприємства за формування і збереження власних оборотних коштів та їх цільове використання;

своєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів.

Зменшити поточні фінансові потреби можна за рахунок:

удосконалення управління запасами товарно - матеріальних цінностей;

обґрунтованого скорочення відстрочок платежів за поставлену продукцію;

зменшення частини сумнівних клієнтів;

збільшення кредиторської заборгованості без втрати іміджу підприємства;

скорочення виробничого та збутового циклів;

прискорення темпів обсягу виробництва і продажу продукції.

Таким чином, наявність власних оборотних коштів не завжди є надійним джерелом фінансування оборотних фондів та фондів обігу підприємств. Для уникнення браку готівки обов’язковою є така умова: власні оборотні кошти > поточні фінансові потреби. Тому управління грошовими коштами у кінцевому рахунку повинно забезпечувати регулювання обсягу власних оборотних засобів і поточних фінансових потреб, які залежать не скільки від тактичних, скільки від стратегічних рішень фінансових менеджерів підприємств.