Тема8. Управління цінністю бізнесу для акціонерів

План лекції

8.1. Створення цінності для акціонерів.

8.2. Вимірювання величини цінності для акціонерів.

8.3. Методичні підходи до управління бізнесом на основі ціннісно-орієнтованого менеджменту.

8.1. Створення цінності для акціонерів

Цінність бізнесу для акціонерів – постійна «гаряча» тема, що обговорюється в колі менеджерів. Сьогодні багато провідних компаній стверджують, що прагнення до збільшення цінності є рушійною силою при прийнятті стратегічних і операційних рішень.

Цінність бізнесу для акціонерів означає, що інтереси і потреби акціонерів знаходяться в основі управлінських рішень. Акціонери інвестують у бізнес з наміром максимізувати дохідність, віддачу від вкладених коштів, з урахуванням прийнятного рівня ризиків, які вони готові при цьому нести. Оскільки менеджери уповноважені діяти від імені акціонерів і їхніх інтересах, усі управлінські рішення і дії повинні відбивати прагнення до одержання максимальної дохідності акціонерного капіталу. Хоча на роботу бізнесу можуть спричиняти вплив і інші групи зацікавлених осіб, такі як працівники, клієнти і постачальники, якраз акціонери розглядаються як найбільш важлива група.

Досвід західних компаній свідчить, що у минулому акціонерів часто звинувачували в пасивності і готовності прийняти прибутки і дивіденди, які їм виділяли менеджери. Проте зараз ситуація змінилася. У теперішній час акціонери набагато сильніше проявляють свою зацікавленість у бізнесі і, будучи його власниками, наполягають на такому здійсненні справ, за якого їх інтереси є пріоритетними. З 1980-х рр.наростають процеси дерегулювання і глобалізації бізнесу, значні зміни в технологіях. Вплив цих чинників на бізнес створює набагато більш конкурентний світ. Це не тільки конкуренція товарів і послуг, але і конкуренція за грошові ресурси. Бізнес тепер повинен бути більш конкурентоспроможним у боротьбі за акціонерний капітал і тому повинен пропонувати більш привабливі ставки дохідності.

Створення цінності для акціонерів є процесом, що включає в себе такі етапи:

Перший етап – визначення цілей функціонування бізнесу, які поєднуються з пріоритетністю максимізації дохідності вкладеного акціонерами капіталу. Це означає визначення напрямів розвитку бізнесу.

Другий етап – вироблення відповідних способів оцінки дохідності капіталу, або цінності для акціонерів.

Третій етап – це управління бізнесом, що забезпечує максимізацію дохідності вкладеного акціонерами капіталу. Воно включає в себе встановлення напружених цілей і досягнення їх за допомогою найбільш ефективного використання ресурсів, застосування систем мотивації і впровадження в бізнес ціннісно-орієнтованої організаційної культури.

Четвертий етап – оцінка дохідності вкладеного акціонерами капіталу в часі, щоб побачити, чи були досягнуті поставлені цілі.

8.2.Вимірювання величини цінності для акціонерів

8.2.1. Необхідність у нових способах виміру

Для оцінки виконання прийнятих менеджерами на себе зобов'язань щодо максимізації дохідності вкладеного акціонерами капіталу, необхідно обрати відповідний вимірник, який допоможе постійно оцінювати її величину. Практика свідчить, що традиційні методичні підходи визначення величини дохідності вкладеного акціонерами капіталу має суттєві недоліки і тому не можуть бути використані для цієї мети.

Традиційний підхід – це використання бухгалтерського прибутку або коефіцієнтів, що ґрунтуються на бухгалтерському прибутку, таких як рентабельність акціонерного капіталу чи величина доходу на акцію.

Традиційний підхід має такі недоліки:

Прибуток визначається за відносно короткий період часу (здебільшого за рік). Проте коли ми говоримо про максимізацію дохідності вкладеного капіталу, нас цікавить значно триваліший період часу.

Використання прибутку в якості ключового вимірника є ризикованим з-за прагнення менеджерів до прийняття таких управлінських рішень, які покращують стан компанії в короткостроковому періоді, але можуть викликати зворотний ефект у довгостроковому. Наприклад, прибуток у короткостроковому періоді можн бути збільшений завдяки зниженню витрат на підвищення кваліфікації персоналу і проведення досліджень. Проте йф витрати можуть бути життєво необхідними для забезпечення успішного функціонування компанії у довгостроковому періоді.

Використання звичайних методів визначення дохідності вкладеного акціонерами капіталу не передбачає врахування чинника ризику. Стратегія управління, яка забезпечує збільшення прибутку, може зменшити цінність бізнесу, якщо прибуток зростає за рахунок неспівставного зростання рівня ризику. Тому прибутку недостатньо для зростання цінності.

Враховуються не всі витрати щодо залучення капіталу, інвестованого в бізнес. Звичайні підходи до вимірювання прибутку передбачають віднімання витрат залучення позичкового капіталу (плати у вигляді відсотка за кредит) при визначенні чистого прибутку, але не допускають подібної ж дії по відношенню витрат залучення акціонерного капіталу (дивіденди, які виплачуються, є частиною доходу акціонерів, вираховуються вже із чистого прибутку).

Величина декларованого прибутку може значно змінюватися в залежності від обраної облікової політики. Наприклад, списання вартості нематеріальних активів на затрати протягом тривалого часу, використання лінійного методу зносу означає, що прибуток показується раніше.

Окрім того на існують такі компанії, які можуть застосовувати так званий «креативний облік», який призводить до викривлення реальної ситуації.