2. Особливості перебігу герпесвірусних інфекцій у хворих на віл/снід.

Герпетична інфекція— захворювання, спричинене вірусами простого герпесу (ВПГ) І та II типів, що мають дермо- і нейротропну дію, наслідком чого є поліорганність уражень та поліморфізм клініч­них проявів.

Герпетична інфекція— антропоноз, джерело— хвора людина з клінічно вираженими формами та субклінічним перебігом інфекцій­ного процесу, у всіх біологічних рідинах організму при цьому міс­титься вірус. Унаслідок інфікування формується нестерильний малонапружений гуморальний імунітет, що не захищає від рецидивів хвороби.

Інфекція передається різними шляхами — під час прямого контак­ту, статевим, повітряно-краплинним та трансплацентарним. До часу статевого дозрівання понад 50 % людей уже інфіковані, в подальші роки, враховуючи множинність шляхів передавання, властивих цій інфекції, вона поширюється значно швидше.

У більшості хворих (80—85 %) первинна інфекція перебігає без- симптомно. Клінічно маніфестна інфекція може перебігати у виг­ляді:

• герпетичних уражень шкіри (локалізованих і поширених). При цьому на набряклій та гіперемійованій шкірі виникають не­великі пухирці, які, лопаючись, залишають поверхневі ерозії. Особлива форма шкірних герпетичних уражень — герпетична екзема (висипка Капоші), що характеризується швидким поши­ренням висипань на сусідні ділянки з утворенням великих мок­нучих зон;

• герпетичних уражень слизової оболонки порожнини рота (аф- тозний гінгівостоматит), при цьому пухирці, а потім і ерозії з'являються на слизових оболонках;

• герпетичних уражень очей (з поверхневими та глибокими ура­женнями);

• генітального герпесу (частіше спричинюється вірусом 2-го ти­пу);

• герпетичного енцефаліту.

При герпетичній інфекції локальні прояви поєднуються звичайно із загальнотоксичними— підвищенням температури тіла, слабкіс­тю, головним, суглобовим та м'язовим болем. У більшості випадків інфекція набуває рецидивного перебігу, до того ж ймовірність ви­никнення рецидивів не можливо прогнозувати: спровокувати загос­трення можуть інші інфекції, стреси, менструації у жінок тощо.

У хворих на СНІД герпетична інфекція набуває генералізованого характеру. На тлі вірусемії розвиваються вісцеральні форми герпе­су з ураженням легенів, стравоходу та інших органів, можливі най­різноманітніші комбінації уражень. У хворих на СНІД герпетична інфекція, проявившись, не має тенденції до спонтанного стихання, а лише до поширення, захоплюючи все нові ділянки шкірних покривів та слизових оболонок з поширенням на різні органи. Ерозивні по­верхні, що утворилися на місці пухирців, які вже лопнули, загоюють­ся повільно, нерідко на їх місці утворюються виразки.

Характерна для СНІДу інфекція, зумовлена вірусом простого герпесу,— виразко­ві ураження на шкірі та/або слизових оболонках, які персистують понад 1 міс, герпетичні бронхіти, пневмонії або езофагіти у хворого віком понад 1 міс. Термін 1 міс узято тому, що герпетичні ураження в імунокомпетентних осіб минають не пізніше ніж через 7—12 днів. У новонароджених дітей можливий розвиток герпетичної інфекції внаслідок внутрішньоутробного зараження. Вона проявляється зви­чайно з перших днів життя і не пов'язана з імунодефіцитом.

Як і за ЦМВ-інфекції, ВІЛ часто потрапляє у клітину, вже інфіко­вану вірусом простого герпесу. Це також призводить до активації герпетичної інфекції. У ВІЛ-інфікованих нерідко спостерігається поєднання ЦМВ-інфекції та інфекції, спричиненої вірусом простого герпесу.

Діагноз підтверджується виявленням у зскрібках з уражених ді­лянок велетенських багатоядерних клітин із внутрішньоядерними включеннями.

Вірус можна виділити, заражаючи досліджувальним матеріалом курячі ембріони, культури клітин. Специфічні антитіла виявляють у РЗК, РІФ та інших серологічних реакціях.

Для лікування герпетичної інфекції запропоновано багато препа­ратів, що діють віруцидно (герпетин, відарабін, ацикловір та ін.).