Специфическая диагностика вирусных капельных инфекций

Вирусологический метод — выделение чистой культуры на живых питательных средах — очень сложен. Наиболее широкое распространение получили серологические и иммунологические методы диагностики. Чаще используются реакция иммунофлюоресценции, ИФА, РСК, РНГА. В крови выявляют или специфические иммуноглобулины с разграничением классов М и G, или нарастание титра антител в парных сыворотках.

Лечение вирусных капельных инфекций

Этиотропная терапия при вышеуказанных заболеваниях не используется. При ветряной оспе ацикловир показан только у лиц с иммунодефицитом или на фоне пневмонии. В основном проводят дезинтоксикационные, гигиенические, общеукрепляющие мероприятия, используют местные антисептики. При присоединении вторичной микрофлоры назначают антибактериальные препараты.

Этиология. Вирус содержит РНК, имеет сферическую форму, неустойчив во внешней среде, быстро погибает под действием высоких температур, ультрафиолетового облучения и эфира, длительно сохраняет активность при замораживании.

2. Снід-асоційовані мікози: кандидоз, криптококоз.

Кандидоз — захворювання, спричинене грибами родини Crynto- соссасеае. патоло­гію в людини найчастіше спричинюють Candida albicans та Candida tropicalis. Клітини гриба мають круглу, овоїдну, видовжену форму, розмно­жуються багатополюсним брунькуванням. Аероби. Для росту і жив­лення їм необхідні білки, амінокислоти. Кандиди мають ендотоксини й ферменти, що сприяють проникненню їх до організму й формуван­ню в ньому ушкоджень.

Гриби Candida поширені в природі: вони виявляються на шкірі та слизових оболонках людини й тварин, на предметах навколишнього середовища, продуктах, у повітрі тощо. У людини їх часто виявляють у формі носійства, але ураження може проявитися й клінічно, особ­ливо на тлі вживання антибіотиків (антибіотики не лише пригнічу­ють ріст мікроорганізмів-антагоністів, але деякі з них можуть навіть стимулювати ріст кандид).

В імунокомпетентному організмі кандидоз здебільшого прояв­ляється у формі оральних уражень — пліснявки. При цьому на сли­зовій оболонці порожнини рота з'являються білі сироподібні бляш­ки, після їх видалення буває видно гіперемійовані плями або навіть ерозовану поверхню. Кандидоз може проявлятись у вигляді оніхій (уражень нігтьових валиків), при цьому виникають спочатку набряк і гіперемія нігтьово­го валика, а потім його нагнивання, стовщення нігтьової пластинки. Можливий розвиток кандидозу товстої кишки, що проявляється частіше клінікою виразкового коліту з болем у животі, нестійкими випорожненнями, домішкою гною й крові в калі. Ураження грибами піхви призводить до розвитку кандидозного вульвовагініту, для яко­го характерні плівки, що утворюються на слизовій оболонці жіночих статевих органів.

Однак про наявність у хворого СНІДу свідчать не ці ураження (в разі стійкого перебігу пліснявка та вульвовагініт можуть розгляда­тися лише як СНІД-асоційований комплекс). Про наявність власне СНІДу свідчить вісцеральний кандидоз з ураженням стравоходу, бронхів, трахеї та легенів.

Кандидоз стравоходу нерідко поєднується з пліснявкою, але мо­же виявлятись як ізольована патологія.

Для нього характерні дисфагія, відчуття печіння й болю за грудни­ною, нерідко бувають блювання, гарячка. У блювотних масах іноді виявляють сироподібні плівки, можлива домішка крові. Нічної пори у хворих іноді виникають перхотіння, кашель. Через страх перед не- приємними відчуттями, що виникають під час їди, хворі відмовляють­ся від їжі, втрачають масу тіла. Підчас проведення фіброгастроскопії можна виявити різних розмірів дрібні білясті бляшки, розміщені на набряклій і гіперемійованій слизовій оболонці стравоходу.

При кандидозі бронхів, трахеї та легенів тяжкість стану значною мірою залежить від локалізації та поширеності процесу. При ураженні бронхів і трахеї виникають порушення за обструк­тивним типом: утруднене дихання, задишка під час навантаження, спастичний кашель із мізерною кількістю мокротиння.

Якщо уражена легенева тканина, клініка нагадує бактерійну пневмонію: з'являється кашель, біль у грудній клітці при диханні. Спочатку кашель буває з мізерним мокротинням, а потім з рясним. Мокротиння часто сіруватого кольору, за тяжкого процесу в ньому з'являється домішка крові. Залежно від тяжкості процесу температу­ра тіла буває субфебрильною або навіть високою.

Найнадійнішим методом діагностики є виявлення грибів у до­сліджуваному матеріалі й виділення чистої культури. Серологічні реакції (РА, РЗК) у ВІЛ-інфікованих, як і шкірна алергійна проба, мо­жуть бути негативними.

Для лікування кандидозу використовують леворин, ністатин, клотримазол та інші протигрибкові препарати. Дози та схеми ліку­вання визначаються індивідуально, з урахуванням періоду хвороби, локалізації процесу, тяжкості стану хворого.

Криптококоз (європейський бластомікоз) — захворювання, спричинюване повсюдно поширеним грибом Сгуртососсиs— єдиний із дріжджоподібних гри­бів

Форма гриба — кругла чи овальна, діаметр — від 2 до 10 мкм. Він має двоконтурну оболонку і товсту капсулу, що складається з ниток полісахариду.

С. пеоіогтапв має 4 серогрупи (А, В, С, О), патологію у людини спричинюють переважно криптококи серогрупи А. Полісахаридна капсула, що захищає криптококи від фагоцитозу, є одним із основ­них факторів агресії.

Криптокок проявляє особливу тропність до нервової тканини, що значною мірою пояснюється сприятливими умовами для його роз­витку в ній (наявність тіаміну, вуглеводнів, відсутність фунгістатич- ного фактора тощо).

Криптококи можна виявити в ґрунті, різних продуктах, на овочах і навіть у повітрі. Найчастіше інфікування навколишнього середови­ща відбувається через послід голубів, у якому криптококи розмно­жуються в надвеликій кількості. Зараження людини відбувається пе­реважно під час вдихання частинок пилу, що містять криптококи, а звідси й найбільш часте інфікування дихальних шляхів. Однак симп­томатика при цьому досить скупа, частіше проявляється нерізко ви­раженими явищами бронхіту. Найчастіше при позалегеневому криптококозі уражується ЦНС. Захворювання може розвиватися гостро: на тлі гарячки та інших загальнотоксичних явищ (слабкість, нездужання, зниження праце­здатності) з'являється головний біль у поєднанні з менінгеальними знаками; в подальшому розвивається порушення свідомості, можли­ва кома. Однак найчастіше ураження ЦНС проявляється поступово: нарос­ тає слабкість, зниження працездатності, в частини хворих можливе прогресуюче зниження пам'яті, інтелекту й навіть психічні порушен­ня. У подальшому зазвичай розвивається менінгоенцефаліт, на тлі яко­го виникають вогнищеві неврологічні порушення; можливі судоми. Ураження ЦНС у хворих на СНІД нерідко поєднується з уражен­ням і порушенням функції інших органів та систем, що розвивають­ся на тлі генералізації процесу (дисемінація інфекції).

Так, можливі криптококозне ураження міокарда з розвитком тяж­кого міокардиту, що швидко прогресує, ураження кишок, сечових і статевих органів, легенів (визначається вже не легкий бронхіт, а тяжке ушкодження легенів з інфільтратами, кавернами, випотом у плевральну порожнину, медіастинітом). Можливі гноякові уражен­ня шкіри, очей (ендофтальміт). Нерідко на цьому тлі виникають тяж­кі метаболічні й електролітні порушення.

Діагноз при дисемінованому процесі ґрунтується на виявленні грибів у крові, сечі, спинномозковій рідині, а також у біоптатах ура­жених органів (якщо можливо провести біопсію). На думку багатьох дослідників, висока специфічність при крип- тококозі притаманна дослідженню спинномозкової рідини в реакції латекс - аглютинації (РЛА).

Незважаючи на високу токсичність, найефективнішим залишаєть­ся амфотерицин В. Застосовують також флуцитозид, флюконазол та інші комбінації цих препаратів.

ЭКЗАМЕНАЦИОННЫЙ БИЛЕТ № 53