Розділ іі. Характеристика й управління інвестиціями на підприємстві

5. Характеристика окремих форм інвестицій

1. Інновації як об’єкт інвестиційної діяльності

5.1.1 Економічна сутність інновацій, їх класифікація

Термін «інновація» в економічній літературі трактується переважно як перетворення потенційного науково – технічного прогресу в реальний результат діяльності шляхом втілення його в нових товарах, продуктах, технологіях. Інновація – це створені (вдосконалені) поширювані й застосовувані продукти, технології, послуги, рішення, що характеризуються науково – технічною новизною і задовольняють нові суспільні потреби [45] або нова науково - організаційна комбінація виробничих чинників, мотивована підприємницьким духом [61, 64]. З терміном «інновація» тісно пов’язані такі поняття як «новаторство», «нововведення», «винахід», «відкриття». Існують наступні типи інновацій (табл. 5. 1).

Таблиця 5.1 – Типи інновацій [61, 64]

Тип інновації	Характеристика
Новий метод виробництва	Створення нового методу виробництва, в основу якого не обов’язково покладено нове наукове відкриття, який може полягати в новому способі комерційного використання відповідного товару
Новий ринок збуту	Освоєння нового ринку збуту, на якому певна галузь промисловості країни ще не була представлена, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні
Нове джерело сировини	Залучення нового джерела сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, існувало це джерело раніше, чи просто не бралося до уваги, вважалося недоступним, або його створення тільки передбачалося

Інновація є елементарною обов’язковою складовою підприємництва, вона завжди притаманна конкуренції та ринковій економіці. Інновація виконує наступні функції (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 – Функції інновації

Функція	Характеристика
відтворювальна	важливе джерело фінансування розширеного відтворення, тобто грошова виручка, одержана від продажу інновації на ринку, може бути спрямована на розширення обсягів виробничо – торгівельної, інвестиційної, інноваційної і фінансової діяльності
інвестиційна	прибуток, одержаний за рахунок реалізації інновації, може використовуватись в різних напрямках, у тому числі і як капітал, тобто використання прибутку від інновації для інвестування нових інновацій
стимулююча	одержання підприємцем прибутку за рахунок реалізації інновації, що є для нього стимулом і спонукає його постійно вивчати попит, вдосконалювати організацію маркетингової діяльності, використовувати більш сучасні прийоми управління фінансами

Класифікацію інновацій наведено в табл. 5.3 [45], основні види інновацій, що використовуються на підприємстві, наведено на рис. 5.1.

Таблиця 5.3 – Класифікація інновацій

Ознака класифікації	Характеристика
1	2
Об’єкт інноваційної діяльності	Інновації – продукти; Інновації – процеси
Зміст діяльності	Продуктові – створення нових продуктів, що споживаються у сфері виробництва чи споживання—винаходи, корисні моделі, промислові зразки, секретні об’єкти, сорти рослин, породи тварин, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, доменні імена, зазначення місцезнаходження товарів, комп’ютерні товари
	Технологічні – нові способи виробництва старих продуктів, впровадження інформаційних систем – комерційні секрети (ноу – хау), наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, науково – технічна інформація, топографії інтегральних мікросхем
	Виробничі – орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва
	Управлінські – нові методи праці, що використовуються апаратом управління, методи моделювання процесів, методи управління персоналом
	Економічні – нововведення у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, спрямовані на зниження виробничих витрат, зростання матеріального стимулювання, зацікавленості працівників, раціоналізації системи обліку
	Торговельні – використання нових методів цінової політики й форм взаємодії з постачальниками, замовниками
	Юридичні – прийняття нових нормативно – правових актів
	Соціальні – процес змін умов праці, культурних, екологічних і політичних аспектів, зміна способу життя в цілому
	Управлінські – вдосконалення організаційної структури, стилю й методів прийняття рішень, використання нових засобів опрацювання інформації та документації

Продовження табл. 5.3

1	2
Ступінь новизни	Засновані на нових відкриттях;
	Створені на основі нового способу, застосовуваного до відкриттів
Ступінь значущості	Епохальні – перевороти, що здійснюються один раз на кілька століть і докорінно змінюють світ
	Базисні (фундаментальні) – радикально змінюють усталений або формують новий напрям діяльності
	Поліпшуючі (модифікувальні) - здійснюють у межах удосконалення й розвитку базисних
	Мікроінновації – мають за мету поліпшення окремих параметрів продукції, що випускається, використовуваної технології, екологічних, соціальних, політичних систем
	Псевдоінновації – оманливі шляхи людського винахідництва, спрямовані на часткове поліпшення й продовження терміну занепаду застарілих технологій, суспільних систем і інституцій. Зовнішні неістотні зміни продуктів або процесів, що не мають принципової новизни й не створюють жодних додаткових переваг для споживачів
	Антиінновації
Роль у реалізації цілей організації	Поліпшуючі – проводяться в межах розвитку й удосконалення напрямів діяльності
	Стратегічні – створюють нові напрями діяльності або забезпечують успішне функціонування існуючих напрямів на тривалий період
Економічна значущість	Базисні – сприяють створенню нових ринків і галузей промисловості
	Революційні – забезпечують технологічні прориви й принципово нові рішення проблем на основі нових знань
	виникають завдяки адаптації інновацій до вимог ринку
Простор дії	Глобальні
	Цивілізаційні
	Національні
	Регіональні
	Локальні
	Точкові

Рис. 5.1 - Види інноваційних інвестицій підприємства

У своєму розвитку (життєвому циклі) інновації змінюють форму, розвиваючись від ідеї до впровадження (Рис. 5.2). Етапи життєвого циклу інновації наступні: інвестиційний, піднесення, зростання, зрілості, спаду, реінвестування, повторного зростання.

Рис. 5.2 - Життєвий цикл інновації

Інноваційний продукт – це результат виконання інноваційного проекту й науково – дослідної і (або) дослідно – конструкторської розробки нової технології чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії [45]. Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру й комплекс усіх необхідних заходів (у т.ч. й інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту [27]. Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» державна підтримка інноваційного проекту здійснюється за умови його державної реєстрації (рис. 5.3).

5.1.2 Інноваційна діяльність

Об’єктом інноваційної діяльності є науковий і науково – технічний результат, тобто продукт інтелектуальної діяльності, на який поширюються авторські й аналогічні права, оформлені відповідно до діючих міжнародних, національних, корпоративних та інших законодавчих і нормативних актів, а саме:

Рис. 5.3 - Етапи процесу державної реєстрації інноваційного проекту

• запровадження випуску нового продукту (товарна інновація);

• введення нового методу виробництва (технологічна інновація);

• створення нового ринку товарів чи послуг (ринкова інновація);

• освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);

• реорганізація структури, методів і стилів управління (управлінська інновація).

Суб’єктами інноваційної діяльності, що зумовлюють створення (виникнення) інновацій, їх запровадження, є:

• держава – особливий вид владних повноважень, що виникають на основі передачі громадянами частини своїх прав для контролю своєї діяльності в сфері специфікації та захисту прав власності, створення каналів обміну інформації, розробки стандартів міри й ваги, створення каналів фізичного обміну товарів і послуг, правоохоронної діяльності й виробництва суспільних благ. Діяльність держави мотивується орієнтацією на максимізацію сукупного доходу його громадян і є відповідною до громадських угод;

• організація – одиниця координації, що володіє доступними для визначення межами й функціонує для досягнення мети чи сукупності цілей, які розділяють її члени – учасники (підприємець, група, фірма);

• домашнє господарство – група людей, об’єднана спільним завданням розширеним відтворенням людського капіталу, місцем проживання, бюджетом і сімейно – родинними відносинами. Діяльність домашнього господарства регулюється нормами традиційних угод;

• соціальний рух – діє у відповідності з нормами традиційної, індустріальної та громадянської угод, тому що захищає не тільки інтереси учасників (групи), але й людей, які мають подібні інтереси.

Учасників інноваційної діяльності наведено на рис. 5.4.

Інноваційною є діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок, зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [27]. Згідно з Господарським кодексом України інноваційною діяльністю в сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з метою виконання довгострокових науково – технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково - технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя [15].

Інноваційний процес – це підготовка й здійснення інноваційних змін. Метою інноваційного процесу є підвищення ефективності господарської діяльності шляхом оновлення технологій, товарів, управління та інших складових організаційної системи.

До складу інноваційного процесу входить сім елементів, об’єднання яких у єдиний ланцюг утворює структуру інноваційного процесу:

• ініціація (вибір мети інновації, постановка задачі, виконуваної інновацією. Пошук ідеї інновації, її техніко – економічне обґрунтування, матеріалізація ідеї (перетворення ідеї в річ, майно, новий продукт, документ майнового права – ліцензію на право використання ноу – хау, технології);

• маркетинг інновації (вивчення попиту на новий продукт або діяльність, визначення кількості або обсягу випуску, визначаються споживчі якості, товарні характеристики);

• випуск (виробництво) інновації;

Рис. 5.4 - Схема інноваційної діяльності

• просування інновації (комплекс заходів, спрямованих на реалізацію інновацій – передача інформації, реклама, організація торгівлі тощо);

• реалізація інновації;

• оцінка економічної ефективності інновації (результати – доходи, прибуток - реалізації інновації порівнюються з затратами на її виробництво, реалізацію й просування, систематизуються й аналізуються);

• дифузія інновації (розповсюдження вже освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово – економічній ситуації).

Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких рішень, які могли б забезпечити створення конкурентоспроможної продукції, досягнення ефективних результатів інноваційної діяльності. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваціями залежать від ступеня невизначеності досягнення бажаних результатів, передбачених кінцевою й проміжною цілями інноваційного процесу. Управлінські рішення повинні спрямовуватись на зменшення комерційного ризику інвесторів на прискорення в часі виходу на ринок з новим товаром.

Ефективність інноваційної діяльності підприємства виражається через економічні й фінансові показники. В умовах ринкової економіки не може бути уніфікованої системи показників – кожний інвестор самостійно визначає цю систему виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців тощо. Але, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження нововведень, будь-який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартісному вимірі (рис. 5.5) [19]

5.1.3 Ресурси фінансування інновацій

Форми інвестування інноваційної діяльності наведено в (табл. 5.4) [27].

Лібералізація фінансових ринків створила можливості для фінансування нових підприємницьких ініціатив, що пов’язане, насамперед, з розвитком венчурних механізмів залучення фінансових ресурсів.

Прибуток підприємства від інноваційної діяльності

Економічний ефект від здійснення інновацій

Економічний ефект від продажу нововведень власної розробки й покупних

Економічний ефект

Науково - технічний ефект

Соціальний ефект

Екологічний ефект

- прибуток від ліцензійної діяльності ;

- прибуток від впровадження винаходів, патентів, ноу – хау;

- приріст обсягу продаж;

- поліпшення використання виробничих потужностей;

- скорочення термінів окупності інвестицій;

- скорочення термінів капітального будівництва;

- поліпшення використання ресурсів: зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі, прискорення оборотних коштів тощо

- кількість зареєстрованих авторських посвідчень;

- збільшення питомої ваги нових інформаційних технологій;

- збільшення питомої ваги нових прогресивних технологічних процесів;

- підвищення організаційного рівня виробництва й праці;

- підвищення коефіцієнта автоматизації виробництва;

- зростання кількості публікацій (індексу цитування);

- підвищення конкурентоспроможності організації і її товарів на ринках промислово розвинутих країн

- приріст доходу працівників підприємства;

- підвищення ступеню задоволення фізіологічних потреб працівників;

- підвищення ступеню безпеки умов праці працівників;

- підвищення ступеню задоволення соціальних і духовних потреб;

- збільшення робочих місць;

- підвищення кваліфікації працівників;

- поліпшення умов праці й відпочинку;

- збільшення тривалості життя працівників і членів їх родин

- зниження викидів шкідливих компонентів у атмосферу, грунт, воду:

- зниження відходів виробництва;

- підвищення ергономічності виробництва;

- поліпшення екологічності товарів, що випускаються;

- поліпшення ергономічності (рівень шуму, вібрації тощо) товарів, що випускаються підприємством;

- зниження штрафів за порушення екологічного законодавства й інших нормативних документів

Рис. 5.5 - Система показників ефективності інноваційної діяльності підприємства

Таблиця 5.4 – Форми інвестування інноваційної діяльності

Форма інвестування	Су’єкт інвестування
Державне (комунальне) інвестування	Органи державної влади або органи місцевого самоврядування
Комерційне інвестування	Су’єкти господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва
Іноземне інвестування	Іноземні юридичні або фізичні особи, а також держави
Спільне інвестування	Суб’єкти України разом з іноземними юридичними або фізичними особами
Соціальне інвестування	Будь – які юридичні або фізичні особи України, а також іноземні

Венчурний капітал – це економічний інструмент, що застосовується для фінансування введення в дію компанії, її розвитку, захоплення або викупу інвестором при реструктуризації власності: інвестор надає фірмі потрібні кошти, вкладаючи їх у статутний капітал і (або) виділяючи кредит [61]. Типи венчурних інвестицій наведено в табл. 5.5 [61].

Таблиця 5.5 – Основні характеристики вкладень венчурного капіталу

Вид венчурного фінансування	Термін інвестицій, років	Обсяг інвестицій, млн. у.од.	Очікуваний доход, % на рік	Частка компаній, що пропонують такий вид фінансування, %
Передстартове	7 – 12	0,2 – 4,0	до 100	1 – 2
Стартове	5 – 10	4 – 20	35 – 50	5
Початкова стадія розвитку	4 – 7	10 – 40	30	10
Безпосередній розвиток	2 – 5	20 – 80	25	50
Купівля підприємства управлінським персоналом	2 - 4	200 - 1000	20 - 25	100

Венчурний капітал приваблює інвесторів, оскільки дає змогу рівномірно розподіляти їхній ризик при фінансуванні інноваційних проектів малих і середніх компаній. Структуру ринку венчурного капіталу наведено на рис. 5.6 [61]. Особливості венчурних інвестицій наступні:

• венчурний вкладник поділяє свій ризик з підприємцем;

• тривалий інвестиційний період (3-7 років);

• повернення коштів інвесторові здійснюється у вигляді реалізації наприкінці інвестиційного періоду частки інвестора у вартості компанії, ціна на яку зросла;

Рис. 5.6 - Структура ринку венчурного капіталу

• крім здійснення інвестицій, інвестор бере участь в управлінні компанією, забезпечуючи її підтримку через власні зв’язки й набутий досвід.

Через високий ризик венчурний капітал надається під вищий відсоток, ніж кредит.

Венчурні підприємства – малі фірми в сферах наукових досліджень, інженерних розробок, створення і впровадження нововведень ризикового характеру [61].

5.1.4 Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

Державне регулювання інноваційної діяльності – цілеспрямований вплив органів державного управління на економічні інтереси інститутів інноваційної сфери. Механізм реалізації державної інноваційної політики наведено на рис. 5.7.

Рис. 5.7 - Схема організаційно – економічного механізму регулювання інноваційної діяльності

Правові основи інноваційної політики держави містяться в Конституції України, та в наступних законах України: «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково – технічну діяльність», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» і в інших законодавчих актах, що регулюють суспільні відносини в цій сфері [27, 30, 32]. Складові державного регулювання інноваційної діяльності наведено на рис. 5.8.

Рис. 5.8 - Складові державного регулювання інноваційної діяльності