Відносини співробітництва. Розвиток внутрішньогрупової взаємодії

«Розтяжка»

На висоті 1,5 – 1,7 метра від підлоги натягується мотузка, що виконує роль розтяжку. Групі необхідно перебратися через мотузку-розтяжку, не використовуючи підручних засобів, крім одягу. Також учасникам не можна підтримувати й підстраховувати одне одного під розтяжкою. У випадку її зачіпання будь-яким учасником група починає вправу спочатку. Вправа вважається виконаною лише після того, як усі учасники переберуться через «розтяжку».

Рекомендації. Доцільно використовувати під час підготовки команд для розв’язання спільних задач.

Ведучому слід особливо наголосити, що подібні вправи неможливо виконати без взаємодопомоги й підтримки учасниками одне одного. У них оцінюється лише те, чи впоралася з ними група незалежно від успішності його виконання окремими учасниками.

Найбільша складність полягає в подоланні розтяжки останнім учасником, тому що його нема кому підсадити. Групі доводиться вигадувати різні способи його витягування.

«Мотузочка»

Для проведення гри необхідно зв’язати кінці мотузочки так, щоб утворилося кільце( довжина мотузочки залежить від кількості дітей, що беруть участь у грі). Учні стають у коло й беруться двома руками за мотузочку, яка знаходиться всередині кола.

Завдання. Потрібно заплющити очі й, не розплющуючи їх та не випускаючи з рук мотузку, побудувати трикутник. Спочатку виникає пауза, потім хтось пропонує варіант рішення (наприклад, розрахуватись і будувати трикутник за порядковими номерами) та керує діями. Якщо учні впорались із завданням, то завдання ускладнюються, можна запропонувати будувати квадрат, зірку, шестикутник.

«Жива картина»

Кожен із шести гравців, маючи у своєму розпорядженні від чотирьох до шести осіб, повинен зобразити з ними живу картину. Стоп – кадр, розташувавши людей так, щоб глядачі зрозуміли яка подія відбувається. Це своєрідна фотографія людей у певну мить життя. Картини можуть бути смішними і сумними, головне – щоб решта гравців зрозуміла, що відбувається: щастя, любов, помста, злочин, втрата, ревнощі та ін. Можна зображувати картинку, що виражає якусь приказку: « Сила є – розуму не треба»« Кожен мудрий свого дурня знайде». Треба представити не сценку, а картинку. Завдання розвиває уяву, привчає до бажання думати, образно виражати, фіксувати в життєвих обставинах головне, а другорядне відкидати.

«Газета»

На підлозі розстеляють газети так, щоб на них могла вільно поміститися вся група. Групі пояснюють, що за командою ведучого група має розміститися на газеті. Учасники вільно переміщаються по кімнаті, а за командою ведучого стають на найближчі газети. Учасник, що не вмістився на газеті, вважається вибулим із гри. Ведучий зменшує площу, застелену газетами, і продовжує вправу. На останньому етапі група повинна вміститися на маленькому просторі з газети, що не можливо без реальної фізичної підтримки учасниками один одного.

ТЕМА ІV

Внутрішній контроль

Мета. Зміна способу, що приводить до оцінювання себе як « негарного», дослідження меж «Я» для якісного використання почуттів під час взаємодії з іншими людьми.

1. Тренер просить кожного учасника групи на своєму аркуші записати

в три стовпчики таке:

І – чого я соромлюся…

ІІ – у чому я винуватий…

ІІІ – мене мучить совість за…

Обговорюється тема: «Що це за почуття: Провина. Сором. Совість. Чи приємно їх випробувати? А як ви рятуєтесь від них?»

2. Тренер запрошує учасника на місце героя, в якого заповнені всі три стовпчика. Потім разом із Героєм тренер запрошує ще 3 особи на ролі Провини, Сорому та Совісті та розташовує їх у просторі.

Обігравання:

І етап. Кожен учасник групи підходить до Героя і говорить йому комплімент –щось таке, що справді йому подобається в Герої.

Сором і Провина дають відповідну інтерпретацію сказаному в перевершуваному ступені, так, щоб Герой випробував ці почуття. Сором – применшує роль Героя, Провина – перебільшує її так, начебто він всемогутній і заподіяв це іншій людині.

Завдання Совісті – визначити, що в кожному випадку переважило, і кого треба покарати: якщо Сором – то Героя, якщо Провина – то людину, яка сказала комплімент( покарання призначається із санкцією тренера).

ІІ етап. Тренер пропонує Сорому і Провині змінити спосіб перетворення зовнішнього компліменту та інтерпретувати його з погляду «Я – гарний»,при цьому Сором хвалить Героя, а Провина дякує іншому.

Завдання Совісті – визначити, що робити( стежити за балансом між собою та іншими – щоб не переважувало) з погляду турботи про себе та про інших.

3. Обговорення:

- Що ви відчували на І етапі чи на ІІ?

- Що робить почуття Провини і Сорому руйнівником « Я»?

- А що з ними відбулося на ІІ етапі?

- Від чого залежить оцінка себе?

У результаті має виникнути розуміння суті сорому і провини як внутрішніх почуттів. А також розуміння Совісті як вищої інстанції, що регулює баланс нашої уваги до себе і до інших.