Тема 5 управління прибутком

1. Прибуток як об'єкт фінансового менеджменту

Прибуток розглядається в трьох основних аспектах:

• прибуток як вираження результату фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та винагорода за підприєм­ницький ризик;

• прибуток як вираження ефективності управління операцій­ною, інвестиційною та фінансовою діяльністю суб'єкта господа­рювання;

• прибуток як джерело самофінансування підприємства (при цьому чистий прибуток розглядається як найдешевше джерело фінансування потреби підприємства у капіталі і посідає основне місце у так званій ієрархії фінансування).

Прибуток підприємства являє собою результуючий фі­нансовий показник, що унеможливлює його безпосереднє вико­ристання як прямого об'єкта управління і вимагає формування важелів впливу на величину прибутку через управління фактора­ми його формування та використання. Це дає змогу виділити ряд структурних елементів, які в результаті і формують цілісну сис­тему управління прибутком підприємства.

- управління прибутком на етапі його формування:

- управління доходами суб'єкта господарювання,

- управління затратами суб'єкта господарювання;

- управління прибутком на етапі його використання.

За таких умов постає питання щодо забезпечення узгодженос­ті прийняття, підтримки та виконання управлінських фінансових рішень за окремими напрямами реалізації управління прибутком підприємства. Організаційне вирішення цієї проблеми здійсню­ється в рамках обґрунтування мети та завдань управління прибут­ком суб'єкта господарювання, визначення доцільності викорис­тання тих чи інших методів управління прибутком з метою вирі­шення поставлених завдань.

Системоутворюючими елементами моделі управління прибут­ком підприємства є мета та завдання такого управління, від чіт­кості формулювання яких залежить ефективність як моделі управління прибутком, так і фінансового менеджменту взагалі.

Як уже наголошувалося, у теорії корпоративних фінансів прибу­ток суб'єкта господарювання розглядається як результат його діяль­ності та джерело створення ринкової вартості (рис.1). Виходячи з цього метою управління прибутком підприємства — суб'єкта госпо­дарювання можна вважати забезпечення максимізації абсолютної ве­личини чистого прибутку та стабільності його формування у часі. При цьому прибуток (і, відповідно, управління прибутком підпри­ємства) розглядається як джерело створення достатку акціонерів (shareholder value) у формі грошових дивідендних виплат та макси­мізації ринкової вартості підприємства (його корпоративних прав).

Оскільки прибуток підприємства є резуль­татом його фінансово-господарської діяльності, то об'єктом управ­ління прибутком має розглядатися сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання з приводу трансформації до­ходу від зазначених видів діяльності в прибуток підприємства.

Об'єкт управління прибутком підприємства включає:

- дохід від реалізації продукції, товарів, надання послуг, вико­нання робіт;

- покриття витрат, що включають матеріальні витрати, опла­ту праці виробничого та управлінського персоналу, покриття амор­тизаційних відрахувань;

- сплату податків та інших обоє 'язкових платежів;

- покриття процентних платежів за позиками (витрат, пов'я­заних з фінансовою діяльністю);

- формування прибутку до сплати податків;

- сплату податків, що здійснюється за рахунок прибутку;

- формування чистого прибутку;

- виплату грошових дивідендів та тезаврацію прибутку;

- формування нерозподіленого прибутку.

Рис 1 Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства

Структурування процесу фор­мування та розподілу прибутку підприємства і визначення об'єкта управління прибутком підприємства дає змогу сформу­лювати основні завдання такого управління. Серед цих завдань необхідно виділити такі:

• підтримання конкурентоспроможності підприємства у коро­ткостроковому та довгостроковому періодах;

• забезпечення зростання абсолютної величини прибутку;

• забезпечення стабільності формування чистого прибутку, зокрема, збільшенням відносної частки прибутку від основної ді­яльності;

• забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання;

• забезпечення пріоритетного фінансування інвестиційних проектів із позитивним NPV за рахунок внутрішніх джерел, на­самперед прибутку;

• забезпечення оптимальних пропорцій розподілу прибутку шляхом досягнення компромісу між потребами дивідендної полі­тики та політики тезаврації прибутку.