Тема 8 управління інвестиціями

1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

2. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності

3. Управління фінансовими інвестиціями

Підприємство в процесі функціонування поряд з операційною здійснює інвестиційну діяльність. Остання являє собою сукуп­ність практичних дій щодо реалізації інвестицій. Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність:

• з'ясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах;

• розроблення і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності;

• урахування класифікації інвестицій;

• вибору та оцінки ефективності інвестиційних проектів під­приємств;

• забезпечення оптимального співвідношення джерел фінан­сування реальних капітальних інвестицій; .

• оцінювання ефективності фінансових інвестицій та форму­вання оптимального портфеля цінних паперів.

Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інве­стиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні па­пери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформ­лених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду вироб­ництва, незапатентованих («ноу-хау»);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Метою інвестицій є зростання суми вкладеного капіталу. Інвестований капітал має вкладатися лише в об'єкти підприємни­цької діяльності, бо вкладення капіталу в соціальні об'єкти, благо­дійну діяльність, спонсорство до такого зростання не приведе.

Поняття «інвестиції» пропонується викласти у такій редакції: ін­вестиції— це вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяль­ності з метою забезпечення його зростання у майбутньому періоді.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» не визнача­ються форми інвестицій. Уперше у законодавстві їх розглянуто в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про опо­даткування прибутку підприємств». Згідно з цим законом інвес­тиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Основною ознакою, за якою виділяють форми інвестицій, є об'єкт вкладення капіталу. За цією ознакою західна економічна теорія інвестиції поділяє на реальні та фінансові. Віднесення до форм інвестицій реінвестицій, які характеризують не об'єкт вкла­дення капіталу, а процес використання доходу, отриманого від інвестиційних операцій (у процесі реінвестицій), є некоректним.

Згідно з зазначеним вище законом інвестиційний дохід може бути використано на здійснення як капітальних, так і фінансових інвестицій.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України інвестиції поділяють на фінансові та капітальні. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процен­тів, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора. До фінансових інвестицій відносять: придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначей­ських зобов'язань, інших цінних паперів.

Під капітальними інвестиціями розуміють усі витрати під­приємства на придбання або створення матеріальних і нематеріа­льних активів, що включаються до їх первісної вартості.

З метою забезпечення ефективного управління інвестиціями їх класифікують за певними ознаками.

1. За видами інвестицій:

• виробничі інвестиції — вкладення у виробничі ресурси (ос­новні засоби і предмети праці);

• фінансові інвестиції — вкладення коштів у цінні папери, ці­льові банківські вклади, депозити, придбання паїв. Найбільшу частку серед них становлять цінні папери, у тому числі кошти в банках;

• інтелектуальні інвестиції — вкладення коштів в об'єкти ін­телектуальної власності. Якщо інвестиції здійснюють з метою створення новинок або їх упровадження у виробництво, то такі інвестиції називають інноваційними.

2. За цілями застосування інвестиції поділяють на — реінвестиції (зміна старих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва).

3. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і не* прямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміють безпосе­редньо участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об'єкт. Непрямі інвестиції — це інвестиції, які пов'язані з інвес­туванням, що опосередковуються інвестиційними або іншими посередниками.

4. За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Короткострокові — вкладення капіта­лу на період до одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів). Довгострокові інвестиції— це вкладення коштів на період понад один рік.

5. За формою власності. Інвестиції поділяють на приватні і державні. До приватних інвестицій відносять вкладення кош­тів фізичними особами або недержавними підприємствами. Державні інвестиції — це вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету, позабюджет­них фондів і позичкових коштів та вкладення державних під­приємств.

6. За рівнем інвестиційного ризику виділяють такі види інвестицій: Безризикові інвестиції, які характеризують вкладення в такі об'єкти інвестування, за якими відсутній ризик втрати капіталу й очікуваного доходу.

Низькоризикові інвестиції. Рівень ризику за об'єктами інвес­тування цієї групи наближений до середньоринкового.

Високоризикові інвестиції. Рівень ризику за об'єктами інвес­тування цієї групи перевищує середньоринковий.

Спекулятивні інвестиції, що характеризують вкладення капі­талу в найбільш ризиковані інвестиційні проекти або інструмен­ти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвести­ційного доходу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовни­ки, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльно­сті, а також постачальники, будь-які суб'єкти підприємницької і фінансової діяльності — банківські, страхові і посередницькі установи. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути фі­зичні та юридичні особи (у тому числі іноземні), а також держав­ні та міжнародні організації. Свої відносини суб'єкти інвестицій­ної діяльності будують на основі договорів. Основним суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який здійснює вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі інвестицій.

Інвесторами можуть бути:

1. фізичні і юридичні особи;

2. об'єднання юридичних осіб, які створ'ені на основі договору про спільну діяльність і не мають статусу юридичної особи;

3. державні органи;

4. органи місцевого самоврядування;

5. іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

З урахуванням напрямленості операційної діяльності, що здій­снюється інвесторами, останніх поділяють на індивідуальних та інституційних.

Індивідуальний інвестор — це фізична або юридична особа, яка інвестує кошти у розвиток свого підприємства. Інституційний інвестор — це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність. Інституційними інвесторами є інвестиційні компанії, інвестиційні фон­ди, які спеціалізуються на операціях з цінними паперами.

Залежно від цілей інвестування, які ставлять перед собою ін­вестори, виділяються стратегічні і портфельні інвестори. Якщо метою стратегічного інвестора під час здійснення інвестиції є придбання контрольного пакета акцій або переважної частки статутного капіталу іншого підприємства для реального управління ним, то портфельний інвестор вкладає кошти в об'єкти інвесту­вання з метою отримання поточного доходу або приросту капіталу.