5. Управління витратами підприємства

Управління ви­тратами відіграє провідну роль не тільки в управлінні прибут­ком, а й у структурі фінансового менеджменту взагалі. Зауважи­мо, що формуванню прибутку суб'єкта господарювання об'єк­тивно передує фінансування та покриття усіх його витрат за ра­хунок доходів від реалізації товарів (надання послуг чи виконан­ня робіт), що й необхідно розглядати як одне із основних завдань фінансового менеджменту. Управління витратами полягає у кон­тролі за процесом формування та розподілу витрат підприємства в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності. Від­повідно, управління витратами підприємства спрямоване на об­ґрунтування рівня витрат підприємства та їх фінансового забез­печення. Результативність управління витратами та забезпечення ефективності такого управління передбачає реалізацію таких вза­ємозв'язаних фінансово-управлінських ітерацій:

• групування витрат підприємства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв;

• контроль за формуванням витрат та оптимізації їх абсолют­ної величини;• - виявлення відхилень від планових показників та ідентифікація причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування (шляхом коригування планових показників);

• виявлення та оцінювання резервів зменшення витрат суб'єк­та господарювання, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації.

У процесі управління су­купністю витрат, що виникає під час реалізації згаданих вище за­вдань, постає питання щодо оцінки абсолютної величини ви­трат, їх структурування та формування цільових категорій ідентифікації (груп, видів) витрат з метою інформаційного підтримання прийняття управлінських фінансових рішень. У ре­зультаті цього забезпечується узагальнення та початкова обро­бка первинної фінансової інформації, визначення сукупності однорідних витрат, а також обґрунтування центрів витрат та їх структурування.

Відповідно до класифікаційних ознак, прийнято виділяти такі види (групи) витрат:

- виходячи із зміни абсолютної величини витрат суб'єкта гос­подарювання у разі зміни обсягів випуску продукції розрізняють умовно-постійні (не залежать від зміни обсягів виробництва) та умовно-змінні (змінюються зі зміною обсягів виробництва) ви­трати;

- залежно від порядку та способу перенесення витрат на про­дукцію підприємства розрізняють прямі (витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи вико­нання робіт) та непрямі (витрати, що пов'язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих процесів) витрати;

- за періодичністю виникнення та часовими характеристиками розрізняють постійні або регулярні витрати (витрати, що регуля­рно виникають у процесі здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності, наприклад витрати на ви­плату заробітної плати, на сплату податків) та разові витрати (ви­трати, що мають нерегулярний характер, наприклад: витрати на купівлю ліцензії);

- залежно від характеру зв'язку витрат з виробничим проце­сом розрізняють виробничі (витрати, обумовлені технічними, ор­ганізаційними та іншими особливостями виробничого процесу) та невиробничі (витрати, що мають другорядний характер) витрати;

- для потреб контролінгу витрат у системі цільового плану­вання прибутку суб'єкта господарювання виділяють групи витрат відповідно до центрів їх виникнення або ж за цільовим їх призна­ченням (наприклад, витрати по окремих структурних підрозділах або витрати на виробництво окремих видів продукції).

Кваліфіковане управління витратами підприємства передбачає наявність у фінансового менеджера повної та достовірної інформа­ції щодо об'єкта управління, у тому числі його абсолютної величи­ни, складу та структури. Для цього здійснюється локалізація усіх витрат підприємства та їх структурування за певними критеріями, які використовуються для обґрунтування управлінських фінансових рішень. Так, практика розподілу витрат за класифікаційними група­ми (як об'єктам управління), а також спосіб зіставлення величини витрат із доходами підприємства дає змогу виділити такі варіанти організації калькуляції сукупних витрат підприємства:

• традиційне (пряме) калькулювання;

• цільове калькулювання;

• калькулювання відповідно до життєвого циклу товару (про­дукту);

• калькулювання за етапами просування товару на ринок;

• поопераційне (функціональне) калькулювання.

Традиційне (пряме) калькулювання. Традиційне калькулю­вання в рамках управління прибутком підприємства спрямоване на загальне зіставлення витрат та доходів суб'єкта господарю­вання (рис. 1) у межах одного й того самого горизонту плану­вання. Метою традиційного калькулювання є встановлення факту покриття (непокриття) сукупних витрат підприємства та вихід на позитивний фінансовий результат — операційний прибуток. На основі традиційного калькулювання здійснюється розрахунок параметрів точки беззбитковості підприємства як ситуації, за якої доходи підприємства дорівнюють його витратам:

Доходи = Умовно-змінні витрати + Умовно-постійні витрати.

Рис. 1. Особливості традиційного калькулювання

Цільове калькулювання. Цільове калькулювання спрямоване на приведення собівартості продукту до рівня, що забезпечує ці­льовий (плановий) рівень прибутку підприємства від виробницт­ва такого продукту за очікуваного рівня доходів від його реаліза­ції (див. рис.2).

Рис. 2. Модель цільового калькулювання

Калькулювання за етапами життєвого циклу продукту. Цей варіант калькулювання витрат передбачає ідентифікацію ви­трат (понесених або очікуваних) із окремими етапами життя про­дукту — починаючи від упровадження продукту і завершуючи зняттям продукту з виробництва. Даний метод дає змогу оцінити рівень та доцільність витрат на кожному із етапів просування продукту на ринок. Крім того, використовуючи дисконтування (визначення приведеної теперішньої вартості) доходів від реалі­зації окремого продукту та витрат по цьому ж продукту, можна оцінити доцільність його впровадження в господарську діяль­ність підприємства, яка визначається перевищенням очікуваних доходів над витратами.

Калькулювання за етапами просування товару на ринок. Метою даного методу є обґрунтований розподіл витрат, що іден­тифікуються з конкретним продуктом підприємства. При цьому досягається деталізація локалізації витрат за окремими етапами життя продукту, починаючи з обґрунтування ідеї створення про­дукту і завершуючи зняттям його з виробництва.