Класифікаційна сукупність ризиків підприємства

Критерій	Види ризиків	Фактори формування
Підконтрольність підприємству	Системний ризик	Ризик, що визначається зовнішніми, незалежними від підприємства фак­торами
	Несистемний ризик	Ризик, величина якого визначається факторами, що є специфічними для даного підприємства
Позиціонування у ринковому сере­довищі (детальна локалізація ризи­ків)	Операційний ризик	Розміщення активів підприємства та їх структура
	Кредитний (про­центний) ризик	Структура формування пасивів під­приємства
	Ринковий ризик	Зміна ринкової позиції підприємства
	Діловий ризик	Організація виробничого процесу (зміна обсягів виробництва або опе­раційної маржі)
Форма ведення підприємством фі­нансово-госпо­дарської діяльно­сті	Діловий (опера­ційний) ризик	Коливання абсолютної величини чис­того доходу та руху грошових коштів
	Фінансовий ризик	Неспроможність підприємства об­слуговувати власні зобов'язання пе­ред третіми особами та ймовірність оголошення підприємства банкрутом
	Валютний ризик	Притаманний підприємствам, що ведуть фінансово-господарську дія­льність у кількох країнах та у своїх розрахунках використовують при­наймні дві валюти
	Політичний ризик	Притаманний підприємствам, що ведуть фінансово-господарську дія­льність у кількох країнах, і форму­ється внаслідок наявності відмінно­стей та зміни політичного клімату ведення підприємницької діяльності
Джерело форму­вання портфель­ного ризику	Систематичний ризик	Частина ризику, що формується під дією виключно загальноринкових факторів
	Активний ризик	Частина ризику, що не може бути пояснена за рахунок загальноринкових факторів

Слід наголосити, що ризик, пов'язаний із будь-якими управ­лінськими фінансовими рішеннями, зводиться, переважно, до кі­лькісної оцінки впливу невизначеності на фінансування суб'єкта господарювання — покриття його потреби у капіталі. Такий під­хід дає змогу говорити, що сукупність операційних, інвестицій­них та фінансових ризиків з достатнім рівнем достовірності мож­на звести до системи фінансових ризиків як невизначеності щодо забезпечення адекватності активів підприємства його зобов'я­занням перед власниками та кредиторами. Це дає можливість у певний спосіб спростити процес формулювання та обгрунтування критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень на рівні керівництва підприємства, оскільки такі критерії доцільно вира­жати у вартісному еквіваленті або, принаймні, у фінансових кате­горіях.

3. Модель та структура моделі управління фінансовими ризиками

Необхідність формалізації структури моделі управління ризи­ками пов'язана з потребою фінансового менеджменту підприємс­тва відокремити функціонально-організаційний блок, основне за­вдання якого полягатиме у повному та своєчасному виявленні зовнішніх і внутрішніх загроз підприємства, які виражаються у сукупності ризиків. У сучасній фінансовій літературі такий блок фінансового менеджменту часто називають моделлю управління ризиками (ризик-менеджмент). При цьому така модель тісно пов'язана із системою раннього попередження та реагування як методу фінансового контролінгу. Загалом, модель управління ризиками підприємства можна визначити так: модель управління фінансовими ризиками — це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансо­вого менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також: сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі.

Виходячи з наведеного вище визначення управління фінансо­вими ризиками суб'єкта господарювання можна обґрунтувати основні положення формування моделі управління фінансовими ризиками. Так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами суб'єктів господарю­вання виділяють такі фактори формування моделі управління фі­нансовими ризиками:

• структурування моделі управління фінансовими ризиками підприємства здійснюється виключно на основі особливостей фі­нансово-господарської діяльності конкретного підприємства, йо­го статутних цілей із відповідним урахуванням теоретико-методологічних основ (у тому числі викладених у даному розділі підручника);

• управління ризиками суб'єкта господарювання здійснюється на основі сукупності кількісних показників (коефіцієнтів та індикаторів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управлін­ня ризиками суб'єкта господарювання;

• вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризи­ками, має бути максимально насиченою, гранично повною та до­стовірною і включати, зокрема, якісні параметри та кількісні пока­зники, що характеризують основні фактори формування ризиків;

• цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до зістав-них одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансово-математичної та аналітичної обробки, а також форму­вання тренду їх зміни (розроблення сценаріїв розвитку подій);

• кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, що використовується моделлю управління фінансовими ризика­ми суб'єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інфор­мативним;

• обов'язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпе­чення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралі­зації фінансових ризиків;

• формування якісних та кількісних параметрів виявлення, ідентифікації та оцінки ризиків суб'єкта господарювання у пла­новому періоді в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної (стійкої) сукупнос­ті певних напрямів спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансови­ми ризиками;

• обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль моделі управління ризиками підприємства, її окремих складових елеме­нтів у вигляді методів, форм та технологій нейтралізації виявле­них ризиків у межах здійснення операційної, інвестиційної та фі­нансової діяльності.

Отже, формування адекватної та ефективної моделі управлін­ня ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:

• локалізація етапів (визначення структури) моделі управління ризиком;

• аналіз основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками;

• обґрунтування основних кількісних показників, що викорис­товуються в моделі управління ризиками.

Структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що став­ляться перед такою моделлю (рис. 2). Так, модель управління фінансовими ризиками спрямована на реалізацію зазначених ни­жче завдань, які, у свою чергу, є взаємоузгодженими послідов­ними ітераціями в системі управління фінансовими ризиками.

Рис. 2. Структура моделі управління ризиками підприємства

На першому етапі реалізації моделі управління ризиками здійснюється аналіз та дослідження господарських операцій або їх су­купності в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяль­ності суб'єкта господарювання, виявлення альтернативних сцена­ріїв її розвитку та обґрунтування ймовірності відхилення від пла­нового сценарію із формуванням відповідних наслідків для підпри­ємства — виявлення ризиків. Виявлені ризики підприємства мають бути локалізовані по центрах формування ризиків (та/або їх видів) на основі дослідження сукупності якісних параметрів виявленого ризику (зокрема, джерела його формування, форми, виду) та фак­торів їх формування. Ідентифікація ризиків є основою підбору та обґрунтування методів кількісного дослідження такого ризику, а також підтримання управлінських фінансових рішень щодо управ­ління ризиком. Реалізація обраного методу кількісного досліджен­ня ризиків суб'єкта господарювання з метою встановлення абсолю­тних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри ідентифікованого ризику на основі усталеної сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, забезпечує оцінювання такого ризику як послідовного етапу у процесі управління ним. Вод­ночас специфіка ідентифікованого ризику, форма його локалізації та його кількісні виміри визначають особливості проведення нейт­ралізації ризиків суб'єкта господарювання. Це здійснюється через прийняття управлінських фінансових рішень щодо реалізації пре­вентивних заходів фінансового, організаційного або правового ха­рактеру з метою забезпечення ефективності господарської операції суб'єкта господарювання, і може включати, зокрема, уникнення ризику, страхування, диверсифікацію та хеджування.

Розглянута послідовність етапів реалізації моделі управління ризиків (виявлення, ідентифікація, оцінка, нейтралізація) є цикліч­ним процесом із елементами паралельності. Тобто по завершенні одного циклу управління ризиком миттєво реалізується наступ­ний, що є логічною реакцією на мінливість внутрішнього та зов­нішнього економічного середовища, в межах якого постійно з'являються або зникають окремі фактори формування ризику, змінюється їх вплив на результати виконання господарських опе­рацій, здійснення фінансово-господарської діяльності. Аналогіч­ний моніторинг формування та реалізації ризиків у фінансово-господа­рській діяльності підприємства здійснюється паралельно — од­ночасно у розрізі сукупності господарських операцій, видів дія­льності, центрів формування ризиків і т. п.

Тема №10 АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

1. Оцінка фінансової звітності як основа прийняття фінансових рішень

2. Аналіз балансу підприємства

3. Аналіз звіту про фінансові результати підприємства

4. Аналіз звіту про рух грошових коштів

5. Аналіз звіту про власний капітал

У сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо важливим і практично значущим для забезпе­чення беззбиткової діяльності суб'єктів господарювання та запо­бігання їх банкрутству є систематичний і якісний аналіз фінансо­вої діяльності, зокрема аналіз фінансових звітів.

Фінансова звітність —- це сукупність форм звітності, які складені на підставі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для при­йняття цими користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці побудова фінансової звіт­ності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її підставі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпретації фінансової звітності.

Головна мета аналізу фінансових звітів — своєчасно вияв­ляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити ре­зерви поліпшення фінансового стану підприємства і його плато­спроможності.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

1. На підставі вивчення взаємозв'язку між різними показни­ками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх вико­ристання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, тобто прибутку та рентабельності, виходячи з реальних умов господар­ської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розроб­лення моделей фінансового стану за різних варіантів використан­ня ресурсів.

3. Розроблення конкретних заходів, які спрямовані на ефекти­вніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітів.

Аналіз фінансових звітів має допомогти фінансовим аналіти­кам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які до­поможуть виправити становище, прийняти рішення про ефектив­ніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбут­ньої діяльності фірми.

Аналіз фінансових звітів допомагає також вивчити ліквід­ність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспромож­ність підприємства.

Під час аналізу фінансових звітів найважливішим завданням є з'ясування фінансового стану фірми за звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми. При цьому з'ясовують:

—фінансову структуру — активи, які належать компанії, і зо­бов'язання, котрі вона на себе взяла;

—оперативний цикл — стадії, через які проходить компанія для того, щоб її продукція та послуги з'явилися на ринку;

—тенденції та порівняльну ефективність — напрям розвитку компанії у тому вигляді, в якому він проявляється, виходячи із зі­ставлення фінансових результатів за ряд періодів діяльності цієї компанії.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та прави­льно інтерпретувати результати опрацювання даних.

Масштаб і напрям роботи при аналізі фінансових звітів зале­жать від конкретної мети аналізу.

Аналіз фінансових звітів починається з попереднього ознайо­млення з компанією, далі здійснюється поглиблений розгляд її діяльності та структури її фінансів, відображених у фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби корис­тувачів щодо:

—участі співвласників у капіталі підприємства;

—придбання, продажу та володіння цінними паперами;

—оцінки якості управління;

—оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання;

—забезпеченості підприємства джерелами формування фінан­сових ресурсів;

—визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

—своєчасного коригування фінансової діяльності підпри­ємства.

Аналіз фінансових звітів повинен дати відповіді на два важли­ві запитання:

1. Чи має фірма прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік?

2. Чи спроможна фірма виконати свої фінансові зобов'язання і чи не призведе таке виконання зобов'язань до ліквідації фірми у зв'язку з нестачею фінансових ресурсів.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

—попереднє (загальне) оцінювання фінансового стану під­приємства та змін його фінансових показників за звітний пе­ріод;

—аналіз оборотності оборотних активів;

—аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підпри­ємства;

—аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

—аналіз фінансових результатів підприємства;

—оцінювання потенційного банкрутства;

—аналіз дохідності (рентабельності);

—аналіз використання капіталу;

—аналіз рівня самофінансування;

—аналіз валютної самоокупності.

Аналіз звітів підприємства дає змогу зробити висновки про те, якими фінансовими ресурсами володіє підприємство, наскільки ефективно воно використовує своє майно і власний капітал, якою є його кредитна та інвестиційна політика, чи є у підприємства ре­альні джерела формування фінансових ресурсів.