2. Стратегічне планування на підприємстві

Управління підприємством у довгостроковому періоді нерозри­вно пов'язане з використанням поняття «стратегія». У практику управління підприємствами термін «стратегія» був введений на початку 60-х років професором Гарвардського університету Кен Ендрюсом і Роландом Кристенсеном. Вони сформулювали конце­пцію стратегії розвитку компанії як засобу, що здатний пов'язати в єдине напрями діяльності та виявити сильні і слабкі сторони від­носно конкурентів. Відтоді в корпораціях почали функціонувати підрозділи перспективного (стратегічного) планування.

Стратегія планування — це одна із функцій управління, що являє собою процес вибору цілей підприємства та шляхів їх дося­гнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. Дедалі актуальнішим стає стратегічне планування для українських підприємств, що вступили у жорстку конкуренцію як між собою, так і з іноземними корпораціями.

У межах стратегічного планування стратегія підприємства є основним ядром його стратегічного управління. Для забезпечен­ня ефективного управління стратегічний план повинен ґрунтува­тися на глибоких дослідженнях та охоплювати період від трьох до десяти років. Він об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною (спільною) метою, надає усім процесам однонапрямленість і скоординованість, що дає змогу найбільш повно й ефек­тивно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Ефективність формування стратегічного плану значною мірою залежить від обґрунтованості вибору методу планування (сукуп­ності прийомів і способів вивчення економічних процесів) та розробляння адекватної стратегії. Правильному вибору методу сприятиме врахування їх можливостей відповідно до ознак кла­сифікації планування (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація методів планування

Класифікаційні ознаки	Методи планування
Вихідна позиція для розроблення плану	• ресурсний (за можливостями) • цільовий (за потребами)
Принципи визначення планових показників	• екстраполяційний • інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових пока­зників	• спробно-статистичний • чинниковий • нормативний
Узгодженість ресурсів та потреб	• балансовий • матричний
Варіантність розроблювальних планів	• одноваріантний (інтуїтивний) • поліваріантний • економікб-математичної оптимізації
Спосіб виконання розрахункових операцій	• ручний • механізований • автоматизований
Форма подання планових показни­ків	• табличний • лінійно-графічний • логіко-структурний (сітьовий)

Вибираючи методи планування, необхідно враховувати вимо­ги до них.

Методи планування мають:

1. бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, осо­бливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринко­вих відносин;

2. найповніше враховувати профіль діяльності об'єкта плану­вання, різноманітність у засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети — збільшення прибутку;

1. різнитися залежно від виду плану, що розробляється.

Обираючи метод планування, необхідно врахувати фактори, що впливають на цей вибір:

- складність визначення показника, що входить до плану, та його взаємозв'язки з іншими показниками;

- термін планування;

- забезпеченість вихідною інформацією щодо впливу факто­рів зовнішнього і внутрішнього середовища на діяльність підпри­ємства;

- результати аналізу відповідних показників у передплановому періоді.

Сучасні темпи зростання інформації є настільки стрімкими, що стратегічне планування — це єдиний засіб прогнозування майбутніх проблем і можливостей підприємства. Воно забезпечує керівництву підприємства формування плану на тривалий термін. Чітке уявлення про те, чого підприємство хоче досягти, допома­гає йому знайти найбільш обґрунтовані шляхи дій. За умов роз­роблення обґрунтованих планів для керівництва знижується ри­зик прийняття неправильного управлінського рішення. Страте­гічне планування як управлінська основа дає змогу забезпечити необхідний рівень управління підприємством.

Формування стратегічного плану підприємства передбачає розроблення цілого ряду стратегій: розвитку підприємства, орга­нізаційної, інтеграційної, фінансової, ресурсної, стратегії поведі­нки; маркетингової, товарно-ринкової, технологічної та соціаль­ної стратегії. Головну роль у розробленні стратегічного плану відіграє фінансова стратегія.

Фінансова стратегія як категорія фінансового менеджменту має свої особливості. Поряд з іншими функціональними стратегі­ями — технологічною, маркетингу та іншими вона може розгля­датися також як функціональна стратегія. Водночас наявність фі­нансових ресурсів визначає можливість і варіанти реалізації як базової стратегії розвитку підприємства, так і її функціональних стратегій. З погляду розвитку підприємства фінансова стратегія є ключовою стратегією.