15. Поняття та особливості індивідуальних трудових правовідносин, їх структура

індивідуальні трудові відносини є основ­ними у предметі трудового права. До складу індивідуальних тру­дових правовідносин належать: правовідносини щодо укладан­ня, зміни та припинення трудового договору; щодо професійної орієнтації і професійного добору кадрів; щодо нормування та оплати праці; щодо робочого часу; щодо часу відпочинку; щодо охорони праці та здоров'я на виробництві; щодо забезпечення дисципліни праці; щодо оцінки результатів праці та атестації працівників; щодо професійного навчання, перенавчання та під­вищення кваліфікації працівників; щодо притягнення до дис­циплінарної відповідальності працівників; щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору; щодо досудового роз­в'язання індивідуальних трудових спорів.

Індивідуальні трудові правовідносини характеризуються низ­кою сутнісних і юридичних ознак. Суб'єктами індивідуальних трудових правовідносин є працівник і роботодавець, які мають спеціально визначений правовий статус. Підставою їх виникнен­ня є специфічний юридичний факт — трудовий договір, а для деяких категорій працівників — складний юридичний склад, до якого крім трудового договору входять також інші юридичні фак­ти (акт обрання або затвердження). Вони опосередковують пра­цю несамостійну (підлеглу); поведінка суб'єктів визначається внутрішнім трудовим розпорядком; правовідносини мають три­ваючий характер; є відплатними.

До індивідуальних трудових відносин відносяться:

n     по професійній орієнтації і профотбору, здійснюваному роботодавцем;

n     по висновку, зміні і припиненню трудового договору;

n     по навчанню працівників безпосередньо на виробництві і підвищенню їхньої кваліфікації;

n     по відстороненню працівників від роботи;

n     по оцінці й атестації працівників;

n     по заробітній платі і нормуванню праці;

n     за робочим часом і часу відпочинку;

n     по дисципліні праці;

n     по охороні праці;

n     по дисциплінарній відповідальності працівника;

n     по матеріальній відповідальності сторін трудового договору.

Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних суб'єктів, що, будучи визнані правом, одержали свій реальний правовий статус.

З розвитком соціального партнерства колективні відносини вийшли за рамки підприємств і створили нову соціально-трудову вертикаль, що пронизує тканину трудових відносин  від рівня конкретного підприємства до загальнонаціонального рівня.

Колективні трудові відносини – це середовище обирання індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне положення  з  індивідуальними трудовими відносинами.

           Так, підводячи підсумок сказаному, можна зробити висновок, що трудові відносини як предмет трудового права являють собою ланку виробничих відносин, що складаються в процесі застосування праці в суспільній кооперації праці, коли громадянин включається в колектив організації для виконання визначеного роду роботи (трудової функції) з підпорядкуванням установленому трудовому розпорядку.

Поняття та особливості індивідуальних трудових правовідносин, їх структура

По своему субъектному составу все тесно связанные с трудовыми отношения могут быть дифференцированы на две группы:

  • индивидуальные отношения;

  • коллективные отношения.

   В группу индивидуальных , связанных с трудовыми, отношений, в частности, включаются: отношения по трудоустройству, возникающие между лицом, ищущих работу, и частным бюро найма либо гос службой занятости (предшествуют трудовым) отношения по профессиональной подготовке   лица, ищущего работу, непосредственно в работодателя (также предшествуют трудовым) отношения по профессиональному переобучению работника конкретной организации непосредственно в работодателя, а также отношения по материальной ответственности   сторон трудового договора (сопутствуют трудовым) отношения между органами гос службы занятости и лицом, временно утратившим работу и заработок по поводу получения определенных мэр поддержки (вытекающие из трудовых) и др.

Между работником и работодателем возникает индивидуальное трудовое правоотношение на основании такого юридического акта как трудовой договор . Между другими субъектами (работниками, их представителями, прежде всего профсоюзами , и работодателем: физическим либо юридическим лицом, организацией, их представителем и др.) в согласовании с нормами трудового права и на основании Иных юридических актов возникают непосредственно связанные с трудовыми иные правоотношения.