9.Трудове законодавство: поняття, структура, сфера дії.

Трудове законодавство — це сукупність зведених у систему нормативних актів з трудового права, виданих компетентними державними та іншими правомочними органами. Такі офіційні акти нормотворчості, якими встановлюються, закріплюються або скасовуються правові норми з питань праці, ще називають джерелами права. Сьогодні жодна з економічних систем не може обійтись без регулювання цих питань в законодавчому порядку. Від ефективності правового регулювання суспільних відносин, а трудові відносини є їх складовою частиною, залежить рівень розвитку суспільства. Законодавство України про працю спрямоване на встановлення високого рівня умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Конституція

Нормативні акти з питань регулювання суспільних трудових відносин видаються вищими органами державної законодавчої і виконавчої влади — Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів; органами державного управління — міністерствами і відомствами; органами місцевого самоврядування; безпосередньо підприємствами, установами, організаціями. Цим пояснюється ієрархічний принцип, на якому базується система трудового законодавства.

Юридичну силу нормативного акта, який входить в систему трудового законодавства, виражає його назва.

Закон — це законодавчий правовий акт, що видається вищим органом державної законодавчої влади або приймається референдумом і тому має вищу юридичну силу. Стосовно трудового законодавства таким є Конституція — основоположне джерело трудового права і закони України. Звід багатьох з них — Кодекс законів про працю (КЗпП) — єдиний систематизований законодавчий акт, яким комплексно регулюються трудові відносини.

Меншою юридичною силою характеризуються підзаконні нормативні акти, які видаються і приймаються центральними та місцевими органами. Серед них найбільшу юридичну силу мають укази і розпорядження Президента України з питань регулювання праці; далі йдуть постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств. Всі вони видаються на виконання і в рамках закону і покликані усунути прогалини в правовому регулюванні трудових відносин. Обов'язковою вимогою до підзаконних нормативних актів є їх відповідність змісту законодавчих актів та узгодженість з ними.

Нормативні акти міністерств і відомств складають значну частину в системі трудового законодавства, причому формується вона з нормативних актів, виданих, з одного боку, галузевими міністерствами і відомствами, а з іншого — Міністерством праці або Державним комітетом з нагляду за охороною праці (лише з питань охорони праці). Тому, з метою впорядкування видання міністерствами, відомствами, іншими органами державної виконавчої влади нормативних актів, забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій Указом Президента від 3 жовтня 1992 року введено з 1 січня 1993 року державну реєстрацію відомчих нормативних актів Міністерством юстиції.

Нормативні акти місцевої влади не посідають помітного місця серед джерел трудового права.

Що ж до рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то сфера їх дії поширюється на всю територію республіки, але обов'язковою вимогою до них є те, що вони не повинні суперечити трудовому законодавству України.

Найнижчий щабель в ієрархії нормативних актів з трудового права займають локальні, але вони складають найбільшу частину в системі трудового законодавства України. Суть їх у тому, що вони розвивають, уточнюють загальні законодавчі норми, конкретизуючи їх з врахуванням реальних можливостей і умов окремого підприємства, установи чи організації.

Кодекс законів України про працю: загальна характеристика

Трудовое законодательство регулирует трудовые отношения между работниками и собственниками предприятий, учреждений и организаций независимо от формы собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности.

Основные трудовые права человека и гарантии их реализации закрепляет Конституция Украины.Отрасль трудового права отличается многообразием источников, среди которых: международные договоры, в частности конвенции Международной Организации Труда, нормативно-правовые акты, нормативные договоры. Основной нормативно-правовой акт в этой отрасли права - Кодекс законов о труде Украины, Принятый 10 декабря 1971 г. и с тех пор неоднократно подвергавшийся изменениям и дополнениями. Кодекс законов о труде Украины регулирует Наиболее важные аспекты трудовых правоотношений, а именно:

1) порядок заключения и исполнения коллективного договора;

2) порядок заключения и расторжения индивидуального трудового договора;

3) порядок высвобождение работников и последующего их трудоустройства;

4) продолжительность рабочего времени и времени отдыха работников;

5) основы нормирования труда;

6) общие нормы определения оплаты труда;

7) гарантии трудовых прав;

8) обеспечение трудовой дисциплины;

9) обеспечение охраны труда;

10) порядок разрешения трудовых споров;

11) права и полномочия профсоюзов и трудовых коллективов.

Структура:

- Общие положения

- Коллективный договор

- Трудовой договор

- ОБЕСПЕЧЕНИЕ ЗАНЯТОСТИ ВЫСВОБОЖДАЕМЫХ РАБОТНИКОВ

- Рабочее время

- ВРЕМЯ ОТДЫХА

- Нормирование труда

- ОПЛАТА ТРУДА

- ГАРАНТИИ И компенсации

- Гарантии при возложения на работников материальной ответственности за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации

- ТРУДОВАЯ ДИСЦИПЛИНА

- ОХРАНА ТРУДА

- ТРУД ЖЕНЩИН

- ТРУД МОЛОДЕЖИ

- Льготы для работников, совмещающим работу с обучением

- ИНДИВИДУАЛЬНЫЕ ТРУДОВЫЕ споры

- Профессиональные союзы. УЧАСТИЕ РАБОТНИКОВ В УПРАВЛЕНИИ предприятиями, учреждениями, ОРГАНИЗАЦИЯМИ

- ТРУДОВОЙ КОЛЛЕКТИВ

- ОБЩЕОБЯЗАТЕЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ СОЦИАЛЬНОЕ СТРАХОВАНИЕ И пенсионное ОБЕСПЕЧЕНИЕ - НАДЗОР И КОНТРОЛЬ ЗА соблюдением ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА О труде

Конституция Украины как основной источник трудового права

Основным источником трудового права является Конституция Украины от 28 июня 1996 года, закрепляющая важнейшие трудовые права человека и гражданина и гарантии их реализации. Эти положения отражены в ст.ст. 3, 8,19, 21, 22, 23, 24, 36, 43, 44, 45, 46, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 64, 68 и некоторых других.

Важнейшим разделом новой Конституции Украины, определяющим ее демократические начала, является раздел II «Права и свободы человека и гражданина». Не случайно конституционному закреплению прав, свобод и гарантий уделяется такое большое внимание, ведь в ст. 3 предусматривается, что утверждение и обеспечение прав и свобод человека является главной обязанностью государства.

В Конституции 1996 года не только сохранены установленные прежней Конституцией права и свободы граждан, но и значительно расширен их перечень, прежде всего за счет включения прав и свобод, закрепленных в международно-правовых актах о правах человека. Некоторые формулировки Всеобщей декларации прав человека и Международных пактов о гражданских и политических, экономических, социальных и культурных правах человека буквально воспроизведены в тексте Основного Закона. Впервые закреплены право на предпринимательскую деятельность, не запрещенную законом, право работающих на забастовку для защиты своих экономических и социальных интересов, право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, право на заработную плату не ниже той, что определена законом, право на социальную защиту в случае безработицы по не зависящим от гражданина обстоятельствам и целый ряд других. Усилены конституционные гарантии прав и свобод, конкретизированы условия их осуществления.

Закрепленное в ч. 1 ст. 43 право на труд сформулировано в соответствии со ст. 23 Всеобщей декларации прав человека. Каждый имеет «возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно избирает, или на который свободно соглашается». Человек самостоятельно распоряжается своими способностями к труду и избирает тот или иной вид деятельности, род занятий, а может и не заниматься трудовой деятельностью.