Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іспит з ІДПУ.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
125 Кб
Скачать
☆
  1. Суд і судочинство в Запорізькій Січі. Джерела та риси козацького права

У судовому процесі запорозькі судді керувалися "козацьким правом" і власною мудрістю. Але це не означало, що судовий розгляд супроводжувався свавіллям і нескінченною тяганиною. Суд був відкритим, його контролювало усе козацьке товариство і керівництво Січі.

Найпоширенішою формою судового процесу був змагальний процес. Обидві сторони перед суддями словесно викладали суть справи, після чого судді ухвалювали усне рішення, яке підлягало негайному виконанню. Такий простий і швидкий суд мав місце на Січі як військовій одиниці держави.

У паланках процес був інакший. Обидві сторони приходили до паланкового судді і викладали суть справи і обопільні претензії. Якщо відповідач погоджувався з претензіями позивача, суддя відряджав козаків для освідчення розміру заподіяної шкоди. Після цього ухвалював рішення.

Якщо позивач не погоджувався з вироком, то розпочиналася друга стадія судочинства - обох відсилали на Січ на суд курінного отамана (кожна паланка була приписана до певного куреня). Тут суддею був курінний отаман, який вислуховував сторони і ухвалював присуд.

Коли ж і тут не вдавалося дійти згоди, сторони разом із курінним отаманом вирушали до Генерального судді Січі. Вислухавши вирок паланкового і курінного судів, Генеральний суддя ухвалював рішення у справі. Якщо і його не визнавали, то всі четверо (сторони, курінний отаман і Генеральний суддя) ішли до кошового отамана, який виносив остаточний присуд, приєднуючись до судового рішення паланкового, курінного чи Генерального судів.

Демократизм судочинства полягав у тому, що позивач чи відповідач і тут мав право висловити свою незгоду. В такому разі за наказом кошового отамана за впертість його били киями, доки не погоджувався з рішенням суду.

Іншою формою судочинства був слідчо-розшуковий процес. Уповноважені на це особи проводили слідчі дії, практикувалося попереднє ув'язнення, дозволялися тортури та побиття на допиті

Стосовно всіх злочинців на Січі допускалася амністія - порука всього війська запорозького, духовних осіб, особливо якщо це була людина заслужена і шанована.

  1. Формування української національної держави у ході визвольної війни під проводом б. Хмельницького 1648-1657

Шість років боротьби за Українську державу під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648- 1654 років продемонстрували надзвичайно високий як на той час рівень громадянської зрілості наших предків. У короткий термін і в екстремальних умовах бойових дій створена Богданом Хмельницьким козацька держава мала всі риси державності і характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування.

Козацька держава періоду Б. Хмельницького мала всі характерні для будь-якої держави ознаки: політичну владу, територію, політико-адміністративний устрій, право, суд і судочинство, фінансову систему та податки, соціальну структуру населення, власне військо, активну зовнішню політику.

Політична влада на звільнених територіях України та Запорожжя перебувала в руках гетьмана та старшини, обраної козацькою радою. Навіть в умовах війни козацькі ради розв'язували найголовніші питання внутрішньої та зовнішньої політики. Обраний козацьким товариством гетьман виконував законодавчі та виконавчі функції (видавав універсали, накази, розсилав листи). З часом у руках гетьмана зосередилася необмежена влада. Б. Хмельницький вже називав себе "самодержцем руським", посол Венеції говорив про нього як про "справжнього государя", а керівник англійської революції Олівер Кромвель називав його "імператором запорозьких козаків".Суспільний устрій та державний лад Української Гетьманської держави

Соціальна структура населення. В умовах визволення України з-під магнатсько-шляхетськогогніту поступово складалася нова соціальна структура держави. У Гетьманщині визначалося п'ять станів: козацтво, шляхетство, духовенство, міщанство, селянство. Стани поділялися на окремі соціальні групи, які розрізнялися правовим та економічним становищем. До привілейованої групи належали: українська шляхта, козацька старшина, найвище православне духовенство, міська знать. їм значно поступалися в правах і соціальному становищі рядові козаки, міська біднота, селянство. В умовах Національно-визвольної війни козацтво отримувало помітну підтримку та увагу з боку Богдана Хмельницького. Щоб розширити соціальну базу Гетьманщини, він надав право селянам переходити в козацький чи міщанський стан.

У роки Національно-визвольної війни українське військо нараховувало до 300 тис. осіб. Воно складалося з представників різних верств суспільства й уперше в історії носило загальнонародний характер. В. Антонович вбачає велику заслугу Б. Хмельницького у створенні Української армії з цивільних людей (не козаків), які зовсім не знали ні військової справи, ні дисципліни. Українська армія була однією з найкращих у Європі за військовою організацією й тактикою. Під проводом Б. Хмельницького вона завдала поразки найкращим польським полководцям - Потоцьким, Вишневенькому, Чернецькому. У багатьох битвах Національно-визвольної війни українські війська виявили масову жертовність, героїзм, самопожертву в ім'я України.