- •Предмет та завдання курсу, його місце і роль у системі юридичних дисциплін.
- •Боспорське царство та його право
- •Скіфська рабовласницька держава та право
- •Формування державності у східних слов’ян. Виникнення Київської Русі
- •Реформи Володимира Святославовича та їх історичне значення для завершального етапу формування Київської держави
- •Суспільний устрій кр
- •Державний лад кр
- •Джерела та основні риси права кр
- •Риси цивільного права за руською правдою
- •Риси кримінального права та процесу за рп
- •Формування та розвиток Галицько-Волинської держави
- •Особливості суспільного та державного устрою г-в держави
- •Джерела та основні риси права г-в держави
- •Станова організація литовсько-руського суспільства, її вплив на формування інститутів державної влади
- •Структура й функції органів центрального та місцевого управління в Литовсько-Руській державі
- •Джерела права Литовсько-Руської держави, їх загальна характеристика
- •Кримінальне право і процес за литовськими статутами
- •Цивільне право і процес за литовськими статутами
- •Польсько-Литовські унії та їх наслідки для України
- •Суспільний лад та правовий статус населення на українських землях у складі Речі Посполитої
- •Виникнення та розвиток Запорізької Січі
- •Запорізька Січ: Структура та функції органів влади і управління
- •Суд і судочинство в Запорізькій Січі. Джерела та риси козацького права
- •Формування української національної держави у ході визвольної війни під проводом б. Хмельницького 1648-1657
- •Зборівський 1649 та Білоцерківський 1651 договори – етапи юридичного оформлення Української Гетьманської держави.
- •Суспільний устрій та державний лад Української Гетьманської держави
- •Правове регулювання відносин власності на землю в Україні-Гетьманщині
- •Джерела та основні риси права Української Гетьманської держави
- •Правовий статус України за Березневими статтями 1654 р
- •Пакти і Конституція права і вільностей Війська Запорозького: зміст і значення
- •Гетьманські статті – конституції 17-18 ст – основа державного статусу Гетьманщини
- •Судова система та судочинство Гетьманщини 1654-1783
- •Причини та результати кодифікації права в уКраїні у 18 ст
- •Суспільно-політичний устрій українських земель у складі Російської імперії кінець 18-19 ст.
- •Причини та наслідки кодифікації права в першій пол. 19 ст
- •Буржуазні реформи 2 пол. 19 ст в Росії та їх реалізація в Україні
- •Селянська реформа 1861 та її реалізація на українських землях
- •Земська реформа 2 пол. 19 ст та її реалізація на Україні
- •Судова реформа 2 пол. 19 ст та її реалізація на Україні
- •Основні риси цивільного права та процесу на українських землях у складі Російської імперії у 2 пол 19 ст
- •Основні риси кримінального права та процесу на українських землях у складі Російської імперії у 2 пол 19 ст
- •Суспільно-політичний устрій в Галичині, Буковині та Закарпатті у складі Австро-Угорської імперії
- •Джерела та основні риси права в Галичині, Буковині та Закарпатті у складі Австро-Угорської імперії
- •Центральні та місцеві органи влади і управління унр
- •Судова система унр: структура, нормативні акти
- •Законодавча діяльність Центральної Ради
- •Конституція унр: зміст та значення
- •Українська держава гетьмана Скоропадського. Закони про тимчасовий державний устрій (29.04.1918)
- •Судова система і правоохоронні органи в період Гетьманату Скоропадського
- •Правова система в період Гетьманату Скоропадського
- •Органи влади і управління унр за доби Директорії
- •Зміни в судовій та правовій системах за доби Директорії
- •Проголошення, поширення та правове оформлення радянської влади в Україні
- •Органи влади і управління Західноукраїнської Народної Республіки. Акт злуки від 22.01.1919
- •Перша радянська Конституція 1919 в Україні
- •Становлення радянського права в Україні 1917-1920
- •Кодифікація конституційного і адміністративного права в усрр у 20-х рр 20 ст
- •Кодифікація цивільного, цивільно-процесуального та сімейного права в 20-х рр 20ст.
Зборівський 1649 та Білоцерківський 1651 договори – етапи юридичного оформлення Української Гетьманської держави.
8 серпня 1649 року укладено не вигідний для України Зборівський мирний договір, який згодом мав бути затверджений польським сеймом. За умовами цього договору: • Українську державу — Гетьманщину — польський уряд визнавав у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Волинь і Поділля залишалися під владою польського короля; • у Гетьманщині влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалася в Чигирині; • західний кордон Гетьманщини проходив уздовж р. Случ (так звана «козацька лінія»), і коронне польське військо не мало доступу на території, що лежать на правобережжі Случі; • зберігалися вільності Війська Запорізького; • кількість реєстрових козаків установлювалася в межах 40 тис. осіб (насправді військо Б. Хмельницького налічувало до 150 тис.); • проголошувалася амністія всім учасникам Національно-визвольної війни; • селяни, які не потрапили до козацького реєстру, мали повернутися до панів; • католицька і православна шляхта зрівнювали в правах; • православний київський митрополит мав увійти до польського сенату; • питання про унію передавалося на розгляд сейму. Підписаний з поляками мирний договір не відповідав реальній розстановці сил у Національно-визвольній війні. Український народ не прийняв Зборівського миру й відповів на нього новими повстаннями проти поневолювачів. Було зрозуміло, що цей документ має тимчасовий характер. 28 вересня 1651 року між Б. Хмельницьким та поляками був укладений тяжкий для України Білоцерківський мирний договір. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були: • кількість реєстрового війська зменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осіб; • козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством; • у Брацлавське й Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація; • магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки в Брацлавському та Чернігівському воєводствах, а також відновлювалася їхня влада над селянами; • гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримським ханством, крім того, він позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами. Б. Хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті король діставав право призначати й звільняти гетьманів; • на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо; • усю старшину й полковників мав відтепер затверджувати король; • поляки підтверджували права православної церкви; • проголошувалася амністія всім учасникам повстання. Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидві сторони були так виснажені війною, що сподівалися виграти хоч короткий перепочинок
Суспільний устрій та державний лад Української Гетьманської держави
У 60-70-х роках XVII ст. провідне місце у суспільних відносинах Гетьманщини починають займати представники військової козацької знаті. Провідний стан українського суспільства отримав назву "знатне військове товариство”. У свою чергу воно поділялося на три основні прошарки:
1) бунчукове товариство — це відомі своїми заслугами, авторитетом чи соціальним становищем люди, яких гетьман взяв під свій бунчук (гетьманський знак). З того часу бунчукові товариші потрапили під особисту юрисдикцію самого гетьмана. Здебільшого це була генеральна старшина. Вона мала певні привілеї, судочинство щодо неї проводив лише гетьманський суд;
2) військове товариство підпорядковувалося Генеральній військовій канцелярії. До складу товариства включалися авторитетні військові, що залишилися за межами чітко визначеного кількісно бунчукового товариства. Судочинство щодо них проводив особисто гетьман;
3) значкове товариство. Значком називався прапор (корогва). Особа, яка приймалася "під значок”, вилучалася із козацького загалу і передавалася під юрисдикцію полкової управи. Лише полковнику надавалося право зараховувати до складу значкового товариства.
Найширші військові обов’язки в Українській гетьманській державі покладалися на козаків. Після Визвольної війни перехід селян до козацького стану був значно обмежений. Отримати статус козака могли лише особи, які одружувалися на козацькій дочці або вдові.
Міщани — це верства, що раніше за інших стала замкненим суспільним станом. Процесу набуття незалежності міщанами сприяло отримання містами прав на самоврядування. У Гетьманщині налічувалося 12 магістратських міст, тобто тих, що володіли магдебурзьким правом: Київ, Чернігів, Переяслав, Новгород-Сіверський, Стародуб, Ніжин, Погар, Мглин, Остер, Козелець, Полтава,
Як у магістратських, так і ратушних містах ішов інтенсивний процес соціального розшарування. Залежно від економічного становища міщани поділялися на три категорії:
- Міська аристократія (заможні купці, власники майстерень, а також духовенство, знатні військові товариші, які працювали у місті). До купців належали особи, котрі мали капітал у 500 крб. і більше. Купці об’єднувалися в гільдії, члени яких звільнялися від подушного податку, рекрутчини та тілесних покарань. Водночас вони мали виконувати шляхову, постойну та інші види повинностей.
- Середній прошарок (ремісники і торгівці);
- Міські низи (незаможні ремісники і дрібні торгівці).
- Селянство. Духовенство.
Вищі церковні ієрархи (митрополит і єпископи) обиралися на козацьких радах, а нижче духовенство — на сільських сходах. їх обрання затверджував голова держави — гетьман. Попри певну залежність духовних осіб від світської влади, церква була самостійною у вирішенні внутрішніх церковних питань.
Гетьман України був правителем України, главою генерального уряду. Він мав широкі державновладні повноваження — законодавчі, виконавчі, судові, скликав ради.
Вища судова інстанція — Військова (козацька) рада.
Уряд складався з генеральної старшини, яка очолювала окремі галузі управління. Наприклад, за військові справи і матеріальне забезпечення відповідали генеральний обозний, осавул, хорунжий.
Генеральний обозний був другою посадовою особою в державі після гетьмана. Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьманської влади; генеральний писар опікувався зовнішніми відносинами, генеральний суддя очолював найвищий судовий орган, який був апеляційною інстанцією для полкових і сотенних судів, а справами скарбниці відав генеральний підскарбій.