11. Судова система та судочинство Гетьманщини 1654-1783

У цей період полкові суди були наділені широкими повноваженнями: вони могли виносити смертні вироки, які виконувались без погодження з вищими органами.

Нижчою ланкою козацької судової системи були сотенні суди, на чолі яких стояв сотник. Вони розглядали справи всіх мешканців сотні, окрім осіб, вилучених з-під їх юрисдикції.

У Гетьманщині продовжували функціонувати магістратські суди, які існували в містах з правом самоврядування ще за польських порядків, та ратушні – в непривілейованих містах. Проте до кінця XVII століття відбувається об'єднання козацьких та міських судів. Хоча формально й існували окремо суди козацькі й міщанські, але функціонально вони репрезентували одне й те ж судочинство.

Судові справи селян, посполитих, а інколи й рядових козаків розглядали сільські та копні суди, в яких велику роль відігравала громада. На панських підданих поширювали свою дію домініальні (панські) суди.

Крім того, у Гетьманщині утворюються кілька видів спеціалізованих судів, за компетенційними ознаками: духовні суди; цехові суди; суд грецького Ніжинського братства; ярмаркові суди; митні суди, третейські суди.

У судовому процесі Гетьманщини завжди брали участь дві сторони: обвинувачення і захист. Функцію обвинувачення, як правило здійснював потерпілий, захисту – обвинувачений чи його захисник.

За загальним правилом, у Гетьманщині суд починав розгляд кримінальної справи лише за наявності скарги потерпілого. Правом сторони було звернутися з позовом або відмовитися від такого звернення.

Безперечним свідченням високого рівня розвитку українського судового процесу була можливість апеляційного оскарження судового рішення до вищої інстанції, з метою домогтися нового вирішення справи по суті.

Відбуваються певні зміни і в судовій компетенції інших українських органів влади та судових органів. Так, з 1720 року Генеральна військова канцелярія, яка є вищою центральною установою Гетьманщини, починає здійснювати судові функції і стає вищою апеляційною інстанцією. В її роботі брав участь гетьман, а якщо він був відсутній, то його заступало декілька осіб з Генеральної старшини.

Судовий процес Гетьманщини в XVIII столітті загалом зберіг основні ознаки попереднього періоду. Але посилене втручання Росії у внутрішні справи України і, зокрема, у її судочинство, внесло певні зміни. З’являються чіткі вимоги до форми поданої до суду скарги, формалізм процесу у оцінці пояснень свідків. За універсалом гетьмана К. Розумовського від 17 листопада 1760 року Генеральний військовий суд був позбавлений функції суду першої інстанції для козацької старшини і мав виконувати виключно апеляційні функції. Позбавлення вищої судової установи функції розгляду судових справ у першої інстанції було, безперечно, прогресивним явищем.

Кардинальні зміни в судоустрої Гетьманщини провадяться за універсалом К. Розумовського від 19 листопада 1763 року. В результаті судової реформи 1763 року створені три види судів: гродські – для розгляду кримінальних справ, земські – для цивільних і підкоморські – для межових. Генеральний військовий суд залишився апеляційною інстанцією для новоутворених судів.