- •1.Конституційне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна.
- •2.Система конституційного права у зарубіжних країнах.
- •3.Особливості норм і інститутів конституційного права в зарубіжних країнах.
- •4. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Основні види джерел:
- •1) Мусульманське;
- •2) Індуське;
- •3) Іудейське.
- •5. Джерела конституційного права основних правових сімей (романо-германська та англо-американська).
- •6. Релігійне право загальна характеристика та основні джерела.
- •7. Поняття ознаки та види законів як джерел конституційного права у зарубіжних країнах.
- •9. Поняття ознаки та види актів судових органів як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Поняття ознаки та види конституційних звичаїв як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •12. Конституція як основне джерело конституційного права у зарубіжних країнах.
- •13. Поняття, ознаки, види та форми конституцій у зарубіжних країнах.
- •14.Способи розробки та прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •15.Способи та порядок внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах.
- •16. Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах та його моделі.
- •17. Поняття, ознаки та види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •18. Форма держави поняття, види та структура.
- •19.Форма правління в зарубіжних країнах.
- •20.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •21. Федералізм: поняття основні ознаки та сучасні тенденції у зарубіжних країнах. Розподіл компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •Розподілення компетенції і відношення проміж федерацією та її суб’єктами
- •22. Децентралізація та місцеве самоврядування в зарубіжних країнах.
- •23.Муніципальні системи зарубіжних країн.
- •24. Парламентський та міністеріальний режим.
- •25.Поняття та структура конституційного становища особистості в зарубіжних країнах.
- •26. Способи набуття та припинення громадянства в зарубіжних країнах.
- •27.Права людини і права громадянина. Права, свободи і обов’язки особистості.
- •28.Поняття та види прав особистості у зарубіжних країнах. Покоління прав особистості.
- •Становлення четвертого покоління[ред. • ред. Код]
- •29.Рівність прав свобод і обов’язків особистості.
- •30.Принципи законодавства про конституційне становище особистості в зарубіжних країнах.
- •30.Принципи законодавства про коснстит.Становище особистості.
- •31.Гарантії прав і свобод особистості в зарубіжних країнах.
- •32.Поняття, функції та види політичних партій у зарубіжних країнах. Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •Функції політичних партій:
- •Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •33.Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •34.Поняття ознаки та види багатопартійної системи у зарубіжних країнах.
- •35.Поняття та види виборів. Поняття і принципи виборчого права.
- •36. Поняття та види виборчих систем. Мажоритарна виборча система.
- •37.Пропорційна виборча система. (відсотковий бар’єр, виборча квота, розподіл голосів за залишками).
- •38.Поняття і види референдумів. Предмет та формула референдуму.
- •39.Правове становище парламентів у зарубіжних країнах.
- •40.Місце парламентів у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •41.Органи та посадові особи парламентів у зарубіжних країнах.
- •42.Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах.
- •43.Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентських монархіях та республіках.
- •44. Поняття та стадії законодавчого процесу в зарубіжних країнах.
- •45.Статус парламентарія. Види депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •46.Правове становище монархів, у т.Ч. Порядок та способи успадкування трон. Місце монарха у системі органів державної влади.
- •47. Правове становище президентів у зарубіжних країнах. Місце президента у системі органів державної влади.
- •48.Правове становище уряду та його місце у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •49. Види урядів та структура урядів зарубіжних країн.
- •51. Конституційнй розвиток сша
- •52. Конститу́ція сша та її особливості.
- •53. Конституційний контроль в сша.
- •54. Основи правового становища особистості в сша
- •55. Політичні партіїї сша. Особливості двопартійної системи сша.
- •56. Правове становище президента сша.
- •58. Центральні колегіальні органи виконавчої влади у сша
- •59.Правове становище Конгресу сша
- •60. Структура конгресу сша.
- •61.Організаційно-правові форми діяльності конгресу.
- •62.Федерація сша
- •63.Місцеве самоврядування в сша
- •64.Конституційний розвиток Великої Британії.
- •66. Правове становище монарха Великої Британії.
- •67. Партійна система Великої Британії
- •68.Структура парламенту Великої Британії. Палата Лордів (800 ). Палата громад (650) людей.
- •69. Правове становище парламенту Великої Британії.
- •70.Комітети британського парламенту
- •71. Уряд та Кабінет Міністрів Великобританії. Внутрішній кабінет. Таємна рада
- •72.Територіальний устрій Великої Британії.
- •73.Місц. Самоврядування у Великої британії
- •76.Правова охорона Конституції Франції
- •77. Основи конституційного становища особистості у франції
- •78.Правове становище президента у Франції
- •79.Партійна система Франції
- •80. Правове становище Парламенту Франції.
- •81.Правове становище уряду Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •82. Регіональне і місцеве управління управління і самоврядування у Франції.
- •83. Конституційний розвиток Німеччини.
- •84.Основний закон фрн.
- •85. Конституційний контроль в фрн.
- •86.Правове становище президента фрн.
- •87.Партійна система фрн
- •88. Бундестаг
- •89.Бундесрат.
- •91.Федерація фрн.
- •92.Місце́ве самоврядування у фрн
- •93.Конституційний розвиток Японії
- •94. Конституція Японії 1947 p та її характеристика.
- •95. Партійна система японії
- •96.Правове становише імператора Японії.
- •97.Правове становище Парламенту Японії.
44. Поняття та стадії законодавчого процесу в зарубіжних країнах.
Законодавчий процес – це система стадій, проходження яких необхідне для прийняття закону. Більшість із цих стадій потребують участі членів парламенту, хоч в законодавчому процесі беруть участь і посадові особи, які не являються парламентаріями.
Законодавчий процес включає в себе такі стадії: 1) Законодавча ініціатива; 2) 1-3 читання; 3)Підписання закону главою держави; 4) Обнародування закону;
1) Законодавча ініціатива може бути здійснена особами, які мають на це право відповідно до законодавства тої чи іншої держави. Перелік таких осіб міститься в Конст або в інших Н-ПА. В залежності від суб’єктів наділених цим правом володіють наступні види законодавчої ініціативи: - парламентська (окремого депутата, групи депутатів); - Глави держави; - Уряду; - спеціальна (нею може наділятися Центральний Банк, суб’є кти федерації, тощо); Право законодавчої ініціативи представляє собою право суб’єкта внести законопроект в парламент і обов’язок парламенту прийняти його до розгляду. Це не означає, що законопроект не може бути внесений особою, яка не має права законодавчої ініціативи. Однак парламент не буде зобов’язаний розглядати такий законопроект. Розгляд законопроекту проходить 3 читання. Самі читання передбачають собою роботу над проектом на пленарних засіданнях, і вони передуються з так званими комітетськими стадіями – тобто з роботою над проектом в профільному комітеті парламенту. 1-ше читання являється концептуальним. На ньому вирішується питання про необхідність законопроекту, про його структуру і зміст. На 2-ому читання законопроект розглядається по суті – обговорюється стаття за статтею, проходить робота над тексом. 3-тє читання призначене для виявлення внутрішніх розбіжностей в проекті, якщо такі наявні. За висновками 3-го читання приймаються рішення про те чи буде розглядатися законопроект на наступних стадіях законодавчого процесу. В двопалатних парламентах, після того як законопроект прийнятий однією палатою(як правило нижньою) він передається в другу палату.
Якщо верхня палата є «сильною», нижня палата не може обійти її незгоду с рішенням яке прийматься. В даному випадку використовуються такі способі вирішення розбіжностей між палатами: - метод «човника» - рішення передається із одної палати до другої з поправками до тих пір поки палати не прийдуть до згоди. - створення погоджувальної комісії. В неї входить рівна кількість представників з верхньої та нижньої палати, яким доручається виробити такий проект рішення, за який проголосує більшість членів погоджувальної комісії. Палати як правило погоджуються з рішенням комісії.
Якщо верхня палата є «слабкою» нижня палата може обійти її незгоду з приймающимся рішенням. В даному випадку найчастіше використовуються такі способи вирішення розбіжностей між палатами:
- Спільне засідання обох палат. 2 палати збираються на спільному засіданні для того щоб проголосувати за спірне рішення.
- Незгода верхньої палати вирішується повторним прийняттям законопроекту нижньою палатою. Інколи при такому повторному голосуванні достатньо простої більшості голосів, а інколи потрібна кваліфікована більшість.
Погоджений палатами і належним чином оформлений законопроект передається на розгляд главі держави. Глава держави може погодитися з законопроектом, підписавши його. Йому також надане право вето – право прервати законодавчий процес по своєму бажанню, але з вмотивованою думкою.
Право вето в залежності від об’єму повноважень, які надаються главі держави,може бути:
- Абсолютним – глава держави остаточно відхиляє проект закону.
- Відносним – незгода глави держави може бути вирішена парламентом шляхом повторного прийняття закону. Тоді глава держави вже зобов’язаний протягом певного терміну підписати закон.
Оприлюднення законів - розпадається на два акти: - видачу наказу про видання закону до загального відома і про його виконанні (промульгація) і самого розміщення в оф. Друк. Джер. Орг.
