64.Конституційний розвиток Великої Британії.

Перший етап (XVII-XVIII ст. - перша світова війна) - це період утвердження буржуазного суспільства в країнах Європи та Америки і початок становлення конституційного ладу. Відбувається процес формування англійської конституції, першою цеглиною якої вважається ще підписана Іоанном Безземельним Велика хартія вольностей (MagnaCharta) - 1215 p. Велика хартія вольностей (лат. MagnaChartaLibertatum, англ. TheGreatCharter) - грамота, підписана англійським королем Іоанном Безземельним 15 червня 1215 року і стала в подальшому одним з основоположних конституційних актів Англії. Велика частина статей присвячена встановленню законності, правопорядку і гарантіям особистих прав населення в рамках «загального права». Велика хартія вольностей також містила положення про єдність мір і ваг, про вільний в'їзд та виїзд з королівства, про заборону стягувати довільні судові мита, заборону чиновникам залучати будь-кого до відповідальності лише за усною заявою без свідків, які заслуговують на довіру, та інші гарантії правосуддя. Крім закріплення дотримання королем встановлених звичаїв, хартія забороняла стягувати з феодалів безоплатні відрахування на користь корони без їх згоди (щитові гроші), ліквідувала права короля на втручання в діяльність феодальних курій і, головне, створювала комітет з 25 баронів, які в разі порушення великої хартії вольностей королем мали право почати проти нього війну.

Велика хартія вольностей є пам'ятником середньовічного права Англії та частиною британської конституції.

Хабеас корпус акт (англ. Habeas Corpus Act) - законодавчий акт, прийнятий парламентом Англії в 1679, складова частина конституції Великобританії, визначає правила арешту і притягнення до суду обвинуваченого у злочині, надає право суду контролювати законність затримання та арешту громадян, а громадянам - вимагати початку такої процедури (відомої під латинською назвою хабеас корпус). Повна назва закону - «Акт про краще забезпечення свободи підданого і про запобігання заточений за морями» (тобто поза межами Англії). Згідно з цим законом, судді були зобов'язані за скаргою особи, яка вважає свій арешт або арешт кого-небудь іншого незаконним, вимагати термінового подання арештованого суду для перевірки законності арешту або для судового розгляду; висновок обвинуваченого у в'язницю могло здійснюватися тільки за пред'явленням наказу із зазначенням причини арешту . Уряду надавалося право припиняти дію акту в надзвичайних випадках, але лише за згодою обох палат парламенту і не більше, ніж на один рік. Цей захід практикувалася в дуже рідкісних випадках, в Англії та Шотландії вона не застосовувалася з 1818 року. Доповнення в Хабеас корпус акт вносилися в 1689 («Білль про права»), 1766 і 1816 рр..

Білль про права 1689 (англ. Bill of Rights) - законодавчий акт, прийнятий парламентом Великобританії в 1689 в результаті «Славної революції» - одна з основних частин британської Конституції (поряд з Хабеас корпус актом і Актом про улаштуванні). Став одним із перших документів, юридично затвердили права людини. У ньому вперше були закріплені обмеження прав монарха на користь вищого органу представницької влади. Король позбавлявся таких прав:

- припиняти дію законів або їх виконання; встановлювати і стягувати податки на потреби корони; формувати й утримувати постійну армію в мирний час.

Громадянам були гарантовані такі права: свобода (для Протестантів) мати зброю для самооборони (в кількості, обмеженому для різних соціальних класів в різній мірі); свобода подачі петицій королю; свобода від штрафів та конфіскацій майна без рішення суду; свобода від жорстоких і незвичайних покарань, від надмірно великих штрафів; свобода слова і дебатів; ніякі слухання в Парламенті не повинні бути притягнуті до відповідальності або піддані сумніву в будь-якому суді або місці за межами Парламенту.; свобода виборів до Парламенту (у той час лише для заможних громадян) від втручання короля.

Біллем були ліквідовані особливі суди за церковними та інших справах («Зоряна палата» і «Висока комісія»).

Акт про престолонаслідування або Акт про влаштування (англ. Act of Settlement) - законодавчий акт, прийнятий парламентом Англії в 1701 році, що позбавив католицьку чоловічу лінію Стюартів прав на престол на користь протестантки Софії Ганноверської і її потомков. Це одна з частин британської Конституції - поряд з Хабеас корпус актом і Біллем про права 1689 року. У відповідностї до Акту монархом в Англії (а потім, з 1707, і у Великобританії) могло бути тільки особа, яка перебуває в євхаристійному спілкуванні з Англіканської Церквою. Від престолонаслідування відсторонялися: особи католицького віросповідання, особи, які вступили в шлюб з католиками, а також ін нащадки в порядку спадання

65.Конституція Великої Британії та її складові частини. Конституція Великобританії - це сукупність законів, прецедентів і конституційних угод Великої Британії, які визначають порядок формування та повноваження органів держави, принципи взаємин державних органів між собою, а також державних органів і громадян.

Британська конституція існує в так званому “матеріальному значенні” і представляє собою сукупність нормативно-правових актів, судових прецедентів, конституційних угод, доктринальних джерел, які встановлюють права і свободи людини, та порядок формування і повноважень органів публічної влади, а також принципи взаємовідносин між державою, суспільством і людиною.

Британська конституція у своєму роді є унікальною. Насамперед, унікальність конституції полягає в особливості її форми, структури та порядку внесення змін. Особливості конституційного розвитку Великої Британії (Англії) історично зумовлені принципом верховенства парламенту або суверенітету парламенту. За цим принципом парламент не може приймати закони, які обмежували б його на наступному скликанні, сесії або навіть засіданні. Тому є неможливим прийняття основного (за брит. термінологією — фундаментального) закону, який мав би найвищу юридичну силу і характеризувався порівняно ускладненим порядком прийняття і внесення до нього змін.

Конституція складається з таких частин:

• Статутне право;

• Прецедентне право;

• Доктринальні джерела або труди авторитетних науковців у галузі юриспруденції;

• Конституційні угоди.

Статутне право - так звані “історичні правові акти”, що були прийняті до XX ст., але розглядаються як діюче право , парламентські закони, акти делегованого законодавства, які були прийняті виконавчою владою шляхом делегування Парламентом своїх прав.

Прецедентне право - як складова частина британської конституції, це сукупність судових рішень з конституційних питань, які надалі є обов'язковими при розгляді аналогічних проблем.

Доктринальні джерела - використовуються як додаткове джерело британської конституції. До доктринальних джерел звертаються тоді, коли конституційно-правові відносини не врегульовані ні статутним правом, ні прецедентним правом, ні конституційними угодами.

Конституційні угоди - регулюють дуже широке коло суспільних відносин, які пов'язані з процесом здійснення державної влади. Це відносини між Монархом, законодавчою та виконавчою владою; між членами уряду; між палатами парламенту.

Сучасна конституція Сполученого Королівства - результат багатовікового розвитку, що відбувався переважно еволюційним шляхом і відображає особливості, притаманні англосаксонській правовій сім'ї. Саме таку безперервність, послідовність Е. Кінг вважає визначальною рисою конституційного розвитку Британії [1].

У цьому розвитку можна виділити ряд епох, коли воно відбувалося найінтенсивніше:

- XIII-XV ст. - Сформувалися основи організації Парламенту;

- Кінець XVII - перші десятиліття XVIII ст. - Епоха Славної революції і наступних з ним конституційних перетворень, які визначили основні аспекти форми держави Сполученого Королівства;

- Демократичні реформи XIX - першої половини XX ст. - Запровадження загального виборчого права і посилення позиції Палати громад в законотворчому процесі; сучасний період конституційної модернізації Сполученого Королівства, яку зумовили як внутрішньодержавні соціально-правові чинники, так і поглиблення процесів європейської інтеграції країни як по лінії Європейського Союзу, так і по лінії Ради Європи.

Основними властивостями Конституції Сполученого Королівства є її неписаний характер і гнучкість, успішно поєднується з прихильністю основним принципам, на яких заснований конституційний лад Великобританії, а саме: монархічної форми правління, верховенства права, парламентського верховенства, визнання прав і свобод індивіда.