85. Конституційний контроль в фрн.

Федеральний конституційний суд. Федеральний конституційний суд в Карлсруе стежить за додержанням Основного закону. Він складається з двох сенатів, по вісім членів Федерального конституційного суду в кожному. Очолює роботу всього суду і першого сенату голова суду. Робота другого сенату координується віцеголовою. Він вирішує спірні питання тлумачення Конституції, наприклад, між федерацією і землями або між окремими федеральними органами. Лише цей суд має право визначити, чи є якась партія загрозою для вільнодемократичного ладу і чи є вона антиконституційною; у цьому випадку він дає розпорядження про розпуск партії. Він перевіряє федеральні закони і закони земель щодо їх відповідності Основному закону; якщо він оголошує якийсь закон антиконституційним, то цей закон не може більше застосовуватись. У випадках такого роду Конституційний суд діє лише тоді, коли до нього звертаються певні органи, такі як федеральний уряд, уряд земель, щонайменше третина членів парламенту або суди.

Крім того, кожний громадянин має право подати конституційну скаргу, якщо він почуває себе позбавленим основних прав з боку держави. Але до цього він повинен, як правило, звернутися до компетентного суду і одержати там відмову.

Більшість земель, які входять до складу ФРН, мають свої конституційні суди, компетенція яких обмежена тлумаченням положень конституцій земель і розглядом скарг на порушення закріплених у них прав. Рішення цих судів не підлягають оскарженню. Заміщення посад у судах земель здійснюється по-різному. В одних землях судді призначаються прем'єр-міністром, у других - міністром юстиції даної землі, у деяких землях призначенню передують вибори кандидата спеціальною комісією, до складу якої входять депутати парламенту землі, судді і адвокати. Усі судді призначаються на свої посади довічно.

Безпосередньо федеральним парламентом обираються, як зазначалося вище, тільки судді Федерального конституційного суду на строк 12 років.

Дотепер Федеральний конституційний суд вирішив понад 80 тис. справ. Приблизно 76 тис. із них торкалися конституційних скарг, із яких лише 2 тис. були успішними.

86.Правове становище президента фрн.

Главою держави в ФРН є Федеральний президент. Основам його правового становища присвячений розділ V Основного закону.

Відповідно до конституційних норм Федеральний президент обирається на посаду непрямими виборами - Федеральними зборами. До складу Федеральних зборів входять всі члени Бундестагу (630) і така ж кількість членів, що обираються народними представництвами земель на засадах пропорційності.

Кандидат в президенти повинен відповідати вимогам, необхідним для участі у виборах в Бундестаг і досягти 40-річного віку. Обраним вважається кандидат, який одержав більшість голосів членів Федеральних зборів. Якщо в двох турах голосування така більшість не буде зібрано, обраним вважається той, хто в наступному турі отримає найбільшу кількість голосів.

Повноваження Федерального президента починаються з моменту складення присяги перед членами Бундестагу та Бундесрату. Президент обирається на термін 5 років, і може бути переобраний лише ще один раз. У разі дострокового припинення його повноважень (смерть, відмова від посади Федеральним конституційним судом та ін.) або неможливості виконувати свої обов'язки посаду глави держави займає голова Бундестагу.

Основний закон ФРН встановлює ряд обмежень для особи, яка є главою країни. Так, Федеральний президент не може входити до складу уряду, не може бути обраний до законодавчий орган федерації або землі. Крім того, він не може займати будь-яку іншу оплачувану посаду, здійснювати підприємницьку або професійну діяльність або входити до складу керівництва або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Федеральний президент є "обличчям" держави, виконуючи традиційні для глави держави церемоніальні функції, - представляє країну в міжнародно-правових відносинах, укладає від імені ФРН договори з іноземними державами, акредитує і приймає послів. До числа так званих кадрових повноважень Федерального президента відносяться:

- Висування кандидатури Федерального канцлера і його призначення на пост (після обрання);

- Призначення та звільнення з посад Федеральних міністрів за пропозицією Канцлера;

- Затвердження на посаді і звільнення федеральних суддів, федеральних службовців, офіцерів і унтер-офіцерів;

- Формування за погодженням з Федеральним урядом комітетів та інших органів державної виконавчої влади.

У ряді випадків Федеральний президент може відправити у відставку Федеральний уряд.

Взаємовідносини глави держави з законотворчими органами різноманітніші. По-перше, Федеральний президент бере участь у законодавчому процесі, підписуючи і оголошуючи федеральні закони. По-друге, він не має права вето, а відповідно до ч. 1 ст. 82 Основного закону лише оформляє після контрасигнації закони і публікує їх в "Віснику федеральних законів". По-третє, Федеральний президент може розпустити Бундестаг, якщо він протягом 21 дня (14 + 7 днів) не зміг обрати Федерального канцлера абсолютною більшістю голосів своїх членів (ст. 63 Основного закону) або якщо Бундестаг за пропозицією Канцлера протягом 21 дня більшістю голосів своїх членів не виразив довіри канцлеру і не обрав нового главу Федерального уряду (ст. 68).

Федеральний президент здійснює нормотворчу діяльність, беручи вказівки і розпорядження. Для вступу в дію розпоряджень і вказівок Федерального президента необхідна їх контрасигнація Федеральним канцлером або компетентним федеральним міністром, хоча існують і виключення з цього правила - наприклад, у випадках призначення і звільнення з посади Федерального канцлера, розпуску Бундестагу.

Федеральний президент має і інші повноваження, проте в цілому він є "слабким" главою держави. Доцільність такого правового положення Федерального президента пояснюється історичним досвідом узурпації державної влади в період існування Веймарської республіки.