9. Поняття ознаки та види актів судових органів як джерел конституційного права зарубіжних країн.

Прецедент "випадок, який мав місце". Судовий прецедентт - це рішення суду по конкретній справі,яке обов’язкове для інших судів тієї ж або іншої інстанції при розгляді аналогічних справ. Він може виступати джерелом державого права, якщо це рішення суду по конкретній конституційній справі. Використання судового прецеденту  як джерела державного права має свої особливості. Так, в країнах, які належать до сімї загального права він розглядається як джерело права, оскільки суд визнається правотворчим органом. В країнах романо-германської правової сімї суд вважається правозастосовним, а не правотворчим органом. У зв’язку з цим прецедент як джерело права de jure не використовується. De facto судовими прецедентами є мотивувальні частини: рішення органів конституційного правосуддя; рішення Європейського суду по правах людини.    Конституційних контроль - це форма перевірки актів і дій органів публічної влади,а в деяких випадках- обєднань громадян,на предмет їх відповідності конституції. Акти органів конституційного контролю (конституційних судів, конституційних рад та ін.)  дають офіційні тлумачення Конституції, визначають, чи відповідають конституції ті або інші закони.

Ознаки: • визнання прецеденту джерелом права (первинним для англосаксонського права і вторинним для країн романо-германської правової сім'ї);  • формулювання судових прецедентів вищими судовими інстанціями;  • нормативний характер судових прецедентів;  • загальнообов'язковий характер прецеденту як для нижчих судів, так і для всіх інших державних органів і посадових осіб;  • обнародування судових рішень прецедентного характеру в бюлетенях або інших офіційних виданнях і в цьому значенні — писаний характер прецеденту;  • формування і функціонування прецеденту на основі чинного законодавства і в цьому значенні — його вторинний характер порівняно із законом. В англійському праві розрізняють:  Позитивний прецедент — рішення, зміст котрого без будь-яких значних змін імплементовано у рішення стосовно нової справи.  Негативний прецедент — рішення, раніше сформульовані судом, в якому внаслідок зміни конкретно-історичних умов переглядаються підходи, які доцільно застосовувати при прийнятті рішення по суті справи, що розглядається. Залежно від характеру використання прецедентного права англійськими суддями виділяють:  Деклараторний прецедент — судді при вирішенні конкретних справ посилаються на вже існуючі прецеденти.  Креативний прецедент — судді при вирішенні конкретних справ створюють нову норму права, тобто новий прецедент.[1]  Залежно від юридичного значення виділяють: обов'язкові та переконливі прецеденти.  Обов'язковий або зв'язуючий прецедент — означає, що рішення вищих судових інстанцій містять обов'язкові для застосування правові позиції.  Переконливий прецедент — це рішення нижчих судів, або судів інших країн, які беруться до уваги при розгляді тих чи інших справ. Судовий прецедент. У деяких країнах джерелом конституційного права виступає судового прецеденту, тобто рішення з конкретному справі, яке визнається обов'язковим під час розгляду у майбутньому аналогічних справ. Особливо широко його у Великій Британії, США, Індії ряд інших країн, що сприйняли англосаксонську систему права. У цих країнах суддями створена цілу систему норм, яка іменується загальним правом на відміну статутного права, тобто законів, ухвалених парламентаріями. Норми прецедентного конституційного права дуже численні й досить різноманітні. Вони значною мірою визначають правове становище громадян, і громадських об'єднань є, і навіть стосунки між органами держави. Так було в Великобританії саме судовий прецедент обгрунтував невідповідальність монарха («Король може бути неправий»), санкціонував інститут контрасигнатуры («Король неспроможна діяти один»). Визнання судового прецеденту джерелом конституційного права означає, судові органи здійснюють як юрисдикционную функцію (дозвіл конфліктів з урахуванням права), а й правотворчу. Багатство прецедентів, накопичених більше сотні років, і , природно, який завжди між собою які узгоджуються, вимагає дуже високою кваліфікації що у процесах адвокатів і дає суддям значну свободу вибору при постанові решения.