13. Поняття, ознаки, види та форми конституцій у зарубіжних країнах.

 Конституція – основний закон держави, що приймається, змінюється і скасовується в особливому порядку, який визначає суспільний І державний устрій, порядок і принципи утворення представників органів влади, виборчу систему, права й обов'язки громадян. Конституція – основа всього законодавства держави. Вона є системою правових норм, що регулюють у суспільстві найбільш важливі відносини – правовідносини а приводу влади та відносини між індивідом і владою.

Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:

1. Конституція має основний, установчий характер: закріплює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму правління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встановлює принципи їх функціонування, визначає основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, створює політико-пра-вові умови формування структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку.

2. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.

3. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої людини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механізми забезпечення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено поняття людської гідності.

4. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існуючу систему суспільних відносин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.

5. Конституція має прогностичний характер: містить значний потенціал розвитку основних інститутів громадянського суспільства, демократичних інститутів публічної влади.

6. Конституція має найстабільніший характер порівняно з іншими законами.

7. Конституція є актом найвищої юридичної сили (верховний акт). На її основі мають прийматися закони та інші нормативно-правові акти, а також укладатися та ратифікуватися міжнародні договори.

8. Конституція становить базу для поточного законодавства і формування правової системи держави. 

9. Конституція має особливу процедуру ухвалення і зміни.

1) залежно від способу (форми) вираження конституції поділяються на: кодифіковані та некодифіковані.

Кодифіковані конституції - це, як правило, єдиний акт, що має всі ознаки основного закону та містить нормативний матеріал у систематизованій формі. Переважна більшість конституцій приймаються у вигляді кодифікованого акта. Наприклад, у ч. 1 ст. 6 Конституції Литовської Республіки 1992р зазначено, що "Конституція є цілісним актом...".

Некодифіковані конституції - це сукупність кількох нормативних актів, що регулюють головні питання конституційного характеру і мають всі ознаки основного закону, але містять нормативний матеріал у несистематизованій формі. Прикладом цього може слугувати Конституція Держави Ізраїль, яка складається з 11 основних законів.

Жорсткі конституції - це ті, текст яких важко змінити. Для цього в самому основному законі встановлюється особлива процедура. Існують і такі конституції, які практично неможливо змінити. Наприклад, у Конституцію Японії 1946 р. та Конституцію Королівства Данія 1953 р. з моменту їх прийняття не було внесено жодної поправки, а в Конституції Ірландії, США, Франції - внесена невелика кількість поправок. 

Гнучкі конституції - це ті, в текст яких легко внести зміни. Тобто, ніяких особливих процедур для цього випадку не передбачено і конституція змінюється чи доповнюється в тому самому порядку, що і звичайні закони. У такий спосіб змінюються та доповнюються насамперед некодифіковані конституції Великобританії, Ізраїлю, Сан-Марино, Лаосу, Швеції. 

Зазначені конституції можуть як збігатися, так і відрізнятися одна від одної. Наприклад, у Німеччині під час фашистського правління в 1933-1945 рр. продовжувала діяти Веймарська конституція 1919 р., проте більшість її положень повсякденно порушувалися, і вона фактично перетворилася на фіктивний документ.

- за терміном дії у часі конституції поділяються на постійні та тимчасові. 

- за способом прийняття конституції поділяються на октроїрувані (прийняті під тиском демократичних сил одноособово монархом і даровані народу), народні (прийняті установчими зборами, парламентом або народом на референдумі) та договірні.