- •1.Конституційне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна.
- •2.Система конституційного права у зарубіжних країнах.
- •3.Особливості норм і інститутів конституційного права в зарубіжних країнах.
- •4. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Основні види джерел:
- •1) Мусульманське;
- •2) Індуське;
- •3) Іудейське.
- •5. Джерела конституційного права основних правових сімей (романо-германська та англо-американська).
- •6. Релігійне право загальна характеристика та основні джерела.
- •7. Поняття ознаки та види законів як джерел конституційного права у зарубіжних країнах.
- •9. Поняття ознаки та види актів судових органів як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Поняття ознаки та види конституційних звичаїв як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •12. Конституція як основне джерело конституційного права у зарубіжних країнах.
- •13. Поняття, ознаки, види та форми конституцій у зарубіжних країнах.
- •14.Способи розробки та прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •15.Способи та порядок внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах.
- •16. Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах та його моделі.
- •17. Поняття, ознаки та види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •18. Форма держави поняття, види та структура.
- •19.Форма правління в зарубіжних країнах.
- •20.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •21. Федералізм: поняття основні ознаки та сучасні тенденції у зарубіжних країнах. Розподіл компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •Розподілення компетенції і відношення проміж федерацією та її суб’єктами
- •22. Децентралізація та місцеве самоврядування в зарубіжних країнах.
- •23.Муніципальні системи зарубіжних країн.
- •24. Парламентський та міністеріальний режим.
- •25.Поняття та структура конституційного становища особистості в зарубіжних країнах.
- •26. Способи набуття та припинення громадянства в зарубіжних країнах.
- •27.Права людини і права громадянина. Права, свободи і обов’язки особистості.
- •28.Поняття та види прав особистості у зарубіжних країнах. Покоління прав особистості.
- •Становлення четвертого покоління[ред. • ред. Код]
- •29.Рівність прав свобод і обов’язків особистості.
- •30.Принципи законодавства про конституційне становище особистості в зарубіжних країнах.
- •30.Принципи законодавства про коснстит.Становище особистості.
- •31.Гарантії прав і свобод особистості в зарубіжних країнах.
- •32.Поняття, функції та види політичних партій у зарубіжних країнах. Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •Функції політичних партій:
- •Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •33.Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •34.Поняття ознаки та види багатопартійної системи у зарубіжних країнах.
- •35.Поняття та види виборів. Поняття і принципи виборчого права.
- •36. Поняття та види виборчих систем. Мажоритарна виборча система.
- •37.Пропорційна виборча система. (відсотковий бар’єр, виборча квота, розподіл голосів за залишками).
- •38.Поняття і види референдумів. Предмет та формула референдуму.
- •39.Правове становище парламентів у зарубіжних країнах.
- •40.Місце парламентів у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •41.Органи та посадові особи парламентів у зарубіжних країнах.
- •42.Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах.
- •43.Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентських монархіях та республіках.
- •44. Поняття та стадії законодавчого процесу в зарубіжних країнах.
- •45.Статус парламентарія. Види депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •46.Правове становище монархів, у т.Ч. Порядок та способи успадкування трон. Місце монарха у системі органів державної влади.
- •47. Правове становище президентів у зарубіжних країнах. Місце президента у системі органів державної влади.
- •48.Правове становище уряду та його місце у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •49. Види урядів та структура урядів зарубіжних країн.
- •51. Конституційнй розвиток сша
- •52. Конститу́ція сша та її особливості.
- •53. Конституційний контроль в сша.
- •54. Основи правового становища особистості в сша
- •55. Політичні партіїї сша. Особливості двопартійної системи сша.
- •56. Правове становище президента сша.
- •58. Центральні колегіальні органи виконавчої влади у сша
- •59.Правове становище Конгресу сша
- •60. Структура конгресу сша.
- •61.Організаційно-правові форми діяльності конгресу.
- •62.Федерація сша
- •63.Місцеве самоврядування в сша
- •64.Конституційний розвиток Великої Британії.
- •66. Правове становище монарха Великої Британії.
- •67. Партійна система Великої Британії
- •68.Структура парламенту Великої Британії. Палата Лордів (800 ). Палата громад (650) людей.
- •69. Правове становище парламенту Великої Британії.
- •70.Комітети британського парламенту
- •71. Уряд та Кабінет Міністрів Великобританії. Внутрішній кабінет. Таємна рада
- •72.Територіальний устрій Великої Британії.
- •73.Місц. Самоврядування у Великої британії
- •76.Правова охорона Конституції Франції
- •77. Основи конституційного становища особистості у франції
- •78.Правове становище президента у Франції
- •79.Партійна система Франції
- •80. Правове становище Парламенту Франції.
- •81.Правове становище уряду Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •82. Регіональне і місцеве управління управління і самоврядування у Франції.
- •83. Конституційний розвиток Німеччини.
- •84.Основний закон фрн.
- •85. Конституційний контроль в фрн.
- •86.Правове становище президента фрн.
- •87.Партійна система фрн
- •88. Бундестаг
- •89.Бундесрат.
- •91.Федерація фрн.
- •92.Місце́ве самоврядування у фрн
- •93.Конституційний розвиток Японії
- •94. Конституція Японії 1947 p та її характеристика.
- •95. Партійна система японії
- •96.Правове становише імператора Японії.
- •97.Правове становище Парламенту Японії.
45.Статус парламентарія. Види депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
В випадку якщо член парламенту вибирається його повноваження починаються з прийняттям ним присяги. Взаємовідносини члена парламенту і його виборців напряму залежить від того який мандат у парламентарія – імперативний чи вільний. Імперативний мандат з’явився історично першим. Його наявність у члена парламенту означає що виборці дають парламентарію обов’язкові для виконання накази(інструкції, доручення), а він, в свою чергу повинен їх реалізовувати. Виконання наказів виборців є обов’язковим для члена парламенту лише в тому випадку, якщо у нього імперативний мандат. Санкцією за невиконання наказів виборців служить достроковий відзив члена парламенту. В наш чає імперативний мандат в світовій практиці не зістрічається. Вільний мандат означає, що член парламенту не пов'язаний наказами виборця. Тим не менш парламентарії активно взаємодіють з виборцями – ведуть їх прийом, вивчають їх думки і потреби і т. п. Адже не дивлячись на наявність вільного мандата, подальша політична кар’єра члена парламенту на пряму залежить від виборців. Парламентарії мають достатньо широкі права. Їх можна розділити, на: - права які можуть бути реалізовані в парламенті; - і права які реалізуються за його межами; В парламенті депутати в основному наділені такими правами: право законодавчої ініціативи; право звертатися з питаннями до визначеного кола осіб; право участі в обговоренні проектів законів і рішень; право внесення пропозицій по питанням які обговорюються; право голосування; право бути обраним в органи парламенту; тощо. За межами парламенту, його члени мають права пов’язані з взаємодією з виборцями, чи з отриманням інформації, необхідної їм для ефективного здійснення своєї діяльності. В деяких зарубіжних країнах парламентарії здійснюють свою діяльність професійно – тобто їх робота в парламенті є для них єдиною чи основною. Тому в такому випадку коло їх прав та обов’язків ширше . Їх заробітна плата є достатньо високою, однак існують вимоги про заборону займатися будь яким іншим видом діяльності, окрім наукової, викладацької, творчої. Більш м’які вимоги ставляться до тих членів парламенту які виконують свої функції на непрофесійній основі. Тим не менше, і в випадку професійного виконання свої обов’язків, і в протилежному випадку, члени парламенту наділені особливими гарантіями. Ці гарантії призначенні способствувати максимально ефективному здійсненню своїх повноважень, і носять як особистий так і матеріальний характер. Найбільш важливою гарантією особистого характеру є депутатський імунітет. Він означає заборону притягнення депутата до кримінальної відповідальності без попередньої згоди парламенту. Депутатський імунітет може бути загальним (члени парламенту користуються протягом усього строку виконання свої повноважень), або виборочний (парламентарій користується ним лише в період сесії). Ще однією гарантією є депутатський індемнітет. Даний термін розуміється в 2-ох смислах: - як не відповідальність за свої виступи в парламенті(окрім образ і наклепу), и за результати свого голосування; - Як винагорода депутата за його діяльність(в цьому випадку гарантія носить матеріальний х-р); Окрім того члени парламенту мають право на компенсацію розході, понесених для здійснення ними депутатської діяльності, тощо. Сучасні позиції щодо імперативного («залежного») мандата виглядають так: - депутат вважається представником тієї частини населення (територіальної громади), яка безпосередньо обрала його до ради; - депутат здійснює свої повноваження в умовах відсутності реального парламентаризму, без відриву від основного місця роботи, на громадських засадах, почасти не отримуючи винагороди від держави; - депутат зобов'язаний періодично звітувати перед своїми виборцями, які можуть давати йому накази; - виборці можуть відкликати депутата. Вільний (загальнодержавний представницький) мандат депутатів характеризується наступним чином: - народний депутат вважається представником усього народу; народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі, його - трудовий статус подібний до статусу державних службовців; - депутат звітує перед виборцями за своїм бажанням. Звітування про діяльність фактично може бути підмінено саморекламою, «піаром»; виборці фактично позбавлені важелів упливу на обранця. З поняттям мандату тісно пов'язане питання несумісності депутатського мандату з певними видами діяльності.
