- •1.Конституційне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна.
- •2.Система конституційного права у зарубіжних країнах.
- •3.Особливості норм і інститутів конституційного права в зарубіжних країнах.
- •4. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Основні види джерел:
- •1) Мусульманське;
- •2) Індуське;
- •3) Іудейське.
- •5. Джерела конституційного права основних правових сімей (романо-германська та англо-американська).
- •6. Релігійне право загальна характеристика та основні джерела.
- •7. Поняття ознаки та види законів як джерел конституційного права у зарубіжних країнах.
- •9. Поняття ознаки та види актів судових органів як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Поняття ознаки та види конституційних звичаїв як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •12. Конституція як основне джерело конституційного права у зарубіжних країнах.
- •13. Поняття, ознаки, види та форми конституцій у зарубіжних країнах.
- •14.Способи розробки та прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •15.Способи та порядок внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах.
- •16. Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах та його моделі.
- •17. Поняття, ознаки та види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •18. Форма держави поняття, види та структура.
- •19.Форма правління в зарубіжних країнах.
- •20.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •21. Федералізм: поняття основні ознаки та сучасні тенденції у зарубіжних країнах. Розподіл компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •Розподілення компетенції і відношення проміж федерацією та її суб’єктами
- •22. Децентралізація та місцеве самоврядування в зарубіжних країнах.
- •23.Муніципальні системи зарубіжних країн.
- •24. Парламентський та міністеріальний режим.
- •25.Поняття та структура конституційного становища особистості в зарубіжних країнах.
- •26. Способи набуття та припинення громадянства в зарубіжних країнах.
- •27.Права людини і права громадянина. Права, свободи і обов’язки особистості.
- •28.Поняття та види прав особистості у зарубіжних країнах. Покоління прав особистості.
- •Становлення четвертого покоління[ред. • ред. Код]
- •29.Рівність прав свобод і обов’язків особистості.
- •30.Принципи законодавства про конституційне становище особистості в зарубіжних країнах.
- •30.Принципи законодавства про коснстит.Становище особистості.
- •31.Гарантії прав і свобод особистості в зарубіжних країнах.
- •32.Поняття, функції та види політичних партій у зарубіжних країнах. Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •Функції політичних партій:
- •Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •33.Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •34.Поняття ознаки та види багатопартійної системи у зарубіжних країнах.
- •35.Поняття та види виборів. Поняття і принципи виборчого права.
- •36. Поняття та види виборчих систем. Мажоритарна виборча система.
- •37.Пропорційна виборча система. (відсотковий бар’єр, виборча квота, розподіл голосів за залишками).
- •38.Поняття і види референдумів. Предмет та формула референдуму.
- •39.Правове становище парламентів у зарубіжних країнах.
- •40.Місце парламентів у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •41.Органи та посадові особи парламентів у зарубіжних країнах.
- •42.Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах.
- •43.Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентських монархіях та республіках.
- •44. Поняття та стадії законодавчого процесу в зарубіжних країнах.
- •45.Статус парламентарія. Види депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •46.Правове становище монархів, у т.Ч. Порядок та способи успадкування трон. Місце монарха у системі органів державної влади.
- •47. Правове становище президентів у зарубіжних країнах. Місце президента у системі органів державної влади.
- •48.Правове становище уряду та його місце у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •49. Види урядів та структура урядів зарубіжних країн.
- •51. Конституційнй розвиток сша
- •52. Конститу́ція сша та її особливості.
- •53. Конституційний контроль в сша.
- •54. Основи правового становища особистості в сша
- •55. Політичні партіїї сша. Особливості двопартійної системи сша.
- •56. Правове становище президента сша.
- •58. Центральні колегіальні органи виконавчої влади у сша
- •59.Правове становище Конгресу сша
- •60. Структура конгресу сша.
- •61.Організаційно-правові форми діяльності конгресу.
- •62.Федерація сша
- •63.Місцеве самоврядування в сша
- •64.Конституційний розвиток Великої Британії.
- •66. Правове становище монарха Великої Британії.
- •67. Партійна система Великої Британії
- •68.Структура парламенту Великої Британії. Палата Лордів (800 ). Палата громад (650) людей.
- •69. Правове становище парламенту Великої Британії.
- •70.Комітети британського парламенту
- •71. Уряд та Кабінет Міністрів Великобританії. Внутрішній кабінет. Таємна рада
- •72.Територіальний устрій Великої Британії.
- •73.Місц. Самоврядування у Великої британії
- •76.Правова охорона Конституції Франції
- •77. Основи конституційного становища особистості у франції
- •78.Правове становище президента у Франції
- •79.Партійна система Франції
- •80. Правове становище Парламенту Франції.
- •81.Правове становище уряду Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •82. Регіональне і місцеве управління управління і самоврядування у Франції.
- •83. Конституційний розвиток Німеччини.
- •84.Основний закон фрн.
- •85. Конституційний контроль в фрн.
- •86.Правове становище президента фрн.
- •87.Партійна система фрн
- •88. Бундестаг
- •89.Бундесрат.
- •91.Федерація фрн.
- •92.Місце́ве самоврядування у фрн
- •93.Конституційний розвиток Японії
- •94. Конституція Японії 1947 p та її характеристика.
- •95. Партійна система японії
- •96.Правове становише імператора Японії.
- •97.Правове становище Парламенту Японії.
95. Партійна система японії
Відмінною рисою партійної системи Японії є більш ніж 50-річне домінування Ліберально-демократичної партії Японії (ЛДПЯ), яка постійно отримувала більшість на виборах в нижню палату японського парламенту і формувала уряд самостійно або в коаліції з іншими партіями, які задовольнялися роллю молодшого партнера ЛДПЯ. Таке домінування ЛДПЯ в національній політиці і партійній системі почалося в 1955 р і продовжується до цього дня з двома невеликими перервами.
Таким чином, в Японії існує багатопартійна система з однією домінуючою партією - ЛДПЯ.
Ліберально-демократична партія Японії була утворена в 1955 р злиттям Ліберальної партії Японії і Японської демократичної партії. Ідеологія партії будується на захист традиційних цінностей, заохочення великого бізнесу, розширення міжнародного впливу Японії, активній співпраці з США. Соціальна база партії - селянство, чиновництво, корпорації. Вони ж забезпечують фінансування партії.
На чолі партії стоїть голова, який обирається не більше ніж на два трирічних терміну на партійній конференції, яка представляє парламентаріїв фракції ЛДПЯ і префектурального партійні організації. Основу організаційної структури партії складають низові організації і групи підтримки, від рівня префектури і нижче. Ще однією особливістю партії є її фракційність. Навіть коли ЛДПЯ перебувала в опозиції, вона була розділена на три фракції.
Сформована в 1998 р в результаті ряду злиттів відносно невеликих опозиційних партій Демократична партія Японії (не плутати зі згаданою вище Японської демократичною партією) за період трохи більше десятиліття успішно зруйнувала монополію ЛДПЯ на владу і перемогла на виборах в Палату представників 2009 р отримавши можливість формувати уряд. Однак ця перемога виявилася нетривалого, і на виборах 2012 р партія зазнала нищівної поразки, в результаті якого її представництво в нижній палаті японського парламенту скоротилося в кілька разів.
Традиційно впливовою політичною партією Японії залишається партія Нова Комейто, створена після злиття в 1998 р партії Комейто з Нової партією світу. Партія Комейто (Партія чистої політики) була створена як політичне крило релігійної буддистської організації Сока Гаккай. Офіційно проголосила відділення партії від релігійної організації, Нова Комейто продовжує проте користуватися електоральної і ресурсною підтримкою Сока Гаккай. Нова Комейто проголошує ідеали політики, заснованої на ідеях гуманності і соціалізму, її програма носить радикально пацифістський характер.
Крім перерахованих, в Японії діють і інші політичні партії, серед яких необхідно згадати Соціалістичну і Комуністичну партії Японії, які стабільно, практично на кожних виборах, забезпечують собі представництво в Парламенті.
96.Правове становише імператора Японії.
Стаття 4 Конституції Японії встановлює, що Імператор здійснює тільки такі дії, що відносяться до справ держави, які передбачені самою Конституцією, і не наділений повноваженнями, пов'язаними із здійсненням державної влади.
Дане положення вичерпно характеризує особливості статусу японського монарха, що випливають з положень ст. 1 Конституції, яка проголошує Імператора символом держави і єдності народу, одночасно підпорядковуючи його народу як носія суверенітету.
Імператор Японії є суто церемоніальною фігурою. Стаття 3 Конституції визначає, що всі дії Імператора, які стосуються справам держави, можуть бути зроблені їм не інакше як з ради і схвалення Кабінету, і Кабінет несе за них відповідальність.
Первая глава устанавливает основы власти императора, что обусловлено национальными традициями Японии. Император назначает главу кабинета министров по представлению парламента, и главного судью Верховного суда по представлению кабинета министров. Он имеет право на созыв парламента и роспуск нижней палаты (Палаты представителей) с одобрения кабинета министров. Также император имеет право на промульгацию (обнародование) поправок к Конституции, промульгацию законов, правительственных указов и договоров. При этом он лишён права даже отлагательного вето (то есть не может отложить подписание закона, вернув его на рассмотрение в парламент). Осуществление всех полномочий императора производится только «по совету и с одобрения кабинета министров», что сводит его статус к формальному символу. При этом, однако, Кабинет министров несет ответственность за данные действия, что сужает зону политической ответственности императора. Также согласие парламента необходимо для осуществления любого перехода права собственности от Императора и членов Императорского Дома или к ним, даже если речь идет о получении Императором или членом Императорского Дома любых подарков. Императорский трон наследуется в соответствии с законом парламента 1947 года «Об императорской фамилии» по мужской линии старшим сыном. Всё имущество императора является собственностью государства, а его расходы утверждаются парламентом в составе государственного бюджета.
Династія японських імператорів не має власної назви (як Романови, Віндзор і т. Д.). Правлячий імператор Акіхіто вважається 125-м імператором в династії.
Правила спадкування трону, згідно зі ст. 2 Конституції, визначаються нормами Закону про Імператорський Домі. Даний закон, прийнятий в 1947 р, встановлює в Японії Салічна систему успадкування трону, допускає до престолонаслідування виключно чоловіків.
