1.Кульшовий суглоб,будова,рухи,кровопостачання.

Кульшовий суглоб (articulatio coxae; articulatio coxofemoralis)

Кульшовий суглоб є:

• чашоподібний (articulatio cotylica) – за формою;

• простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

• триосьовий – за функцією.

Рухи навколо:

• вертикальної осі (axis verticalis);

• лобової осі (axis frontalis);

• стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

• згинання (flexio) і розгинання (extensio);

• приведення (adductio) і відведення (abductio);

• обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna);

• складні обертові рухи стегнової кістки – колове обертання (circumductio).

Суглобові поверхні:

• головка стегнової кістки (caput femoris);

• півмісяцева поверхня кульшової западини (facies lunata acetabuli).

Допоміжний апарат:

• коловий пояс (zona orbicularis);

• клубово-стегнова зв’язка (lig. iliofemorale), яка має поперечну частину (pars transversa) та низхідну частину (pars descendens);

• сідничо-стегнова зв’язка (lig. ischiofemorale);

• лобково-стегнова зв’язка (lig. pubofemorale);

• губа кульшової западини (labrum acetabuli);

• поперечна зв’язка кульшової западини (lig. transversum acetabuli);

• зв’язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris).

Кровопостачання кульшового суглоба відбувається із суглобової сітки (лат. rete articulare), утвореної гілками присередньої та бічної огинальних стегнових артерій (лат. аа. circumflexa femoris medialis et lateralis) і затульної артерії (лат. a. obturatoria). Венозна кров відтікає в глибокі вени стегна та таза.

Іннервацію кульшового суглоба забезпечують затульний, стегновий і сідничий нерви.

2.Гортань,топографія,будова,іннервація,кровопостачання.

Гортань (larynx) розміщена в передній шийній ділянці (regio cervicalis anterior) на рівні IV-VI (VII) шийних хребців (vertebrae cervicales).

Спереду її вкривають м’язи шиї (musculi colli), які лежать нижче під’язикової кістки (os hyoideum).З боків від гортані (larynx) проходять судинно-нервові пучки шиї і розміщені частки щитоподібної залози (glandula thyroidea). Ззаду до гортані (larynx) прилягає гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis), що переходить у стравохід (oesophagus).

Скелет гортані складається з парних і непарних хрящів.

До непарних хрящів гортані належать:

- щитоподібний хрящ (cartilago thyroidea), що складається з правої та лівої пластинок (laminae dextra/sinistra), які мають верхні роги (cornua superiora) і нижні роги (cornua inferiora); пластинки сходяться під кутом, утворюючи гортанний виступ (prominentia laryngea) – Адамове яблуко;

перснеподібний хрящ (cartilago cricoidea), що має спереду дугу перснеподібного хряща (arcus cartilaginis cricoideae), ззаду – пластинку перснеподібного хряща (lamina cartilaginis cricoideae);

надгортанний хрящ (cartilago epiglottica), що є складовою надгортанника (epiglottis).

До парних хрящів гортані належать:

черпакуваті хрящі (cartilagines arytenoideae), Ці хрящі лежать на пластинці перснеподібного хряща (cartilago cricoidea);

ріжкуваті хрящі (cartilagines corniculatae), які лежать у товщі черпакувато-надгортанної

складки (plica aryepiglottica) на верхівці черпакуватих хрящів (apex cartilaginum arytenoidearum);

клиноподібні хрящі (cartilagines cuneiformes), які лежать у товщі черпакувато-надгортанної

складки (plica arytenoёpiglottica) спереду від ріжкуватих хрящів (cartilagines corniculatae).

Між хрящами гортані розрізняють такі суглоби:

персне-щитоподібний суглоб (articulatio cricothyroidea

персне-черпакуватий суглоб (articulatio cricoarytenoidea)

До зв’язок гортані належать:

щито-під’язикова перетинка (membrana thyrohyoidea), яка підвішує гортань (larynx) до

під’язикової кістки (os hyoideum);

серединна персне-щитоподібна зв’язка (lig. cricothyroideum medianum);

щито-надгортанна зв’язка (lig. thyroеpiglotticum);

під’язиково-надгортанна зв’язка (lig. hyoepiglotticum);

голосові зв’язки (ligamenta vocalia), які натягнуті між внутрішньою поверхнею кута щитоподібного хряща (cartilago thyroidea) і голосовими відростками черпакуватих хрящів (processus vocales cartilaginum arytenoidearum;

зв’язки присінка (ligg. vestibularia), що розміщені над голосовими зв’язками (ligamenta vocalia).

Волокнисто-еластичні перетинки гортані (membranae fibroёlasticae laryngis) разом з хрящами гортані (cartilagines laryngis) утворюють скелет гортані.

М’язи гортані (musculi laryngis) поділяються на м’язи, що звужують голосову щілину (rima glottidis), розширюють її, і м’язи, що змінюють напруження голосових зв’язок (ligamenta vocalia). До м’язів, що змінюють напруження голосових зв’язок, належать:

персне-щитоподібний м’яз (m. cricothyroideus), що натягує голосову зв’язку (lig. vocale);

голосовий м’яз (m. vocalis), розміщений у товщі голосової складки (plica vocalis). Він розслабляє голосову зв’язку (lig. vocale).

Порожнина гортані (cavitas laryngis) має:

вхід до гортані (aditus laryngis);

присінок гортані (vestibulum laryngis);

шлуночок гортані (ventriculus laryngis);

голосник (glottis);

підголосникову порожнину (cavitas infraglottica).

Голосник має голосову складку (plica vocalis) і голосову щілину (rima glottidis; rima vocalis).

Вхід до гортані (aditus laryngis) обмежений:

спереду – надгортанним хрящем (cartilago epiglottica);

ззаду – черпакуватими хрящами (cartilagines arytenoideae);

з боків – черпакувато-надгортанними складками (plicaе aryepiglotticaе), в яких помітні:

клиноподібний горбок (tuberculum cuneiforme);

ріжкоподібний горбок (tuberculum corniculatum) – місця знаходження однойменних парних хрящів гортані (cartilagines laryngis).

Голосова щілина (rima glottidis; rima vocalis) – найвужче місце порожнини гортані (cavitas laryngis). Вона розміщена між правою та лівою голосовими зв’язками (ligg. vocalia dextrum et sinistrum) і голосовими відростками черпакуватих хрящів (processus vocales cartilaginum arytenoidearum).

Між голосовою та присінковою зв’язками (ligg. vocale et vestibulare) на кожній половині гортані розміщена щілина, яка називається шлуночком гортані (ventriculus laryngis).

Підголосникова порожнина (cavitas infraglottica) – це нижня розширена частина гортані (laryngis), яка переходить у трахею (trachea).

Кровопостачання гортані забезпечується аа. laryngea superior et inferior, які відходять від верхньої і нижньої щитовидних артерій. Артерії гортані анастомозируют з однойменними гілками протилежної сторони, а вени утворюють сплетення. Відтік венозної крові відбувається по однойменних венах у внутрішні яремні і плечоголовні вени.

Гортань иннервируется верхнім і поворотним гортанними нервами (Гілки блукаючих нервів), а також гілками від симпатичного стовбура. Верхній гортанний нерв, N. laryngeus superior містить рухові волокна для перстнещитовидной м'язи і чутливі для слизової оболонки верхнього поверху гортані. Всі інші м'язи гортані і, найголовніше, голосову м'яз іннервує n. laryngeus recurrens.

3.Лімбічна система.Ретикулярна речовина.

ЛІМБІЧНА, або ОБІДКОВА ЧАСТКА (lobus limbicus), чи ЛІМБІЧНА СИСТЕМА

Це центр емоційної чутливості сприйняття зовнішнього середовища, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки (статеві та захисні), мотивувань, так звані підсвідомі реакції, і філогенетично найдавніша та морфологічно найглибша структура кінцевого мозку людини.

Разом з усією підкіркою нюховий мозок (rhinencephalon) є джерелом енергії для кори і відповідає за життєво важливі реакції людини, регулює діяльність внутрішніх органів. Зокрема, за відчуття голоду і спраги, сприйняття звуків і запахів, мотивацію поведінки. Тут закладені механізми пам’яті, сну, емоцій.

Ці реакціїї сформувались у зв’язку з первинними функціями нюху, їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються з нижніх відділів мозкового пухиря і належать до нюхового мозку.

Учений Брок ще в 1878 році об’єднав поясну борозну (sulcus cinguli), перешийок поясної звивини (isthmus gyri cinguli), приморськоконикову борозну (gyrus parahippocampalis) в одну частку, яка має вигляд дугоподібної крайової частки.

Латинське слово "limbus" перекладається як "край" або "облямівка", "обідок", і Брока назвав цю частку великою крайовою часткою, або лімбічною часткою, або склепінною звивиною Арнольда.

Морфологічно лімбічна система розміщена в центральній частині нюхового мозку в:

обідковій частці (lobus limbicus);

морському конику (hippocampus);

гачку (uncus);

зубчастій звивині (gyrus dentatus);

прозорій перегородці (septum pellucidum).

За останніми науковими даними, центр лімбічної системи міститься і в нюховому шляху (тракті), цибулині, нюховому трикутнику та передній пронизаній речовині (периферійний відділ нюхового мозку).

Окрім поняття "лімбічна частка", в нейроанатомії є поняття "лімбічна система" (англ. limbic system – обідкова, або лімбічна система), яка об’єднує всі компоненти нюхового мозку та деякі інші структури.

Лімбічна система функціонує у взаємозв’язку з ретикулярною формацією.

СІТЧАСТІ ЯДРА (nuclei reticulares),або СІТЧАСТА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis), чи РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis)

Це будь-яка сукупність кількох дифузних сіток із клітин та нервових волокон у спинному мозку та у стовбурі головного мозку (truncus encephali), які утворюють сітку.

Сітчаста формація (formatio reticularis) пов’язана з:

усіма органами чуття (organa sensuum);

руховими та чутливими ділянками (regiones motoriae et sensoriae):

кори великого мозку (cortex cerebri);

таламусa (thalamus);

гіпоталамусa (hypothalamus);

спинного мозку (medulla spinalis).

Сітчаста формація (formatio reticularis) регулює:

рівень збудливості і тонус різних відділів центральної нервової системи, включаючи кору великого

мозку;

бере участь у регуляції рівня свідомості, емоцій, вегетативних функцій, цілеспрямованих рухів.

Сітчаста формація, за І. П. Павловим, – це друга неспецифічна аферентна нервова система. До ядер ретикулярної формації належать:

сітчасті ядра (nuclei reticulares) довгастого мозку, мосту та середнього мозку;

ядра шва (nuclei raphes) довгастого мозку, мосту та середнього мозку;