1. Колінний суглоб.

Колінний суглоб (articulatio genus)

Колінний суглоб є:

• двовиростковий (articulatio bicondylaris) – за формою;

• комплексний (articulatio complexa) і складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

• двоосьовий – за функцією.

Рухи навколо:

• лобової осі (axis frontalis);

• вертикальної осі (axis verticalis).

Види рухів:

• згинання (flexio) і розгинання (extensio);

• при зігнутій гомілці – обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna).

Суглобові поверхні:

• суглобова поверхня присереднього виростка та бічного виростка стегнової кістки (facies articularis condyli medialis et condyli lateralis femoris);

• верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis superior tibiae);

• наколінкова поверхня стегнової кістки (facies patellaris femoris);

• суглобова поверхня наколінка (facies articularis patellae).

Допоміжний апарат:

• бічний меніск (meniscus lateralis), який з’єднується:

• передньою меніско-стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale anterius);

• задньою меніско-стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale posterius);

• присередній меніск (meniscus medialis);

• поперечна зв’язка коліна (lig. transversum genus);

• передня схрещена зв’язка (lig. cruciatum anterius);

• задня схрещена зв’язка (lig. cruciatum posterius);

• обхідна малогомілкова зв’язка (lig. collaterale fibulare);

• обхідна велигомілкова зв’язка (lig. collaterale tibiale);

• коса підколінна зв’язка (lig. popliteum obliquum);

• дугоподібна підколінна зв’язка (lig. popliteum arcuatum);

• присередній тримач наколінка (retinaculum patellae mediale);

• бічний тримач наколінка (retinaculum patellae laterale);

• зв’язка наколінка (lig. patellae);

• крилоподібні складки (plicae alares);

• наднаколінкова сумка (bursa suprapatellaris);

• переднаколінкова сумка (bursa prepatellaris);

• глибока піднаколінкова сумка (bursa infrapatellaris profunda).

Колінний суглоб іннервіруєтся гілками сідничного нерва, який поділяється на кілька частин і іннервує гомілку, стопу і колінний суглоб. Безпосередньо колінний суглоб іннервіруєтся підколінних нервом, він розташовується ззаду колінного суглоба, і ділиться на большеберцовую і малогомілкову гілки. Великогомілкової нерв розташовується на задній поверхні гомілки, а малогомілкової - спереду. Вони забезпечують чутливу і рухову іннервацію гомілки. Кровопостачання колінного суглоба здійснюються за допомогою підколінних артерій і вен, чий хід повторює хід нервових закінчень.

2. Печінка.

Печінка є найбільшою травною залозою, що бере участь в обміні речовин.

Топографія. Печінка займає:

праве підребер’я (hypochondrium dextrum);

частину надчеревної ділянки (regio epigastrica);

частково ліве підребер’я (hypochondrium sinistrum).

Верхня межа печінки (hepar). Найвища точка печінки відповідає висоті стояння діафрагми (diaphragma): справа вона вища, ніж зліва, і знаходиться на рівні правого IV міжребрового простору

(spatium intercostale IV) по середньоключичній лінії (linea medioclavicularis). Далі ця межа круто

опускається праворуч до X міжребрового простору (spatium intercostale X) на середній пахвовій лінії

(linea axillaris media), а ліворуч йде до лівого V міжребрового простору (spatium intercostale sinister V)

на пригруднинній лінії (linea parasternalis).

Нижня межа печінки починається в Х міжребровому просторі (spatium intercostale X) по правій середній пахвовій лінії (linea axillaris media dextra) і прямує ліворуч вздовж краю правої ребрової дуги

(arcus costalis dexter), перетинаючи справа IX ребровий хрящ (cartilago costalis IX). Далі ця межа йде в надчеревній ділянці (regio epigastrica) на 1,5 см нижче мечоподібного відростка (processus xiphoideus), перетинає зліва VII ребровий хрящ (cartilago costalis VII) і досягає V лівого міжребрового простору (spatium intercostale sinistrum V) на пригруднинній лінії (linea parasternalis), що відповідає точці перетину проекції верхньої та нижньої меж печінки (hepar).

Отже, тільки невелика ділянка поверхні печінки (facies hepatis) прилягає в надчеревній ділянці (regio epigastrica) безпосередньо до передньої стінки черевної порожнини (paries anterior cavitatis abdominis), де можна промацати нижній край печінки (margo inferior hepatis), якщо не напружені м’язи живота (musculi abdominis).

Печінка (hepar) має:

діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica), або передньо-верхню;

нутрощеву поверхню (facies visceralis), або нижню.

До нутрощевої поверхні (facies visceralis) прилягають органи, які утворюють на печінці відповідні втиснення:

ниркове втиснення (impressio renalis);

надниркове втиснення (impressio suprarenalis);

шлункове втиснення (impressio gastrica);

дванадцятипалокишкове втиснення (impressio duodenalis);

стравохідне втиснення (impressio oesophagealis);

ободовокишкове втиснення (impressio colica).

На діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) лівої частки печінки (lobus hepatis sinister) знаходиться серцеве втиснення (impressio cardiaca), що утворилося внаслідок прилягання серця (cor) до діафрагми (diaphragma), а через неї до печінки (hepar).

Печінка вкрита очеревиною (peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально) за винятком:

голого поля (area nuda), яке знаходиться у задній частині діафрагмової поверхні (pars posterior faciei diaphragmaticae);

ямки жовчного міхура (fossa vesicae biliaris; fossa vesicae felleae), розміщеної на нутрощевій поверхні печінки (facies visceralis hepatis);

воріт печінки (porta hepatis).

Серпоподібна зв’язка (lig. falciforme) – це дуплікатура очеревини (peritoneum), що переходить у

стріловій площині (planum sagittale) з діафрагми (diaphragma) на печінку (hepar) і розділяє діафрагмову поверхню печінки (facies diaphragmatica hepatis) на:

більшу праву частку печінки (lobus hepatis dexter);

меншу ліву частку печінки (lobus hepatis sinister).

Дозаду листки серпоподібної зв’язки (lig. falciforme) розходяться і продовжуються у вінцеву зв’язку

(lig. coronarium), яка розміщена в лобовій площині (planum frontale), обмежовуючи голе поле, і

продовжується вниз до нирки, утворюючи печінково-ниркову зв’язку (lig. hepatorenale). Вінцева зв’язка (lig. coronarium) по краях (справа і зліва) потовщується, формуючи:

праву трикутну зв’язку (lig. triangulare dextrum);

ліву трикутну зв’язку (lig. triangulare sinistrum).

У дорослого пупкова вена (vena umbilicalis) заростає і утворює круглу зв’язку печінки (lig. teres hepatis).

У ворота печінки (porta hepatis) входять:

ворітна печінкова вена (vena portae hepatis);

власна печінкова артерія (a. hepatica propria) і нерви (nervi).

Із воріт печінки (porta hepatis) виходять:

загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis);

лімфатичні судини (vasa lymphatica).

Стрілові та поперечна борозни (sulci sagittales et transversalis) відмежовують у правій частці печінки

(lobus hepatis dexter):

квадратну частку (lobus quadratus), яка розміщена попереду (вентрально);

хвостату частку (lobus caudatus), яка розміщена позаду (дорсально).

Отже, у печінки виділяють традиційні праву, ліву, хвостату і квадратну частки. Вони виділені за зовнішніми ознаками, а не за функціональною сутністю й описувалися по-різному в різних країнах.

Виділяють таку сегментацію печінки (segmentatio hepatis): частки (lobi), частини (partes), відділи

(divisiones) та сегменти (segmenta), а саме:

ліву частину печінки (pars hepatis sinistra), що має:

лівий бічний відділ (divisio lateralis sinistra), який поділяється на:

лівий бічний задній сегмент; сегмент II (segmentum posterius laterale sinistrum; Segmentum II);

лівий бічний передній сегмент; сегмент III (segmentum anterius laterale sinistrum; Segmentum III);

лівий присередній відділ (divisio medialis sinistra) поділяється на:

лівий присередній сегмент; сегмент IV (segmentum mediale sinistrum; Segmentum IV);

задню частину печінки; хвостату частку (pars posterior hepatis; Lobus caudatus), що поділяється на:

задній сегмент; хвостату частку; сегмент I (segmentum posterius; Lobus caudatus; Segmentum I);

праву частину печінки (pars hepatis dextra), що має:

правий присередній відділ (divisio medialis dextra), який поділяється на:

правий присередній передній сегмент; сегмент V (segmentum anterius mediale dextrum; Segmentum

V);

правий присередній задній сегмент; сегмент VIII (segmentum posterius mediale dextrum;

Segmentum VIII);

правий бічний відділ (divisio lateralis dextra), що поділяється на:

правий бічний передній сегмент; сегмент VI (segmentum anterius laterale dextrum; Segmentum VI);

правий бічний задній сегмент; сегмент VII (segmentum posterius laterale dextrum; Segmentum VII).

Печінка (hepar) вкрита волокнистою (фіброзною) оболонкою (capsula fibrosa) – Гліссоновою капсулою.

Прошарки сполучної тканини розділяють паренхіму печінки (parenchima hepatis) на класичні часточки (lobuli).

На відміну від усіх інших органів печінка (hepar) отримує:

артеріальну кров із власної печінкової артерії (a. hepatica propria);

венозну кров з ворітної печінкової вени (vena portae hepatis).

У печінковій часточці (lobulus hepatis) кров проходить через синусоїдні судини (vasa sinusoidea) до центру часточки і є мішаною.

Увійшовши у ворота печінки (porta hepatis), ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) та власна печінкова артерія (a. hepatica propria) розгалужуються на часткові, сегментарні, міжчасточкові та навколочасточкові вени й артерії (arteriae et venae lobales, segmentales, lobulares), які йдуть разом із жовчовивідними міжчасточковими проточками (ductus biliferi interlobulares). Останні об’єднують жовчні проточки (ductuli biliferi), що розміщені між рядами гепатоцитів.

Від навколоміжчасточкових артерій і вен всередину часточок відходять вхідні артеріоли і венули,які на периферії часточок зливаються, утворюючи синусоїдні капіляри діаметром до 30 мкм, що проходять між печінковими пластинками, по яких тече мішана кров до центральних вен (vv.centrales). Вийшовши із часточки, центральні вени впадають у збірні або підчасточкові вени, від якихпочинається система печінкових вен. Останні збираються в 3-4 печінкові вени (vv. hepaticae) і впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior) біля місця її прилягання до печінки.

Сукупність синусоїдних капілярів між двома системами вен ворітної печінкової вени (vena portae hepatis) і печінкових вен (venae hepaticae), що є притоками нижньої порожнистої вени (vena cava inferior), – називається дивовижною венозною сіткою печінки (rete mirabile venosum hepatis).

Іннервація печінки здійснюється печінковим нервовим сплетінням.X