II Двужон

Літ за двадцять до кріпацької волі у село Піски прийшов невідомий захожий се-редніх літ. У волості він назвав себе небожем жителя Пісок Карпа Окуня, показав паспорт. Громада прийняла його. Став він піщанський громадянин – козак Остап Ма-карович Хрущ. Через рік купив хатку на краю села, землю й одружився з Мотрею, що жила в сусідах зі старою матір’ю Оришкою. Жили тихо, мирно, багато працювали. Та об-ридло таке життя Остапові, кинув сім’ю й пішов на заробітки. Скоро із Дону прийшла звістка, що Остап Хрущ насправді зветься Вареник, має жінку і трьох дітей, яких покинув. Пішов поголос по селу, не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцем не тикали. Віддали Остапа в солдати, а в Мотрі народився син, якого назвали Нечипором.

III Дитячі літа

Не судилося Мотрі щастя. Її і матір стали цуратися люди, обходити їхню хату сто-роною. Нужда несказанна, злидні невилазні, хоч день і ніч жінка працює і в полі, і вдома. Баба Оришка доглядала онука, розказувала казки, відповідала на його запитання. Тільки з нею спілкувався Чіпка, бо ровесники не приймали хлопця, обзивали «байс-трюком» і «виродком», а мати’замордована роботою й нестатками, часто била й лаяла його. За це Чіпка не любив матері, був лютий на неї, міг би – очі б їй видрав, якби не баба.

IV Жив — жив! Жив

Чіпка без друзів до дванадцяти літ. Росло лихо в його серці – і виростало до гарячої відплати. Ні Бог, ні люди не страшні йому. Віддала мати Чіпку в найми до багатія Бородая. Хлопець не слухав хазяїна, і той його побив. Чіпка ледь не спалив хлів Бородая, за що його й вигнали. На весну найняли Чіпку до діда У л аса пасти громадську отару. Там хлопець по-знайомився і подружився зі своїм ровесником Грицьком Чупруненком, полюбив діда. Підлітки пасли худобу, а коли було нічого робити, видирали горобенят із гнізд, відкручували їм голови, а тільця розбивали ґерлиґами. Та одного разу зробив Чіпка і добре діло. Він не побоявся вовка, відігнав його від отари і відбив у звіра ягнятко.

V Тайна-невтайна

Сподобалось Чіпці в діда. Робота легка, хліба заробив, грошей. А тут ще й трішки землі дісталось йому після смерті родича. Аж помолодшала Мотря, весела стала. Та прийшло горе в сім’ю: умерла стара баба Оришка. Чіпка помарнів, похнюпився і все кликав бабу, плакав. Дід Улас розказав Чіпці про батька, який ще малим нікого не слухав, нікому не корився. Пан за непослух часто бив його, і хлопець втік на Дон, де одружився, завів діточок. Але втікач дуже скучав за рідною стороною, повернувся в Піски з чужим пас-портом, одружився з Мотрею. Два роки пожив тут, а потім знову повернувся на Дон, де його арештували, а пан віддав двожона в москалі. Задумався Чіпка, занемігся. Міркував над долею батька і винуватив його тільки в тому, що він не вирізав, не випалив панів, не помстився їм.

VI Дізнався

Прийшла зима. Люди дізналися, що їм дали волю, але треба два роки відробити в пана. У селі крик, гомін. Навесні вирішив Чіпка йти до громади проситись овець пасти самому, бо діда за-брали до панського двору. Громада йому відмовила – чим тяжко образила. Став Чіпка працювати на своєму полі, купив овечок, корову, кобилу. Мати молоко продає, заве-лися гроші. Купили Чіпці гарний одяг, щоб не соромно у свято до людей вийти. На своєму полі зустрів Чіпка незнайомку. Вперше почув Чіпка ім’я дівчини – Галя. Дізнався він, що вона єдина дочка багатого хуторянина.