- •«Засвіт встали козаченьки»
- •«Віють вітри, віють буйні»
- •«Ой Морозе, Морозенку»
- •«Дума про Марусю Богуславку»
- •Балада «Бондарівна»
- •Аналіз твору “Ой летіла стріла”
- •Уривок «Про заснування Києва»
- •Уривок «Про помсту Ольги»
- •«Бджола та Шершень»
- •Григорій Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень»
- •Документальний фільм про Григорія Сковороду Афоризми Григорія Сковороди
- •Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»
- •Стислий переказ твору «Енеїда»
- •«Наталка Полтавка»
- •Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся» короткий опис і художня характеристика твору
- •«Маруся»
- •Тарас Шевченко. «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки»
- •Опис та характеристика творів Тараса Шевченка «Заповіт», «Сон» («у всякого своя доля), «Кавказ», «і мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Мені однаково»
- •«Заповіт»(1845)
- •«Сон» («у всякого своя доля…») (1844)
- •«Кавказ» (1845)
- •Пантелеймон Куліш. «Чорна рада». Короткий виклад та художня характеристика твору
- •Стислий переказ твору «Чорна рада»
- •Марко Вовчок. «Максим Гримач» – короткий опис, художня характеристика твору
- •«Максим Гримач»
- •Стислий переказ твору «Максим Гримач»
- •Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я». Стислий виклад та характеристика твору.
- •«Кайдашева сім’я» (1879)
- •Стислий переказ твору «Кайдашева сім’я»
- •Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •Художня характеристика твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •Характеристика образів твору “Хіба ревуть воли як ясла повні”
- •II Двужон
- •III Дитячі літа
- •V Тайна-невтайна
- •VI Дізнався
- •VII Хазяїн
- •IX Піски в неволі
- •X Пани Польські
- •XI Махамед
- •XII у москалях
- •XIII Максим — старшим
- •XV з легкої руки
- •XVI Товариство
- •XVII Сповідь і покута
- •XVIII Перший ступінь
- •XIX Слизька дорога
- •XXI Сон у руку
- •XXII Наука не йде до бука
- •XXIV Розбишацька дочка
- •XXV Козак — не без щастя, дівка — не без долі
- •XXVI На своїм добрі
- •XXVII Новий вік
- •XXVIII Старе — та поновлене
- •XXIX Лихо не мовчить
- •XXX Так оце та правда!
- •Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля”
- •Короткий опис твору «Мартин Боруля»
- •Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»
- •Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків», «Intermezzo»
- •«Тіні забутих предків» (1911)
- •Стислий переказ твору «Тіні забутих предків»
- •Біографія Ольги Кобилянської
- •Стислий виклад твору Земля
- •Леся Українка. «Contra spem spero!», «Лісова пісня»
- •Стислий переказ твору «Лісова пісня»
- •Біографія Миколи Вороного
- •Дуже коротка біографія Миколи Вороного
- •Микола Вороний. «Блакитна Панна»
- •Художня характеристика твору «Блакитна панна»
- •Олександр Олесь (Кандиба) біографія
- •«О слово рідне! Орле скутий!..», «Чари ночі» – аналіз віршів. Олександр Олесь.
- •Аналіз твору “Чари ночі”
- •Аналіз вірша «о слово рідне! Орле скутий!»
- •«О слово рідне! Орле скутий!»
- •Микола Зеров. Коротка біографія автора.
- •«Київ — традиція» Микола Зеров
- •Аналіз вірша “Київ – традиція”
- •Біографія Павла Тичини
- •Життєвий і творчий шлях Павла Тичини
- •Вірші Павла Тичини:
- •Збірки Павла Тичини:
- •Аналіз "о панно Інно"
- •“Арфами, арфами..” аналіз і характеристика твору
- •«Ви знаєте, як липа шелестить» аналіз та характеристика вірша
- •“Пам’яті тридцяти” Павло Тичина
- •Біографія Максима Рильського
- •“Молюсь і вірю” аналіз твору Максима Рильського
- •Вірш “Молюсь і вірю”
- •Хвильоваий Микола – біографія
- •Основне про Миколу Хвильового
- •М.Хвильовий «я (Романтика)» короткий зміст
- •Біографія Юрія Яновського
- •“Дитинство”. Ю. Яновський – аналіз твору
- •Аналіз новели «Дитинство» Яновського
- •Образи в творі «Дитинство»
- •Сюжет новели «Дитинство»
- •Біографія Володимира Сосюри
- •Аналіз вірша “Любіть Україну”
- •Ідейний зміст твору.
- •Художні особливості твору.
- •Твори Володимира Сосюри:
- •Валер'ян Підмогильний — Місто (скорочено)
- •Коротко Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом»
- •«Моя автобіографія»
- •Стислий переказ усмішки «Моя автобіографія»
- •«Мисливські усмішки»
- •Стислий переказ усмішки «Сом»
- •"Мина мазайло" Микола Куліш скорочено
- •Богдан-Ігор Антонич
- •Богдан-Ігор Антонич “Різдво” аналіз
- •Андрій Малишко
- •«Пісня про рушник» Андрій Малишко
- •Аналіз “Пісня про рушник”
- •Василь Симоненко
- •Олесь Гончар біографія коротко
- •Олесь Гончар — Залізний острів (з роману "Тронка") (скорочено)
- •Григір Тютюнник біографія
- •Григір Тютюнник — Три зозулі з поклоном (скорочено)
- •Як добре, що смерті не боюсь я... Стус Василь
- •О земле втрачена, явися... Стус Василь
- •Балада про соняшник Драч Іван
- •Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать
- •Українське Альфреско Костенко Ліна
- •Ліна Костенко — Маруся Чурай (скорочено)
- •Іван Багряний — Тигролови (дуже стисло)
- •Євген Маланюк – коротка біографія
Іван Багряний — Тигролови (дуже стисло)
Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша.
Цим же шляхом їхав блискучий і комфортабельний "Тихоокеанський експрес нумер один", везучи привілейованих пасажирів, шукачів пригод, у казковий край, ельдорадо. Адже там водилися усурійські тигри, чарівний корінь женьшеню, котрих описав
Арсеньєв у знаменитому творі "Дерсу Узала". Цим поїздом їхав майор Медвин, зверхньо поглядаючи на пасажирів, які, на його думку, рано чи пізно опиняться в нього "під слідством". Тут йому повідомляють, що втік засуджений на 25 років авіатор Многогрішний, котрого майор допитував і мучив два роки, а все-таки не міг зломити, тому й ненавидів.
А перед утікачем була безмежна чотириярусна тайга. Він біг нею до знесилення, знаходив якісь корінці та ягідки, щоб підкріпитися. Довелося забрати в бурундучка горіхи — його запас на зиму, і це був єдиний злочин юнака. У тайзі не видно було ніяких ознак людського життя. Тільки на березі річки знайшов іржавий ніж. Почувши крик про допомогу, кинувся рятувати мисливця, на якого напав ведмідь, і втратив свідомість.
Коли Григорій Многогрішний прийшов до тями, то побачив себе у світлиці, схожій на ту, що була вдома; побачив дівчину, яку звали Наталкою, як і його сестру, й жінку, схожу на його матір. Це була родина тигроловів Сірків, вихідців з України. Він урятував Наталку, а Сірки виходили його, не питаючи, хто він і звідки. Григорій дізнався, що Сірки ловлять тигрів живцем і здають їх у Хабаровськ. За це їм платять товаром — так і живуть. У цей край приїхали морем давно, потихеньку освоювали пущу. При роботящих руках тут роздолля — і ліс, і риба, і звір, і ягода, і хліб родить, — тільки працюй. Це була нова, щасливіша Україна, де селища розташовані за сотні кілометрів одне від одного, але називалися: Київ, Чернігівка, Полтавка, Катеринослав. Сірчиха розпитувала про нинішню, справжню Україну, і Многогрішному не хотілося засмучувати її, розказувати, яке лихо там скоїлося й коїться.
Коли Григорій одужав, Сірки взяли його з собою полювати на ізюбрів (оленів), молоді роги яких були сировиною для цінних ліків. Юнак подружився з Грицьком, сином Сірка, закохався в Наталку. Але й він і вона були гордими, не признавалися в цьому навіть собі. Тільки змагалися між собою. Наталка володіла мисливськими навичками нарівні з чоловіками. Григорій теж виявився вправним стрільцем, сміливим і допитливим мисливцем.
Настала осінь. Грицько і Григорій оселилися на дальній Сірковій заїмці, ловили рибу, стріляли качок і носили сіно, їли виноград. Аж тут Григорія вкусила гадюка, і ніяке лікування не допомагало. Та за чотири дні організм сам подужав отруту. Тут приїхала Наталка. Побачивши, що хлопці живі-здорові, зробила навмисно байдуже лице.
Взимку Сірки й Григорій полювали на білок. Одного разу, блукаючи самотою, Григорій натрапив на стадо вепрів. Довелося залізти на дерево. На морозі довго не всидиш. Пішов у завірюху, без сірників, без путньої зброї. І заблукав. Присів відпочити та й заснув. Прокинувся від того, що його лизав Наталчин пес Заливай. Дівчина його відшукала. Пішли далі й заблукали вже вдвох. Довелося пересиджувати хуртовину в буряні під скелею. Наталка біля нього задрімала, А він не втримався й поцілував її крадькома.
Наталка прокинулася, спалахнула й пішла геть, а юнак довго мучився, картав себе, думаючи, що образив дівчину.
Йшли додому безупинно день і ніч, щоб устигнути на Різдво. І таки встигли, відсвяткували, додержуючись усіх зворушливих і поетичних народних обрядів.
Після свят Гриць із Григорієм вирушили до Хабаровська — поздавати хутро, поновити контракти, набрати боєприпасів та оформити дозвіл на зброю. У вагоні зустріли українських заробітчан, тисячі яких зірвано з місця й кинуто по всіх світах. Поряд їхали ешелони з репресованими, і Григорія обсіли чорні думи. Від Сіркового знайомого охотінспектора дізналися, що багато начальників заарештовано, і сюди, на край світу, дійшла хвиля арештів. Хлопці навезли Наталці цукерок, "духів" та гребінців, а вона назвала їх дурнями й сказала, що краще 6 привезли пістолет того, хто намагався на них напасти. Сірки вирушили на ловлю тигрів. Григорій замінив їм їхнього загиблого сина Миколу. Йшли з легким вантажем, просуваючись де верхи, а де на лижах. Натрапили на "лісову газету". На снігу було написано "Фійона Медвину привіт передавала". Григорія аж струснуло — невже тут той самий слідчий, який катував на допитах? І пригадав розмови про те, що в тайзі збудовано силу військових об’єктів, енкаведисти нишпорять скрізь, "очищаючи тил від ворогів народу". На Зміїній паді розпочалося захопливе й небезпечне полювання на живого тигра. Від швидкості і вправності кожного мисливця залежить життя інших. Сіркам вдалося впіймати "кішку". Для неї зробили дерев’яну клітку, яку поставили на лижі. Коли повернулися в свій намет, виявили, що хтось забрав шкурку соболя й спирт. Це міг бути тільки хтось чужий, бо наважився порушити тайговий закон і взяти уже. Григорій знайшов на снігу недопалок, і серце його стиснулося —такі цигарки завжди курила одна людина. Він кинувся в погоню і здогнав сани. Коні шарпнулися, і з них вивалилося двоє військових. Многогрішний вистрелив у "товаріща слєдоватєля" і написав на снігу, що це зробив він, щоб нікому іншому не довелося відповідати.
Григорій зрозумів, що за одним разом втратив і ворогів, і друзів, і спокій. Аж раптом... Наталка! Юнак сказав їй, що зробив те, що повинен був зробити, — убив дракона. Вона нічого не бачила... Він піде далеко звідси, а вона потім розкаже своїм. Наталка з болем, жалем і любов’ю в голосі спитала, куди ж він піде... можна переховатися в нетрях. Григорій заперечив: це великий собака. Він відбивав безвинним людям печінки, ламав кості, видряпав би й серце, якби дістав. Його він мучив два роки, потім відправив до божевільні. І все лише за любов до своєї батьківщини. Йому, Григорієві, вдалося втекти, його знову впіймали й мучили, потім засудили на 25 років каторги. Він знову втік — вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда. І, на щастя, потрапив до них, Сірків. Як каже їхня мати, сміливі завжди мають щастя. Наталка припала до нього й залилася плачем, поцілувала його, вклавши в цей поцілунок усю душу. Віддала свою зброю, показала дорогу й пішла.
Григорій хотів одразу йти в Біробіджан, але не попрощатися з Сірками не міг. У старих все валилося з рук. Сірко подумки порівнював Григорія з гордим тигром. Аж ось і їхній названий син. Став на коліна перед Сірчихою, як перед власною матір’ю, прощаючись навіки. Зблідла Наталка вискочила з хати, прочитавши в очах юнака відповідь на своє німе питання. Ввійшла знову, одягнена, як на полювання, взяла за руку Григорія і попросила батьків їх благословити, бо вона йде з ним. Батьки зрозуміли, що це щастя дочки, й благословили дітей.
Однієї ночі на Маньчжурському кордоні зчинилася тривога. Ловили порушників кордону. Це були двоє на лижах і величезний пес. Вони в одному кінці селища підпалили копицю сіна та колоду з набоями, прикордонники побігли туди, а втікачі спокійно перейшли кордон навпроти селища.
Закохані дали волю своїм почуттям. Наталка нагодувала пса, прив’язала до його нашийника записку й відправила додому, щоб повідомити, що вони в безпеці.
В усіх газетах надрукували сенсаційне повідомлення про озброєну банду ворогів народу на чолі з Григорієм Многогрішним, яка вбила начальника особового відділу НКВД Медвина, "славного і доблесного чекіста, що в боротьбі з ворогами не знав жалості і що рука в нього не дрижала ніколи...".
Незабаром прибіг схудлий і здичавілий Заливай із запискою Наталки. Пса виходили, і він побіг доганяти свою господиню, як веліло йому його вірне собаче серце, без усякої надії наздогнати, але "сміливі завжди мають щастя".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
"Тигролови" І. Багряного за жанром — пригодницький роман, який утверджує здоров’я, силу, лицарство і любов до людини та до свого народу. Це багатоплановий твір, та насамперед — це своєрідний протест проти порушення елементарних людських прав. Найвиразніші теми роману: трагедія України в тоталітарному режимі; відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини — молодого українського інтелігента, інженера-авіатора Григорія Многогрішного, нащадка славетного гетьмана запорозького; показ жорстокості й ницості прислужників режиму; змалювання побуту й традицій переселених у тайгу українців; романтичного кохання Григорія і Наталки.
Протягом усього сюжету роману йде двобій між життям і смертю, добром і злом. Хоч зло часто перемагає, є надія на краще майбутнє, бо його виборюють такі люди, як головний герой роману 1. Багряного "Тигролови" Григорій Многогрішний.
